Постанова № 25008264, 25.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2012 року № 2а-13449/10/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську

до

Державного підприємства «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація»

про

стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних виплат та доставку пільгових пенсій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація» (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 775 028, 72 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-13449/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07 жовтня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-13449/10/2670 та призначено судове засідання на 14 червня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державне підприємство «Центрально-Західна Компанія "Вуглеторфреструктуризація" має заборгованість перед Управлінням пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з липня по серпень 2010 року, оскільки є правонаступником Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація».

08 червня 2012 року та 13 червня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) судом отримані клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю представника Управління пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області.

У судовому засідання 14 червня 2012 року представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні, наголошуючи, що Державне підприємство “Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація» не є правонаступником ліквідованих шахт по боргах, а була створена для здійснення фізичної ліквідації шахт: Шахта №5 «Великомостівська», Шахта № 8 «Нововолинська», Шахта № 3 «Нововолинська», Шахта №2 «Нововолинська», Шахта №1 «Червоноградська», Шахта № 6 «Нововолинська», Шахта №7 «Нововолинська», Шахта «Бендюзька».

Враховуючи клопотання позивача про розгляд адміністративної справи без участі уповноваженого представника та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-13449/10/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація» (код ЄДРПОУ 32112705, адреса: 03164, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, буд. 46/2) є юридичною особою та засноване на державній власності згідно з наказами Міністерства палива та енергетики України від 21 січня 2004 року № 32 «Про реорганізацію об’єднання «Українська державна об’єднана дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних і торфодобувних підприємств», від 03 червня 2004 року № 284 «Про внесення змін та доповнень до наказу Міністерства палива та енергетики України від 21 січня 2004 року № 32», наказом Міністерства вугільної промисловості України від 02 квітня 2010 року № 99 «Про припинення діяльності Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктуризація» та належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Підприємство створене з метою організації та виконання робіт з ліквідації підприємств вугільної та торф’яної промисловості.

Наказом Державного підприємства «Центрально-Західна компанія «Вуглеторфреструктуризація» № 2/2 від 07 квітня 2010 року створено відокремлений підрозділ підприємства «Західно-Українська виконавча дирекція з ліквідації шахт», до складу якого введені наступні об’єкти для здійснення фізичної ліквідації: Шахта № 5 «Великомостівська», Шахта № 8 «Нововолинська», Шахта № 3 «Нововолинська», Шахта № 2 «Нововолинська», Шахта № 1 «Червоноградська», Шахта № 6 «Нововолинська», Шахта № 7 «Нововолинська», Шахта «Бендюзька».

Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за червень, липень, серпень 2010 року ВП ДП «Західно-Українська виконавча дирекція з ліквідації шахт» має заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 1 775 028, 72 грн., призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б" -" з" статті 13 Закону3 України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788-XII).

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі по тексту - № 400/97-ВР), об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Статтею 13 Закону № 1788-XII визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17 лютого 2000 року вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України»від 17 лютого 2000 року № 1461-ІІІ, норму що регулювала дане питання у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, які передбачені пункту 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування, який передбачено статтею 2 цього Закону.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту – Закон № 1058-IV) встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на зазначених роботах у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 6.4 статті 6 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.5 статті 6 Інструкції № 21-1 визначено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до пункту 6.8 статті 6 цього ж Закону підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону (1058-15), сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 6.9 статті 6 Інструкції 21-1 зазначено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

У разі ліквідації підприємства без правонаступників повідомлення для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ліквідованого підприємства не направляється.

Одночасно, позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно пункту 6.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що обставини правонаступництва Державного підприємства «Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація»шахт, які ліквідуються або були ліквідовані, вже встановлювалися судовими рішеннями у адміністративних справах, а саме: постановами Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 2а-4139/11/2670 від 25 травня 2011 року, № 2а-2152/11/2670 від 15 червня 2011 року та № 2а-2121/11/2670 від 03 квітня 2012 року.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановами Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 2а-4139/11/2670 від 25 травня 2011 року, № 2а-2152/11/2670 від 15 червня 2011 року та № 2а-2121/11/2670 від 03 квітня 2012 року, які набрали законної сили, за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області до Державного підприємства “Центрально-Західна Компанія «Вуглеторфреструктуризація» про стягнення заборгованості встановлено, що Державне підприємство «Центрально-Західна компанія «Вуглеторфреструктуризація» не є правонаступником підприємств боржників (шахт), що ліквідуються чи були ліквідовані.

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем вважається власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (ст. 19 Закону).

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки як вже встановлено судом Державне підприємство «Центрально-Західна компанія «Вуглеторфреструктуризація» не є правонаступником підприємств боржників (шахт), що ліквідуються чи були ліквідовані, а отже і не є страхувальником в даному випадку, тому обов’язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, покладений на страхувальників відповідно до пенсійного законодавства, на відповідача не покладається.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова