Постанова № 24976342, 24.04.2012, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області (далі - ДПІ) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 18 серпня 2009 року № 0001191520/0, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1 716 705 грн 24 коп., (у тому числі 1 560 641 грн 13 коп. основного платежу та 156 064 грн 11 коп. штрафних (фінансових) санкцій).

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 по 31 березня 2009 року. В акті від 6 серпня 2009 року № 82/1520/00165669, складеному за її наслідками, зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок незаконного віднесення до складу податкового кредиту 1 560 641 грн 13 коп. - ПДВ за березень 2009 року по господарських операціях з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "НК Метал Сіті" без документального підтвердження права на його формування.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 11 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 вересня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

ДПІ звернулась із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 вересня 2011 року з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Посилаючись на неоднакове застосування підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права відповідач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2009 року, 22 липня 2010 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 грудня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суди встановили, що між Товариством та ТОВ "НК Метал-Сіті" було укладено договір постачання № 001 дврз, на виконання умов якого позивач здійснив попередню оплату за товар, а постачальник, у свою чергу, видав податкову накладну від 31 серпня 2007 року № 224 на суму 10 914 378 грн 14 коп., у тому числі ПДВ на суму 1 819 063 грн 2 коп. Товариство сформувало податковий кредит за цією податковою накладною таким чином: у листопаді 2008 року на суму 10 666 грн 17 коп., у грудні 2008 року - 109 667 грн, у січні 2009 року - 22 449 грн 84 коп., у лютому 2009 року - 224 209 грн 21 коп. та у березні 2009 року - 1 560 641 грн 19 коп.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ став факт включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в іншому періоді, ніж у тому, на який припадає дата отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Ухвалюючи рішення, місцевий та апеляційний суди, з висновками яких погодився і касаційний суд, виходили з того, що визначений Законом № 168/97-ВР порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої з подій у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону. Така подія визначає виникнення об'єктивного права, а не обов'язку платника податку на формування податкового кредиту, реалізація якого можлива за певних умов. Отже, позивач правомірно реалізував своє право на формування податкового кредиту на підставі однієї податкової накладної в кількох звітних періодах.

Натомість у справі, рішення в якій заявник надав на підтвердження своїх заперечень, касаційний суд вказав, що за замістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку має право на формування податкового кредиту на суму ПДВ, сплачену саме у попередньому податковому періоді.

Аналіз зазначених рішень касаційного суду дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одну й ту ж саму норму матеріального права.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Дата виникнення у платника податку права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту визначається датою події, що відбулася раніше: датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), датою виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР). При цьому податкова накладна має бути оформлена, видана та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг) відповідно до вимог пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи відповідно до підпункту 7.2.6 цього пункту). Згідно з приписами абзацу другого зазначеного підпункту у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, підставою для відображення в податкових деклараціях з ПДВ результатів обліку є проведені платником податку господарські операції, підтверджені податковими накладними чи іншими документами відповідно до вимог закону. Закон № 168/97-ВР не містить будь-яких обмежень щодо формування платником податків податкового кредиту на підставі однієї податкової накладної в кількох звітних періодах.

Наведене свідчить, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит, тому висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак

О.А. Коротких

О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов