Ухвала суду № 24975679, 19.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/703/12 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (правонаступник Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро»до Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (правонаступник Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2011 року №0000182340 та від 13 грудня 2011 року №0000192340,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро»до Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (правонаступник Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2011 року №0000182340 та від 13 грудня 2011 року №0000192340 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Семенівському районі Чернігівської області від 13 грудня 2011 року №0000182340 та від 13 грудня 2011 року №0000192340.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийняв до уваги неналежні докази, подані позивачем, а відтак безпідставно встановив реальність надання позивачу юридичних послуг ТОВ «Апелла Консалт»та скасував податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17 листопада 2011 року по 23 листопада 2011 року ДПІ у Семенівському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Семенівка Агро», за результатами якої складено акт №22/2340/35188049 від 02 грудня 2011 року, в якому відображені порушення, які, на думку податкового органу, були допущені ТОВ «Семенівка Агро»: абз.«б»п.п.200.4, 200.6, абз.«б»п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищене бюджетне відшкодування за вересень 2011 року на суму 5624 грн.; абз.«а»п.200.4, абз.«а»п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено бюджетне відшкодування за серпень 2011 року на суму 129,00 грн.; п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, п.2.15, п.2.16, п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року суму 5495,00 грн.; підтверджено відображене у декларації за вересень 2011 року бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 732153,00 грн.

На підставі виявлених та зазначених в акті порушень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000182340 від 13 грудня 2011 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5624 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2812 грн., та №0000192340 від 13 грудня 2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5495 грн.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, порушення вимог податкового законодавства України позивачем податковий орган пояснює ненаданням платником податків належних чином складених первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Семенівка Агро»та ТОВ «Апелла Консалт». Зокрема, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) не містять інформації про відповідальних осіб за надання юридичних послуг та не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, на думку податкового органу, позивачем не доведено ні під час перевірки, ні під час судового розгляду, що ТОВ «Апелла Консалт»надавала юридичні послуги ТОВ «Семенівка Агро».

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2010 року між позивачем («Клієнт») та ТОВ «Апелла Консалт»(«Виконавець») було укладено договір на абонентську юридичну допомогу. Згідно встановлених Договором обов'язків ТОВ «Апелла Консалт» надає наступні послуги -перевіряє на відповідність вимогам українського законодавства внутрішні документи клієнта, надає допомогу останньому при підготовці та оформленні зазначених документів, бере участь у підготовці різного роду договорів, які укладаються клієнтом з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу в організації та контролю за виконанням контрагентами клієнта зазначених договорів, надає консультації, в т.ч. усні, висновки, довідки з правових питань, які виникають у господарській діяльності клієнта тощо.

Оплата послуг виконавця передбачена п.4.1 Договору, у відповідності до якого клієнт здійснює щомісячне перерахування коштів ТОВ «Апелла Консалт». Як вбачається з матеріалів справи на момент укладання договору вказана сума становила 16981,92 грн. В подальшому вказана сума неодноразово змінювалася та відповідно до додаткової угоди від 01 липня 2011 року до договору за юридичну допомогу, надану виконавцем, клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного перерахування, суму, що становить 32967,36 грн., в т.ч. ПДВ 5494,56 грн.

