Ухвала суду № 25009595, 07.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 року м. Київ К-54069/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Костенка М.І.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009

у справі № АС17/127/5018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмашкомплекс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмашкомплекс»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Техмашкомплекс») звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту -відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) від 19.10.2004 №0003512301/0/2814, від 22.11.2004 №0003512301/1/3045 та від 13.01.2005 №0003512301/2/58 про визначення ТОВ «Техмашкомплекс»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18587 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9179,30 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.02.2009 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 скасовано постанову Господарського суду Полтавської області від 17.02.2009 з підстав порушення судом норм процесуального права, та прийнято нову постанову про задоволення позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що була проведена планова комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 30.06.2004, за результатами якої був складений акт перевірки від 19.10.2004 №445/23/30613596.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 19.10.2004 №0003512301/0/2814 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18587 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9179,30 грн.

В результаті оскарження позивачем податкового зобов'язання в порядку апеляційного узгодження, Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 22.11.2004 № 0003512301/1/3045 та від 13.01.2005 № 0003512301/2/58 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18587 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9179,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з законодавства). Таким чином, до передбачених законом умов щодо отримання відшкодування Закон відносить наявність податкової накладної, факту придбання товару та фактичної оплати за товар. Як свідчить акт перевірки податковий кредит позивачем був підтверджений податковими накладними, до яких були зауваження з боку податкового органу.

Крім того, згідно п. 2 цієї норми - у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, у установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Тобто, у разі якщо податковий орган вважає, що надані накладні належним чином не підтверджують податковий кредит, до підприємства застосовуються фінансові санкції на суму такого податкового кредиту.

Таким чином, відсутність обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в будь-якому випадку не передбачає застосування відповідальності у вигляді виключення з податкового кредиту покупця сум ПДВ, сплачених продавцеві при придбані товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судами встановлено, що податкові накладні відповідають фактично здійсненим операціям та належним чином відображені в аналітичній звітності та бухгалтерському обліку, що не заперечується відповідачем

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів по передніх інстанцій, що відповідачем не надано доказів того, що спірні податкові накладні виписані особою, яка не є платником податку на додану вартість та не надав належних доказів визнання недійсними податкових накладних. Висновок Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірності віднесення сум податкового кредиту за спірними податковими накладними є необґрунтованим, а нарахування податкових зобов'язань здійсненим з порушенням норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис) М.І. Костенко (підпис) О.В. Карась З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова