Ухвала суду № 24975625, 19.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8254/11 Головуючий у 1-й інстанції: Грицаєнко О.Л.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Губської О.А., Оксененка О.М., Петриченко Ю.П, представника апелянта -Івченко Я.В., представників позивача -Кутаса І.Ф., Черненко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд»(далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Черкаси від 18.07.2011 року № 0002602301, яким ТОВ «Облагропромбуд»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55 125,00 грн., у тому числі 44 100,00 грн. - за основним платежем та 11 025,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 18.07.2011 року № 0002602301.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Облагропромбуд» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Черкаської міської ради 06.05.2000 року, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 152639 (а.с. 20).

07 липня 2011 року службовими особами ДПІ у м. Черкаси Черкаської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Облагропромбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з питань взаємовідносин з ПП «Т-Груп».

В ході проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ «Облагропромбуд» вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Облагропромбуд»податок на додану вартість в сумі 44 10,00 грн., у тому числі за серпень 2010 року на 13 300,00 грн. та вересень 2010 року на 30 800,00 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП «Т-Груп»та ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Т-Груп».

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 1727/23-2/30955846 від 08.07.2011 року (а.с. 23-35), на підставі якого ДПІ у м. Черкаси винесено податкове повідомлення-рішення № 0002602301 від 18.07.2011 року, яким ТОВ «Облагропромбуд»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55 125,00 грн., у тому числі 44 100,00 грн. -за основним платежем та 11 025,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 38).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПА в Черкаській області прийняла рішення від 22.09.2011 року № 22681/25-010, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси № 0002602301 від 18.07.2011 року - без змін (а.с. 42-43).

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення від 24.10.2011 року № 4186/6/10-2115, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси № 0002602301 від 18.07.2011 року та рішення ДПА в Черкаській області від 22.09.2011 року № 22681/25-010 - без змін (а.с. 47-49).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 168/97-ВР).

Так, відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Т-Груп»від 14.02.2011 року № 436/23-2/36543851.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції, ні в даному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів, що 24.09.2010 року між ТОВ «Облагропромбуд»(далі - Замовник) та ПП «Т-Груп»(далі - Підрядник) було укладено договір підряду на виконання робіт № 42 відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов Договору та локального кошторису провести згідно кошторису будівельні роботи по підготовці під підлогу пташника 140*18 в с. Садове, Баришевського району, Київської області.

Відповідно до пунктів 3 Договору, договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору, і складає 184 800,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору № 42 від 24.09.2010 року свідчать довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2010 року на суму 184 800,00 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-3959 від 30.09.2010 року, податкова накладна № 3595 від 30.09.2010 року на загальну суму 184 800,00 грн., виписки з банку на підтвердження часткового розрахунку за надані послуги у сумі 34 429,00 грн..

Зазначену угоду апелянт вважає недійсною, та на підтвердження своїх доводів посилається на те, що 27.09.2010 року Головним слідчим УМВС України відносно службових осіб ПП «Т-Груп»було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до пояснень директора ПП «Т-Груп»ОСОБА_8 від 21.12.2010 року отриманого працівниками ГВПМ, останній є формально засновником та директором ПП «Т-Груп», звітні, бухгалтерські та фінансово-господарські документи товариства та податкові декларації ніколи не підписував, податкову звітність ПП «Т-Груп»до органів державної податкової служби України не подавав, доручення на відповідальне зберігання реєстраційних, звітних та фінансово-господарських документів товариства нікому не надавав, на посаду директора підприємства нікого не призначав.

Також, неможливо встановити фактичне місце діяльності ПП «Т-Гурп», яке не має складських приміщень, не має достатньої кількості трудових ресурсів, у підприємства відсутні виробничі потужності та автотранспортні засоби.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеної між ПП «Т-Груп» та ТОВ «Облагропромбуд» угоди, а тому у ТОВ «Облагропромбуд»не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання такої угоди.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта та зазначає, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст зазначеного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст даної угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Спірна угода була укладена з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за нею виконані належним чином, а тому вона не може розглядатися як нікчемна.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, є акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-3959 від 30.09.2010 року за договором, що був укладений між позивачем та ПП «Т-Груп», довідка про вартість виконаних будівельних робіт, які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначеного договору. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній, кримінальна справа перебуває у стадії досудового слідства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо невстановлення місцезнаходження ПП «Т-Груп»та відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсутності ПП «Т-Груп»за його місцезнаходженням та неможливості встановити фактичне місце здійснення діяльності, а той факт, що у підприємства відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угод, укладених між позивачем та ПП «Т-Груп».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Губська О.А.

Оксененко О.М.

Повний текст ухвали складено та підписано -25.06.12р.