Відповідно до п.4.4 Договору до вартості правової допомоги враховується час, витрачений усіма юридичними радниками Виконавця, що залучаються до цього Договору. Згідно п.4.6 Договору за результатами надання юридичної допомоги Сторони щомісяця складають акт, який підписується представниками кожної зі сторін. Як вбачається з Договору сторони не встановлювали вимоги до інформації, яка мала зазначатися в Актах здачі-прийняття робіт. Відтак, колегія суддів погоджується з відповідачем, що вимоги до цього первинного документа встановлені законодавством України, зокрема, п.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Водночас, відповідно до п.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення №88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа, дата і місце його складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Оглянувши наявні у справі акти здачі-прийняття робіт №466 від 31 серпня 2011 року та №530 від 30 вересня 2011 року (а.с.45, 46), перевіривши правильність висновків суду першої інстанції щодо відповідності зазначених первинних документів законодавству України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до правових норм, які містяться у ЦК України (ст.145 ч.2), ГК України (ст.89), Законі України «Про господарські товариства»(ст.23, ст.62) поточне управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснює його виконавчий орган, створений відповідно до Закону та установчих документів Товариства. Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з вищезазначених актів здачі-прийняття робіт вони підписані представниками сторін та затверджені директорами ТОВ «Апелла Консалт»(Виконавця) та ТОВ «Семенівка Агро»(Замовника) - підписи яких, скріплені печатками підприємств. Відтак вимоги законодавства в частині підписання первинних документів уповноваженими особами суб'єктів господарювання виконані, а доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Також безпідставними колегія суддів вважає твердження податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки в актах зазначені «зведені»дані -юридичні послуги без зазначення конкретного виду послуги, яка (які) надавалася (надавалися) протягом звітного періоду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначенням в акті назви господарської операції -«юридичні послуги»вищезазначеними суб'єктами господарювання повністю дотримано вимоги як Закону «Про бухгалтерський облік», так і Положення №88. Натомість, відповідачем не доведено, в т.ч. з посиланням на норми, чинного на момент вчинення спірних правовідносин, законодавства, про неможливість або неправильність такого формулювання господарської операції в первинних документах, зокрема, для цілей податкового обліку. Жодна норма чинного законодавства не містить імперативної вимоги зазначати в актах здачі- приймання виконаних робіт (наданих послуг) повного переліку таких робіт (послуг), а відтак такі вимоги податкового органу не ґрунтуються на нормах закону та є безпідставними. Крім того, в силу п.5.1 договору на абонентську юридичну допомогу №5/про від 01 березня 2010 року клієнт, виконавець (їх співробітники) зобов'язуються суворо зберігати конфіденційність отриманої один від одного інформації і вживати всіх можливих заходів для запобігання розголошення вказаної інформації.

Також колегія суддів звертає увагу, що в силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, всупереч зазначеній правовій нормі, податковим органом в апеляційній скарзі звертається увага на недоведеність позивачем надання йому юридичним послуг саме ТОВ «Апелла Консалт». Таким чином, суб'єкт владних повноважень в порушення чинного законодавства намагається перекласти обов'язок доказування на платника податків та уникнути виконання своїх чітко визначених обов'язків - діяти виключно в межах повноважень, у порядку та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, оскільки норми чинного законодавства щодо вимог до первинних документів позивачем не порушені, колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження апелянта про порушення ТОВ «Семенівка Агро» вищезазначених вимог Податкового кодексу, які встановлюють загальні вимоги до формування платниками податків податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності та бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Перевіривши доводи апеляційної скарги податкового органу щодо неналежного дослідження судом першої інстанції взаємовідносин позивача з ТОВ «Ведерстад»колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В ході перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на суму 129 грн. Зазначена сума була включена позивачем до бюджетного відшкодування за вересень 2011 року, а тому, на думку податкового органу, якщо платник податків не включив з власної необачності суму бюджетного відшкодування ПДВ до декларації за відповідний звітний період, він відповідно втрачає право на таке відшкодування.

Колегія суддів вважає таке твердження податкового органу помилковим, оскільки, як вказує сам апелянт, позивач мав право на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 129 грн., однак зазначене зобов'язання задеклароване ним не в звітному періоді, коли таке право виникло. Відповідно до абз.«а»п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, на яке також посилається і апелянт, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови платника податку від бюджетного відшкодування коштів в сумі 129 грн., а також настання обставин, відповідно до вищезазначеної норми Податкового кодексу України, за якої можна вважати, що ТОВ «Семенівка Агро»добровільно відмовилася від отримання цієї суми заниження як бюджетного відшкодування. Відтак, включення зазначених коштів (129 грн.) до суми завищення бюджетного відшкодування, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні від 13 грудня 2011 року №0000182340, є протиправним.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (правонаступник Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області) -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.