Ухвала суду № 25009406, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К-37899/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна»звернулось до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва та Головне управління Державного казначейства України в місті Києві виконати необхідні дії з метою відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел України»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 158 333,00гривень.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом про результати виїзної позапланової перевірки від 19.10.2007 № 4646/23-717-32204261 встановлено підтвердження суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування з бюджету за червень 2007 року в розмірі 158333 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій, про задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що будь-яких доказів, що б перешкоджали відшкодуванню позивачеві суми ПДВ, що була фактично ним сплачена, відповідачем не надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пп. 7.7.4 п. 7.7 зазначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Згідно ч. 6 п. 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 №950, відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Проте, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час звернення до суду з позовом, позивач не отримав з Державного бюджету відшкодування податку на додану вартість у розмірі 158333 грн. та просив стягнути зазначену суму з Державного бюджету.

Судами фактично не вирішено спір по суті заявлених вимог, оскільки зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва та Головне управління Державного казначейства України в місті Києві виконати необхідні дії з метою відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел України»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Відповідно до абз.2 п.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку суб'єктів владних повноважень.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва стверджує, що виконала всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, а саме, передала висновок до Державного казначейства України.

Оскільки, в даному випадку, позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з відповідачів, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача -держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України. Разом із тим, висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету».

У разі існування рішення суду про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, але за відсутності належної взаємодії органів державної податкової інспекції та територіального органу між собою, що може виявитись у ненаданні (несвоєчасному наданні) висновку податковим органом, або неналежним виконанням територіальним органом Державного казначейства України своїх зобов'язань, в частині повернення коштів надмірно зарахованих до державного бюджету України, позивач не зможе належним чином виконати рішення суду та змушений буде повторно звертатись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

А тому, суди попередніх інстанцій, мали вирішити заявлені позовні вимоги, а саме, вирішити питання про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел України»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 158 333,00 гривень, оскільки інші вимоги до суду не заявлялися..

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не повно.

Керуючись ст.220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров