Ухвала суду № 25009371, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 року м. Київ К-42530/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Каскад-Плюс»на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Каскад-Плюс»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Каскад-Плюс»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівськог7о апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Каскад-Плюс»подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 14.01.2008 по 07.02.2008 відповідач провів перевірку підприємства позивача, та на підставі проведеної перевірки складено акт №283/23-2/30052236 від 27.02.2008, в акті зазначено, що підприємством порушення пп. 4.2, 4.9. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість. На підставі акту перевірки, 11.03.2008 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000441730/0/5563 на суму податку з доходів фізичних осіб 23702,82 грн., у т.ч. 7900,94 грн. - основний платіж, 15801,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Також, судами встановлено, що ТОВ «Каскад - Плюс»для здійснення роздрібної торгівлі орендувало приміщення, зокрема на підставі договорів про оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 01.09.2005 б/н, від 01.08.2006 б/н, 30.12.2006 б/н, укладених з фізичною особою - ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Каскад - Плюс»(орендар). За період оренди приміщення в АДРЕСА_1 по вищенаведених договорах, ТОВ «Каскад-Плюс»здійснило покращення орендованого приміщення. Залишкова вартість даного приміщення станом на початок перевірки 01.10.2005 р. на суму 37821,03 грн., а на момент передачі приміщення - 34691,87 грн. Актом передачі від 31.07.2007 приміщення за адресою АДРЕСА_1 ТОВ «Каскад-Плюс»передало фізичній особі ОСОБА_1 Також позивач орендував приміщення на підставі-договорів про оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 01.12.2004 р. б/н, від 01.12.2005 б/н, 30.12.2006 б/н, укладених з фізичною особою - ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ Каскад - Плюс»(орендар). За період оренди приміщення АДРЕСА_2 по вищенаведених договорах, ТОВ «Каскад-Плюс»здійснило покращення орендованого приміщення. Залишкова вартість приміщення станом на 01.10.2005 на суму 2730,16 грн., а на момент передачі приміщення - 2506,46 грн. Актом передачі від 31.08.2007 приміщення за адресою АДРЕСА_2 ТОВ «Каскад-Плюс»передало фізичній особі ОСОБА_2

Рішення судів попередніх інстанцій, про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивовані тим, що при передачі орендованого приміщення позивач повинен був нарахувати податок на додану вартість, за ставкою 20 % від звичайної ціни, безоплатно переданих приміщень, що зроблено не було, внаслідок чого порушено вимоги п.п. 4.2, 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому рішення податкового органу є правомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 8.8.1, п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується групи основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди). При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.,

Відповідно до пп.. 8.8.2, п. 8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів, при цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Каскад-Плюс»відхилити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров