Постанова № 24976420, 05.06.2012, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,

суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,

Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., −

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі - ДПІ-1) та державної податкової інспекції Деснянського району м. Києва (далі - ДПІ-2) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и л а:

У січні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ-2 від 3 грудня 2008 року № 0005492304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого на підставі акта перевірки від 3 листопада 2008 року № 0482/05/15/23/33792358 згідно зі статтями 17, 22 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 265/95-ВР).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пунктів 1, 3, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 2 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення ДПІ-2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 3 грудня 2008 року № 0005492304 на суму 7140 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 серпня 2011 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ-1 звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом статей 3, 11 Закону № 265/95-ВР та пункту 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (далі - постанова № 121) у подібних відносинах.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2011 року, яка, на думку ДПІ-1, підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ДПІ-1 підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд виходив із того, що ДПІ-1 не довело порушення Товариством при здійсненні господарської діяльності вимог пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки воно при наданні послуг (зали гральних автоматів) використовувало реєстратор розрахункових операцій типу МINI-600.02МЕ, який включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА), але не забезпечувало фіскалізацію кожного грального автомата. Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив про невиконання державою передбаченого постановою № 121 зобов'язання, щодо організації розроблення запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення гральних автоматів, що вже діють.

У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за використання ним після 1 липня 2008 року гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом № 265/95-ВР.

Відповідно до статті 3 цього Закону на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу, законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

Згідно зі статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ -документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, ДПА та Національного банку України (стаття 11 Закону № 265/95-ВР).

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції у разі, якщо перевіркою доказово встановлено суму розрахункових операцій, проведених без видачі особі, яка отримує або повертає товар, розрахункового документа встановленої форми, та у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО (стаття 17 Закону № 265/95-ВР).

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. На підставі частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суди встановили, що Товариство використовувало гральні автомати, які не були переведені у фіскальний режим роботи. Ці обставини у позовній заяві Товариство не заперечувало. Використання Товариством РРО типу МINI-600.02МЕ, який включений до Державного реєстру наказом ДПА, не забезпечувало фіскалізацію кожного грального автомата.

Пунктом 1 частини другої додатка до постанови № 121 встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Статтею 12 Закону № 265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного й іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом ДПА від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

З цього часу суб'єкт господарювання не має можливості посилатися на невиконання державою взятих на себе обов'язків з організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть передбаченим Законом № 265/95-ВР вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Таким чином, з викладеного вище випливає, що до суб'єкта господарювання, який здійснював розрахункові операції через незареєстрований, неопломбований в установленому порядку та непереведений у фіскальний режим роботи РРО, застосовуються фінансові санкції, передбачені пунктом другим статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, його постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього самого суду.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак О.В. Кривенда О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький