Ухвала суду № 25009214, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/66761/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, Прокуратури Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-101/10/2270

за позовом Дочірнього підприємства „Старокостянтинівський молочний завод"

до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції

Хмельницької області

за участю: Прокуратури Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Старокостянтинівський молочний завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі позов задоволено скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0001462300/3 від 17.12.2009 (№ 0001462300/2 від 17.12.2009), №0000222300/3 від 17.12.2009 (№0000222300/0 від 26.05.2009, №0000222300/1 від 30.07.2009, №0000222300/2 від 02.10.2009), №0000242300/3 від 17.12.2009 (№0000242300/0 від 26.05.2009, №0000242300/1 від 30.07.2009, №0000242300/2 від 02.10.2009), № 0046291700/3 від 17.12.2009 (№0046291700/2 від 02.10.2009).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 скасовано в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001462300/3 від 17.12.2009 (№ 0001462300/2 від 02.10.2009), в цій частині позовних вимог прийняти нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001462300/3 від 17.12.2009 (№ 0001462300/2 від 02.10.2009) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5448285 грн. за основним платежем та 4831154 грн. за штрафними санкціями, в задоволенні позовних вимог про скасування повідомлення-рішення № 0001462300/3 від 17.12.2009 (№ 0001462300/2 від 02.10.2009) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8750 грн. відмовлено, в решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції Старокостянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області, Прокуратура Хмельницької області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.21007 по 31.12.2008 та складено акт № 867/231/31952591 від 13.05.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000212300/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10313011 грн.; №0000222300/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість 4857585 грн.; №0000242300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів в розмірі 65403 грн. та застосовано 32702 грн. штрафної санкції; № 0030051700/0, яким визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1596, 42 грн.

В порядку адміністративного оскарження та розгляду апеляційних скарг Державною податковою адміністрацією України, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001462300/3 від 17.12.2009 (№0001462300/2 від 02.10.2009), яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10305689 грн.; №0000222300/3 від 17.12.2009 (№0000222300/0 від 26.05.2009, №0000222300/1 від 30.07.2009, №0000222300/2 від 02.10.2009), яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4857585 грн.; №0000242300/3 від 17.12.2009 (№0000242300/0 від 26.05.2009, №0000242300/1 від 30.07.2009, №0000242300/2 від 02.10.2009), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів в розмірі 65403 грн. та застосовано 32702 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0046291700/3 від 17.12.2009 (№ 0046291700/2 від 02.10.2009), яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 413837, 58 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п.5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати на загальну суму 13975688 грн., порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", віднесено до складу податкового кредиту 3325378 грн. податку на додану вартість від господарських операцій з придбання позивачем масла та жиру від ПП „Молінтерфуд", ТОВ „Продіндустрія", ТОВ ,,Агроспецресурси" та ВАТ „Молочник" та безпідставно визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів в розмірі 65403 грн..

Перевіркою встановлено, що ДП ,,Старокостянтинівський молочний завод" не здійснює виробництво масла топленого.

Оприбуткування позивачем масла як сировини по рахунку 20 ,,Сировина і матеріали" суперечить суті виробничого процесу та відповідно свідчить про відсутність зв'язку даної операції з господарською діяльністю підприємства.

ДП ,,Хмельницькстандарт і метрологія" відмовлено позивачу у видачі сертифікату відповідності на масло фасоване, виробниками якого є інші підприємства.

Пакування готової продукції є невід'ємною частиною технологічного процесу виробництва і здійснюється у відповідності вимог ДСТУ 4399:2005 ,,Масло вершкове. Технічні умови".

Відповідачем зроблено висновок, що отримане від ПП „Молінтерфуд", ТОВ „Продіндустрія", ТОВ ,,Агроспецресурси" та ВАТ „Молочник" масло, яке проведено по бухгалтерському обліку позивача як сировина, не може бути використане у власній господарській діяльності позивача, а тому відсутні підстави для віднесення таких витрат до валових витрат, а відповідно і до податкового кредиту.

Відсутні основні засоби та достатньої кількості працюючих у ПП „Молінтерфуд" та ТОВ „Продіндустрія" для здійснення господарської діяльності, зокрема з поставки масла позивачу, свідчить про нереальність господарських операцій.

Позивачем не наданні документи, що свідчать про транспортування масла від ПП „Молінтерфуд" та ТОВ „Продіндустрія" до ДП „Старокостянтинівський молочний завод" .

Товарно-транспортні накладні на постачання масла та жиру від ВАТ „Молочник" та масла від ТОВ ,,Агроспецресурси" (крім 18) не відповідають типовій форми та не містять всіх реквізитів.

Реалізація готової продукції - масла селянського фасованого „Наш молочник" та „Вершкова долина" здійснена для ВАТ „Молочник", ВАТ „Летичівський маслозавод", тобто підприємствам однієї промислової групи „Укрпродукт груп".

Таким чином, на думку податкового органу, позивачем імітується здійснення поставок масла та жиру від підприємств, які пов'язані між собою через спільного засновника, а тому договори поставки масла та жиру від ПП „Молінтерфуд", ТОВ „Продіндустрія", ТОВ ,,Агроспецресурси" та ВАТ „Молочник" в силу ст. 203, ст. 228, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України є нікчемними.

ДП „Старокостянтинівський молочний завод" безпідставно віднесено до складу валових витрат виплати в сумі 7817454 грн., перераховані нерезиденту-фірмі „Лінкстар Лімітед" на підставі ліцензійних договорів від 15.10.2004, від 15.12.2004, які були сформовані як ,,роялті", оскільки вони входять в одну холдингову компанію, пов'язані між собою, а тому виплати у вигляді роялті насправді є витратами на утримання холдингових компаній.

Порушення пп. 4.2.1 п. 4.2, пп. 4.3.36 п.4.3 ст. 4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб" ДП ,,Старокостянтинівський молочний завод" за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 не в повному обсязі нараховував та утримував податок з доходів фізичних осіб, фактично виплачених найманим працівникам (менеджерам сировинної служби), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 120353, 26 грн.

Відповідачем не нараховано та не утримано податок з доходів фізичних осіб з суми виплаченого доходу громадянам за здану сільськогосподарську продукцію (молоко) згідно відомостей на закупівлю молока в розмірі 49938, 44 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 7490,77 грн.

Перевіркою встановлено сімдесят три випадки, коли за кошти видані під звіт не відзвітовано в повному обсязі (в відомостях на отримання коштів за здане молоко відсутні підписи про отримання коштів громадян-здавальників молока). Всього встановлено не відзвітованих підзвітних коштів на суму 46994, 49 грн., а тому в порушення п.19.2 ст. 19 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб" підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 8293, 35 грн.

Стосовно віднесення підприємством до складу податкового кредиту 3325378 грн. податку на додану вартість від господарських операцій з придбання позивачем масла та жиру від ПП „Молінтерфуд", ТОВ „Продіндустрія", ТОВ ,.Агроспецресурси", ВАТ „Молочник".

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Реальність господарських операцій позивача з придбання масла та жиру у ПП „Молінтерфуд", ТОВ „Продіндустрія", ТОВ ,,Агроспецресурси" та ВАТ „Молочник" у суду не викликає сумніву.

Так, згідно акту перевірки ДП „Старокостянтинівський молочний завод" придбано масла та жиру у ВАТ „Молочник" на загальну суму 11255464 грн., ПП „Молінтерфуд" на суму 2016250 грн., ТОВ ,,Агроспецресурси" на суму 403974 грн., ТОВ „Продіндустрія" на суму 300000 грн.

Поставка підтверджується договорами поставок, накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Товарно -матеріальні цінності позивачем оприбутковувались та обліковувались на бухгалтерському рахунку 2011 ,,Сировина та матеріали".

Оприбутковані суми враховувались при визначенні приросту залишків товарно -матеріальні цінності та скоригованих валових доходів у Деклараціях податку на прибуток відповідних періодів.

Доходи від реалізації масла фасованого, виготовленого з придбаного масла моноліту та жиру, віднесені до складу валових доходів, по операціях з реалізації масла фасованого нараховувались податкові зобов'язання по податку на прибуток та податок на додану вартість.

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення масла та жиру від з ПП „Молінтерфуд", ТОВ „Продіндустрія" колегія суддів зазначає наступне.

Доставка вказаної продукції проводилась централізовано та безпосередньо зі складів виробників.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП „Молінтерфуд" та ТОВ „Продіндустрія" були лише посередниками в господарських операціях по придбанню масла ти жиру.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 3325378 грн. податку на додану вартість від господарських операцій з придбання позивачем масла та жиру від ПП „Молінтерфуд", ТОВ „Продіндустрія", ТОВ ,.Агроспецресурси", ВАТ „Молочник".

Стосовно ліцензійних договорів від 15.10.2004, від 15.12.2004, за якими ДП ,,Старокостянтинівський молочний завод" сплачувало компанії ,,Лінкстар Лімітед" роялті за надання права користування на території України товарними знаками ,,Вершкова долина" і ,,Наш молочник".

Позивачем сплачено компанії ,,Лінкстар Лімітед" 7817454 грн. в якості роялті.

Положеннями пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до валових витрат включаються витрати, пов'язані з виплатою роялті.

Висновки податкової інспекції не можна вважати правомірними виходячи з того, що згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіо касети кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

ДП ,,Старокостянтинівський молочний завод" випускає продукцію під торговими марками ,,Вершкова долина" і ,,Наш молочник", які належать компанії ,,Лінкстар Лімітед", витрати на сплату винагороди за користування цими товарними знаками безпосередньо стосуються господарської діяльності підприємства та пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Виплати роялті за використання товарними знаками ,,Вершкова долина" і ,,Наш молочник" проводились з 2004 року по 2009 рік

Державою податковою інспекцією не доведено, що ДП ,,Старокостянтинівський молочний завод" та компанія ,,Лінкстар Лімітед" є пов'язаними юридичними особами.

Тому колегія суддів також визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми роялті в розмірі 7817454 грн.

Стосовно безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат виплатна загальну суму 70000 грн. за договорами № 02/06/08 від 02.06.2008 та № 20/05/08 від 20.05.2008, укладеними між ДП ,,Старокостянтинівський молочний завод" та фізичною особою-підприємцем Праничуком Р.В. на придбання інформаційно-консультаційних та аудиторських послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем акти здачі-приймання наданих послуг від 03.06.2008, 10.06.2008, 12.06.2008, звіт про результати виконаних робіт містять тільки загальні відомості, однак, в них не зазначено яким саме чином понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що Державною податковою інспекцією правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток по вказаних господарських операціях в сумі 17500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8750 грн.

Стосовно укладених договорів між ДП ,,Старокостянтинівський молочний завод" та фізичними особами-підприємцями про надання послуг інформаційно-консультаційного характеру з питань комерційної діяльності, а саме, щодо пошуку виробників та постачальників сировини, щодо вивчення реакції конкурентів на появу нової продукції, проведення переговорів та інші види послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що особи є штатними працівниками підприємства, працюють за трудовими договорами, що не є порушенням законодавства.

Позивач нараховував заробітну плату фізичним особам-підприємцям за виконання ними їхніх трудових обов'язків у робочий час та сплачував грошові кошти за отримані послуги згідно договорів.

Доводи позивача, що зазначені фізичні особи виконували свої трудові обов'язки виключно у відведений законодавством України робочий час, а підприємницькою діяльністю займались в позаробочий час та у вихідні дні, представниками позивача не спростовані.

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в розмірі 127844 грн. не обґрунтовані доказами.

В акті перевірки зазначено, що 34 здавачам молока позивачем проведено виплату доходів в сумі 49938, 44 грн. без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при відсутності довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

Перевіркою також встановлено сімдесят три випадки, коли за кошти видані під звіт не відзвітовано в повному обсязі, а саме: у відомостях на отримання коштів за здане молоко відсутні підписи про отримання коштів громадян-здавальників молока. Всього встановлено невідзвітованих підзвітних коштів на суму 46994,49 грн..

Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку. Форма довідки, термін дії, порядок її видачі та застосування розробляються центральним податковим органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що по всіх фізичних особах здавачах молока наявні довідки встановленої форми № 3 ДФ про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

Кошти за здане молоко виплачені, а відсутність деяких підписів пояснили неуважністю осіб, які виплачували кошти за здане молоко.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що невідповідність заповнення деяких граф довідок встановленій формі не тягне за собою недійсність вказаних довідок та не позбавляє фізичну особу здавача молока на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

Колегія суддів також погоджується з доводами позивача, що податковим органом безпідставно не взято до уваги довідки форми № 3 ДФ, які видані військовим радгоспом ,,Хмельницький" фізичним особам-здавачам молока, які проживають в у відомчих квартирах радгоспу та користуються земельними ділянками, які також належать радгоспу.

Представники податкового органу не надали суду вагомих аргументів щодо недійсності таких довідок.

Згідно пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону ,,Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що приватні підприємці, які отримують кошти з каси підприємства для здійснення розрахунків з фізичними особами - здавальниками молока згідно договорів доручення, не є підзвітними особами, оскільки відповідно до п. 1.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України № 242 від 26.12.2003 року підзвітна особа - це працівник установи, який отримав під звіт кошти для майбутніх видатків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 135595,86 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 278241,72 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, Прокуратури Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-101/10/2270 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, Прокуратури Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-101/10/2270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров