Постанова № 24528508, 23.04.2012, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 рокум. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючогоТерлецького О.О.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» (далі - Підприємство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У червні 2010 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ від 2 березня 2010 року № 0000010847/0, від 24 березня 2010 року № 0000010847/1, від 22 квітня 2010 року № 0000010847/2 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 470 904 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141 271 грн 20 коп.

Оскаржувані повідомлення-рішення СДПІ прийняті на підставі акта від 18 лютого 2010 року № 481/47-0/33206804, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки Підприємства з питань достовірності визначення податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2009 року.

Перевіркою встановлено, що Підприємство на порушення підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) у рядку 3 (операції, що не є об'єктом оподаткування) декларації з ПДВ за грудень 2009 року не відобразило як обсяг поставки без ПДВ 4 882 926 грн 49 коп. отриманої з державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 193 «Питання реалізації статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (далі - постанова № 193) субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та не виконало вимоги підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР щодо розподілу податкового кредиту, що призвело до його завищення на суму 470 904 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16 серпня 2010 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 квітня 2011 року постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України СДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2011 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2010 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року (№ К-6510/07) у справі за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Львівський хлібзавод №1» до державної податкової інспекції у м. Львові та Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, у якій, на думку СДПІ, вищезгадані норми закону касаційний суд застосував інакше та правильно.

Ухвалою від 2 серпня 2011 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року, яка додана до заяви на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд дійшов висновку, що у випадку, коли частину фактичної вартості витрат (вартості борошна на виготовлення хліба та хлібобулочних виробів) компенсовано не за рахунок власних витрат платника, а за рахунок бюджетних коштів, то суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням борошна, в частині отриманої дотації не повинні включатися до складу податкового кредиту. У цій справі Вищий адміністративний суд України, застосовуючи статтю 7 Закону № 168/97-ВР, погодився із судами першої та апеляційної інстанцій, що ВАТ «Львівський хлібзавод №1» завищило податковий кредит за період з 1 квітня 2003 року по 30 вересня 2004 року на суму 57 127 грн 78 коп. (ПДВ з вартості борошна, витрати на придбання якого компенсовано дотаціями, тобто позивач не поніс витрат на його придбання).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2011 року, про перегляд якої подано заяву, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що на операції з отримання субвенцій не поширюються вимоги підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР. На думку суду, зазначена норма Закону регулює оподаткування операцій саме із виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування, яке не можна розглядати як окрему операцію, що створює наслідки у податковому обліку платника ПДВ. Тому у постачальників теплової енергії та послуг з водопостачання й водовідведення немає підстав для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з яким у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Оскільки товари та послуги, придбані водопостачальником, повністю використані ним в оподатковуваних операціях із водопостачання та водовідведення, то у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг у неоподатковуваних операціях.

Таким чином, обставини, встановлені судом у справі, на рішення в якій посилається заявник, дають підстави вважати, що відносини, які виникли між податковим органом та платником ПДВ з приводу формування останнім податкового кредиту за наслідками операцій із придбання борошна за рахунок дотації з бюджету, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається, предметом якої є правомірність оподаткування операцій з отримання з бюджету субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Така правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 26 вересня 2011 року у справі № 21-114а11.

Оскільки ухвалення різних за змістом судових рішень обумовлено наявністю різних, неподібних правовідносин, то оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. ТерлецькийСудді: В.П. БарбараВ.В. Кривенко І.С. Берднік О.Т. Кузьменко С.М. ВусН.П. Лященко Л.Ф. ГлосВ.Л. Маринченко Т.В. ГошовськаЛ.І. Охрімчук Л.І. Григор'єваП.В. Панталієнко М.І. ГрицівМ.В. Патрюк М.Б. ГусакВ.Ф. Пивовар А.А. ЄмецьО.І. Потильчак Т.Є. ЖайворонокБ.М. Пошва В.В. ЗаголднийО.Б. Прокопенко Г.В. КанигінаА.І. Редька М.Р. КліменкоА.М. Скотарь Є.І. КовтюкТ.С. Таран П.І. КолесникЮ.Г. Тітов М.Є. КороткевичІ.Б. Шицький О.А. КороткихВ.Ф. Школяров А.Г. Ярема