Ухвала суду № 25010194, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К/9991/21467/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Костенка М.І., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Обрій»до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Летичівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за липень жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №10/15/35779344 від 19 січня 2011 року, яким встановлено порушення п.п. 7.7.2 п.7 ст.7 «Закону України про податок на додану вартість».

Перевіркою було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮМФ Консалтинг», ТОВ «Промінь Агро», нікчемність правоченів, укладених з цими особами, і відповідне заниження податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 19.01.2011 року Летичівською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2011 року №0000041501/0 та №0000021501/0, від 20 квітня 2011 року №0000511501/0, №0000521501/0, №0000531501/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за податком на додану вартість, зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ та застосовано до ТОВ "Агрофірма-Обрій" штрафні санкції. За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення №0000021501/0 та №0000041501/0 в частині застосування штрафних санкцій були скасовані, за ППР №0000041501/0 позивачу збільшено суму від'ємного значення ПДВ за липень 2010 року, а в решті - залишені без змін.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

У відповідності зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, оскільки вони взагалі не обґрунтовані законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій за укладеними договорами була підтверджена шляхом надання самих договорів та додатків до них, а також первинних документів, тобто документів, що містять відомості про усі господарські операції та підтверджують їх здійснення, а саме: видаткові накладні, розрахункові накладні, виписки банківських рахунків, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, розрахункові квитанції, виписки банківських рахунків, акти прийому-передачі товарів (послуг).

За правилами частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідачем не доведено у процесуально визначений спосіб з використанням належних та допустимих доказів правомірність ухвалення рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.І. Костенко

Суддя С.Е. Острович