Ухвала суду № 24983706, 22.06.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 2-1705/11 Провадження № 22-ц/0290/1793/2012Головуючий в суді першої інстанції:Бондаренко О.І.Категорія: 21 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Гуцола П.П., Луценка В.В.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представника позивача, апелянта ПАТ «УкрСиббанк» Семенюк Н. Ю., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ПАТ «Ерсте Банк» ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу об'є-

кта іпотеки,

за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення та ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

29 вересня 2011 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» ( далі - ПАТ «УкрСиббанк» ) звернулося у Вінницький районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання недійсними договору дарування від 02.07.2010 року, договору купівлі-продажу від 06.10.2010 року об'єкта іпотеки ( а. с.2-7 ). Позов мотивований тим, що за двома кредитними договорами, укладеними ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 у квітні та листопаді 2007 року, станом на 2011 рік мали місце значні суми заборгованості. В забезпечення виконання цих кредитних договорів у дні їх укладання були укладені договори іпотеки, за якими ОСОБА_3 передав банкові в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1. У справі за позовом банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за позовом ОСОБА_3 до банку про розірвання кредитних договорів, договорів іпотек рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.05.2010 року у позові банку було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволений частково, всі укладені договори як кредитні, так і іпотек визнані недійсними з моменту укладення, нотаріуси були зобов'язані виключити з реєстрів обтяжень нерухомого майна записи щодо обтяження майна за визнаними недійсними договорами іпотек в день отримання виконавчого листа на рішення суду. 02. 07.2010 року нотаріусом було знято заборону на відчуження іпотечного майна, в цей же день ОСОБА_3 подарував це майно ОСОБА_8, яка 06. 10.2010 року продала його ОСОБА_5

09.06.2011 року рішенням апеляційного суду Вінницької області апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» на рішення суду першої інстанції від 14.05. 2010 року була задоволена, дане рішення скасоване, у позові ОСОБА_3 - відмовлено, позов банку про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено.

Укладені договори дарування від 02.07.2010 року, купівлі-продажу від 06. 10.2010 року позивач вважає недійсними через вчинення їх у результаті злов-мисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, їх фіктивність, невідповідність загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2012 року ( а. с. 113 ) на задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залучено ПАТ «Ерсте Банк», з яким ОСОБА_5 06.10.2010 року уклав кредитний договір та договір іпотеки на спірне нерухоме майно у вигляді житлового АДРЕСА_1, земельної ділянки цієї ж садиби.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2012 року ( а. с. 158, 160-162 ) у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою цього ж суду першої інстанції від 14 травня 2012 року ( а. с. 159 ) скасовано арешт, накладений ухвалою від 03 жовтня 2011 року на будинок та земельну ділянку площею 0,100 га по АДРЕСА_1, належні на праві приватної власності ОСОБА_5

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі від 14 травня 2012 року та постановленою в цей же день ухвалою про скасування забезпечення позову, ПАТ «УкрСиббанк» подав дві апеляційні скарги ( а. с. 164-165, 177-182 ), де просить скасувати обидва процесуальні документи, відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 щодо скасування заходів забез-печення позову, ухвалити нове рішення про задоволення заявленого позову в повному обсязі. Апелянт посилається на незаконність, необгрунтованість рішення та ухвали суду від 14.05.2012 року, які порушують законні права та інтереси позивача. Зокрема оскаржувана ухвала про скасування забезпечення позову є передчасною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення і заперечення осіб, які беруть участь у справі, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, наявні в ній, в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо ), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні та листопаді 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 буди укладені два кредитні договори строком до 2014 року та два договори іпотеки стосовно одного й того нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями і спору-дами та земельної ділянки площею 0,100 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Замостянського районного суду Вінницької області від 14 травня 2010 року у позові ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 було відмовлено, зустрічний позов було задоволено та визнані недійсними з моменту укладення обидва кредитні договори, договори іпотеки, укладені між банком та ОСОБА_3 Було зобов'язано нотаріуса виключити з реєстру обтяжень нерухомого майна обтяження майна за недійсними договорами в день отримання виконавчого листа за рішенням суду. Дане судове рішення в частині зобов'язань нотаріуса були виконані у встановлений строк за виконавчим листом, виписаним на виконання судового рішення, що набрало законної сили.

