Ухвала суду № 24975670, 19.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17250/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2011 року №0000220720/0, №0000210720/0,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року позовні вимоги акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2011 року №0000220720/0, №0000210720/0 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби України від 13 травня 2011 року №0000220720/0, №0000210720/0.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що під час перевірки було встановлено, що посадові особи позивача за адресою: м.Київ, вул.Боженка, 31, не знаходяться, про що складено відповідний акт, у зв'язку з чим вручення наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку виявилось неможливим. Враховуючи ненадання позивачем документів для підтвердження правомірності формування спірних сум бюджетного відшкодування, перевіркою встановлено порушення вимог діючого законодавства, яке полягало у завищенні заявленої до відшкодування суми ПДВ за липень 2010 року. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 квітня 2011 року по 19 квітня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 липня 2010 року по 31 липня 2010 року, за результатами якої складено акт №380/1-07-20-00302385 від 21 квітня 2011 року, в якому встановлено порушення пп.пп.7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року на 2013405 грн. та, відповідно, занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації) на тотожну суму.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що у зв`язку з виявленням посадовими особами податкового органу відсутності посадових осіб підприємства за податковою адресою (м.Київ, вул.Боженка, 31), відповідачем складено акт від 21 квітня 2011 року №17/3-07-20 про неможливість проведення виїзної перевірки АТЗТ «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року. Перевіркою також було встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва декларацією з ПДВ за липень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, складає 2013405 грн.

На підставі акту перевірки №380/1-07-20-00302385 від 21 квітня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2011 року №0000220720/0, яким позивачу за порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282917 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70729,25 грн., а також №0000210720/0, яким позивачу за порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 2013405 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальникам в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Макротрейд»та ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер» сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товари, у відповідності до вимог чинного законодавства. Будь-яких доказів та будь-яких обставин щодо сумнівів фактичного та реального здійснення вищезазначених операцій в суді не наведено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2., пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку -ТОВ «Торговий дім «Макротрейд»та ТОВ «Торговий дім «Текстиль-Полімер», та в подальшому заявлено до бюджетного відшкодування, ненаведення відповідачем доводів щодо нереальності (безтоварності) вищезазначених господарських операцій, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2011 року №0000220720/0, яким позивачу за порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282917 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70729,25 грн., а також №0000210720/0, яким позивачу за порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 2013405 грн., не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання нерухомості.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.