Ухвала суду № 25028487, 02.07.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/335/2012

УХВАЛА

іменем України

"02" липня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Висоцької Г.А.

при секретарі -Огренда І.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про виселення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Мрія», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 10М/2007, відповідно до якого останній, як позичальник отримав від ПАТ «ВТБ Банк» 95 300,00 доларів США.

Для забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору між Акціонерним комерційним банком «Мрія», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 02.04.2007 року укладений іпотечний договір б/н, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,0 кв.м., яка належить відповідачам на праві спільної сумісної власності.

У з»язку з невиконанням відповідачами своїх зобов»язань 18.06.2009 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 1004. 23.03.2011 року, в подальшому предмет іпотеки було описано та арештовано. Оскільки відповідачі на час звернення до суду не виконали своїх зобов'язань, що підтверджується рахунком заборгованості станом на 17.01.2012 -77 773,06 доларів США, що становить 621 391, 20 копійок, товариство просило виселити їх з АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

23.05.2012 року Вознесенським міськрайонним судом постановлено заочне рішення, яким вимоги позивача було задоволено -ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виселені з квартири АДРЕСА_1. З відповідачів на користь позивача стягнуто судові витрати.

08.06.2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що по-перше, він був повідомлений про судовий розгляд справи, але суду надав заяву з клопотанням про відкладення судового розгляду, через зайнятість його представника в іншому судовому процесі, крім того він хворів; по-друге, позивач навмисно скрив обставину проживання разом з ним малолітньої дитини, що порушує житлові права останньої; по-третє, іпотечним договором, на який посилається позивач в позовній заяві, не передбачено виселення з квартири. Посилаючись на викладене заявник просить скасувати зазначене рішення.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, судом належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду заяви, про що свідчить поштове повідомлення ( а.с. 116), причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 заяву підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в заяві, просив скасувати заочне рішення суду.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилися, судом належним чином повідомлені про дату, час, місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення, про що свідчать поштові повідомлення ( а.с. 111-115), причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.231 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі сторін.

Дослідивши також матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

Відповідно ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено наявність двох обставин, а саме те:

- що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин;

- докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається те, що справа до слухання призначалася неодноразово, а саме на

02.03.2012 року, 03.04.2012 року, 10.05.2012 року, 23.05.2012 року. Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом про розгляд справи у відповідності із вимогами ч 5 ст. 74 ЦПК України за місцем фактичного проживання та реєстрації АДРЕСА_1 Миколаївської області ( а.с. 66-67, 71).

Посилання представника заявника на те, що ОСОБА_1 з поважної причини не з»явився в судове засідання 23.05.2012 року, так як хворів, про що свідчить довідка з Вознесенської ЦРЛ ( а.с. 119) суд вважає безпідставним, зважаючи на ту обставину, що дійсно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи надійшло до суду 23.05.2012 року, але о 14 год. 30 хв., тобто після судового засідання, тоді як справа була призначена до слухання на 13 год. 30 хв.( а.с. 81-82, 87).

Крім того відповідачем заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із зайнятістю представника- адвоката ОСОБА_7 в іншому процесі, тоді як підтвердження укладання угоди про надання правової допомоги ОСОБА_1 суду надано не було, як і посилань на хворобу та належного підтвердження останньої обставини.

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача, що позивач навмисно приховав факт проживання разом з відповідачем ОСОБА_1 малолітньої дитини, у зв»язку із чим порушуються житлові права останньої та відсутність в іпотечному договорі обов»язку іпотекодавців виселитись з квартири.

Докази, на які посилається сторона відповідача не мають значення для правильного вирішення спору ( боржником не виконуються зобов'язання за договором кредиту, забезпеченого іпотекою, а тому іпотекодержатель набув право звернення стягнення на квартиру, як на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, а відповідачі підлягають виселенню зі спірної квартири).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з довідки ОСББ «Альянс-плюс»від08.07.2010 року на час розгляду справи у вказаній квартирі зареєстровано три особи ( а.с.104).

Виходячи з аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільняють квартиру, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в іншій погоджений сторонами строк.

Оскільки на час розгляду справи про виселення є підтвердження виконання положень, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», крім того при укладанні договору іпотеки 02.04.2012 року іпотекодавцями обумовлено, що не існує інших осіб, які мають права та вимоги на предмет іпотеки ( п.1.5 іпотечного договору), то докази на які посилається ОСОБА_1 не можуть вплинути на рішення.

Інших заперечень та посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору заявник та його представник суду не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 209, 210, 231, 232 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення - залишити без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Висоцька Г.А.