02 липня 2010 року за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_3 подарував ОСОБА_8 нерухомість у вигляді АДРЕСА_1.

06 жовтня 2010 року ОСОБА_8 продала згадану садибу ОСОБА_5, про що укладені два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу на

будинок та земельну ділянку. За новим власником ОСОБА_5 в день укладення договору купівлі-продажу будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами здійснено державну реєстрацію права власності у комунальному підприємстві «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної ін-вентаризації» за реєстраційним номером 30715176, номер запису 1298 в книзі № 9. Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 серії ЯЛ № 991913, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 032060001003422 від 07 вересня 2011 року.

З метою придбання у ОСОБА_8 житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, 06 жовтня 2010 року ОСОБА_5 уклав з ПАТ «Ерсте Банк» кредитний договір, за яким отримав 499600,00 гривень з кінцевим терміном повернення цих коштів 03.10.2025 року (а. с. 73-76). Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в цей же день 06.10.2010 року також укладений договір іпотеки, предметом якого є АДРЕСА_1 ( а. с. 78-80 ).

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09 червня 2011 року рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 травня 2010 року скасовано, позов банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений, у зустрічному позові ОСОБА_3 до банку про визнання недійсними з моменту укладення кредитних договорів, договорів іпотек - відмовлено.

Заявлений позов про визнання недійсними договорів дарування спірної нерухомості від 02.07.2010 року, купівлі-продажу цієї нерухомості від 06.10. 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» обгрунтовує статтями 203, 215, 216, 232, 234, 236 ЦК України. В судовому засіданні представник позивача посилалася на фіктивність укладених договорів, вчинення цих правочинів у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що на момент вчинення правочинів, що є предметом судового розгляду, майно не було обтяжено боргом. Була перевірена відсутність обтяження цього майна іпотекою. Відповідачі діяли в межах вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог.

Висновок суду першої інстанції є вірним.

Разом з тим, слід підкреслити, що нормами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення має бути вільним і відповідати внутрішній волі. Форма правочину має відповідати встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Посилаючись на дану норму закону в обгрунтування заявлених вимог, позивач не довів порушення відповідачами хоча б однієї з них. Реальне настання правових наслідків, на які були спрямовані укладені правочини, має місце, що вбачається з реєстрації ОСОБА_5 за собою права власності на об'єкти нерухомості у визначеному законодавством порядку, розпорядження цим майном.

Норми статті 232 ЦК України не регулюють правовідносин, що склалися між сторонами у справі, фіктивність укладених договорів також не знайшла своєї доведеності під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що в разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

На підставі ч.4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна під лягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. У зв'язку з цим, враховуючи, що на підставі укладеного 06 жовтня 2010 року договору купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у покупця ОСОБА_5 з часу державної реєстрації укладених договорів виникло право власності на набуте ним майно, визнати дані договори фіктивними неможливо.

Суд першої інстанції вірно визначився у правовідносих, що склалися між сторонами у справі, застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

Посилання в апеляційній скарзі на передчасність ухвали суду першої інстанції від 14 травня 2012 року про скасування забезпечення позову ( а. с. 164-165 ) не заперечує законності цього процесуального документа.

Частиною 6 статті 154 ЦПК України встановлено, що суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Обгрунтовуючи незаконність оскаржуваного рішення суду від 14 травня 2012 року, апелянт посилається на статті 203, 215 ЦК України, однак не конкретизує, які ж загальні вимоги не додержані сторонами оспорюваних правочинів, наслідком чого є їх недійсність.

Колегія суддів звертає увагу, що спірне нерухоме майно з 06 жовтня 2010 року ( а. с. 81-86 ) перебуває в іпотеці «Ерсте Банку», договори ОСОБА_5 з яким від 06 жовтня 2010 року ( кредитний та іпотечний ) є дійсними, ніким не оспорюваними.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, ухвалюючи 14 травня 2012 року рішення про відмову у позові, постановлюючи в цей же день ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, правильно визначив закон, який їх регулює, повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази. Судом вірно застосовано норми матеріального права, не порушено вимог процесуального права. Суд ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Підстав для задоволення апеляційних скарг судова колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» від -хилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2012 року, ухвалу від 14 травня 2012 року про скасування заходів забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: