Ухвала суду № 25009608, 07.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 року м. Київ К-55767/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Костенка М.І.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009

у справі № 2а-933/08

за позовом Дочірнього підприємства «Будівельне Управління №2» Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Будівельне Управління №2»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»(далі по тексту -позивач, ДП«Будівельне Управління №2»ВАТ ТБ «Одестрансбуд») звернулося до суду з позовом про визнання дій неправомірними та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) від 17.04.2007 №0001212301/0, від 22.05.2007 №0001212301/1, від 04.07.2007 №0001212301/2, від 10.09.2007 №0001212301/3, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 139223,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 69612,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.04.2007 №0001212301/0, від 22.05.2007 №0001212301/1, від 04.07.2007 №0001212301/2, від 10.09.2007 №0001212301/3. В решті позову -відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що була проведена виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 01.01.2007, за результатами якої був складений акт перевірки від 05.04.2007 №1707/23-60/22483602.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 17.04.2007 №0003212301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 139 223,00 грн. та штрафні санкції у сумі 69 612,00 грн.

В результаті оскарження позивачем податкового зобов'язання в порядку апеляційного узгодження, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 22.05.2007 №0001212301/1, від 04.07.2007 №0001212301/2, від 10.09.2007 №0001212301/3, якими визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 139 223,00 грн. та штрафні санкції у сумі 69 612,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з законодавства). Таким чином, до передбачених законом умов щодо отримання відшкодування Закон відносить наявність податкової накладної, факту придбання товару та фактичної оплати за товар. Як встановлено судами, податковий кредит позивачем був підтверджений податковими накладними, видані йому його контрагентами ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «Моя Оселя», ТОВ «КТ Хизис»та які відповідали пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 9.12.2006 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Будівельний світ», рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2006 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Моя Оселя», рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22.12.2006 у про визнання установчих документів ТОВ «КТ Хизис»та визнання їх свідоцтв платників податку на додану вартість з моменту реєстрації та видачі недійсними, не є підставою для нарахування зобов'язання та штрафних санкцій. Позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, які відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 17.04.2007 №0001212301/0, від 22.05.2007 №0001212301/1, від 04.07.2007 №0001212301/2, від 10.09.2007 №0001212301/3, якими визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 139223,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 69612,00 грн., є необґрунтованими та не відповідають нормам законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис) М.І. Костенко (підпис) О.В. Карась З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова