Ухвала суду № 24975084, 20.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р.Справа № 2-а-5057/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Родіонова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Очаків»до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, за участю прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011р. ТОВ «Порт Очаків»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Очаківської ОДПІ у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402300/0 від 09.11.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1703916,67 грн. Позов мотивує тим, що висновок податкової інспекції про порушення товариством п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є надуманим, оскільки факт проведення операцій з оплати товарів за укладеним між позивачем та ТОВ «МехМет»договором поставки товарно-матеріальних цінностей та правомірність нарахування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та платіжними документами, які були надані посадовим особам податкового органу під час проведення перевірки. Крім того, в ході процедури адміністративного оскарження ТОВ «Порт Очаків»надавались документи, які підтверджують факт «реальності»переданих за договором поставки залізобетонних плит та використання їх у господарській діяльності позивача, однак зазначені докази під час прийняття спірного рішення податковим органом враховані не були.

Очаківська ОДПІ у Миколаївській області проти позову заперечила, вважаючи його необґрунтованим. Зокрема, вказала, що проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Порт Очаків»включило до складу податкового кредиту 1703916,67 грн. податку на додану вартість по операціях з ТОВ «МехМет», попри те, що вказаний довір є нікчемним, таким, що порушує публічний порядок і суперечить інтересам держави та суспільства. Відповідач вважає безпідставними твердження позивача, що факт «реальності»переданих за договором товарів підтверджено первинними документами, оскільки для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, в задоволенні позову Очаківська ОДПІ у Миколаївській області просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. позов ТОВ «Порт Очаків»задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Очаківська ОДПІ у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права і з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Порт Очаків»залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не досліджено питання щодо належності та допустимості доказів та фактичного здійснення господарської операції позивачем, а також проігноровано клопотання податкової інспекції щодо виклику свідків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення на перевірку від 27.09.2010р. №617/23-006, у період з 28.09.2010р. по 11.10.2010р. посадовими особами Очаківської ОДПІ у Миколаївській області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Порт Очаків»з питання підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом ТОВ «МехМет»за період з 01.05.2008р. до 01.11.2008р., за результатами якої складено акт перевірки №132/23/24057648 від 18.10.2010р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, зазначено, що правочин, укладений 14.02.2008р. між ТОВ «Порт Очаків»та ТОВ «МехМет»про придбання залізобетонних плит порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства. ТОВ «Порт Очаків»здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочину, який укладено в порушення п.1 ст.203 ЦК України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В зв'язку тим, що договір поставки є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону та не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю. Товариство діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «МехМет», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Згідно податкових накладних на придбання ТМЦ від «МехМет»за період з 01.05.2008р. по 01.11.2008р. суми ПДВ у розмірі 1703916,67 грн., віднесені ТОВ «Порт Очаків»до складу податкового кредиту (а саме, уточнюючих розрахунках до податкових декларацій: у травні 2008р. на суму 195000 грн., у червні 2008р. на суму 558916,67 грн. та у липні 2008р. на суму 950000 грн.) за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підлягають коригуванню.

На підставі вказаного акту перевірки 09.11.2010р. Очаківською ОДПІ у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402300/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 1703916,67 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «Порт Очаків»та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту і, як наслідок, необґрунтованість тверджень податкового органу про порушення товариством п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що висновок контролюючого органу ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «МехМет», оскільки на момент перевірки не встановлено місцезнаходження ТОВ «МехМет»та відсутні акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат, не підтверджених податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.198.6 мст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата тримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. З матеріалів справи вбачається, що і не заперечується відповідачем, під час проведення перевірки ТОВ «Порт Очаків»були надані податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, при укладенні договору позивач переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість. Законом не передбачено надання даних податкових декларацій контрагентів платників податків і не ставить в залежність отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Якщо податкова служба не має можливості провести зустрічні перевірки контрагентів платника податків у зв'язку з тим, що вони відсутні за місцем знаходження, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цих контрагентів. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них чи за ліквідацію таких контрагентів за рішенням суду.

На думку Очаківської ОДПІ у Миколаївській області наявність у ТОВ «Порт Очаіків»належним чином оформлених документів, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», не є безумовною підставою для віднесення їх сум до складу податкового кредиту при відсутності реальних взаємовідносин між собою у позивача зі своїм контрагентом. Однак, колегія суддів такі доводи відповідача вважає необґрунтованими.

Зокрема, підтвердженням факту поставки залізобетонних плит типу ПАГ-14 та ПАГ-18 є дані щодо транспортування даних плит від пункту завантаження м.Токмак до пункту призначення м. Очаків. Наявність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних із зазначенням перевізників, пункту призначення та кількості плит, а також витяги із журналів реєстрації ТОВ «Порт Очаків»із відомостями про в'їзд автомобілів завантажених залізобетонними плитами є достатніми доказами для підтвердження факту транспортування товару на територію ТОВ «Порт Очаків»та фактичного отримання його покупцем, довідкою про відповідність отриманих та укладених аеродромних плит ПАГ-18 та ПАГ-14 в процесі будівництва по ТОВ «Порт Очаків». Податковий кредит ТОВ «Порт Очаків»сформований на підставі одержаних від постачальника товару ТОВ «МехМет»податкових накладних №143 від 30.05.2008р., №142 від 02.06.2008р. та №288 від 21.07.2008р. Аналіз досліджених в судовому засіданні фактичних даних свідчить про те, що у позивача були всі підстави щодо віднесення сум ПДВ за реальними господарськими операціями з поставки товарно-матеріальних цінностей, вчинених на підставі Договору №12-Б від 14.02.2008р., до складу податкового кредиту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аргументи відповідача щодо відсутності актів приймання-передачі придбаних плит між ТОВ «Порт Очаків»і ТОВ «МехМет»та наявність неточностей в деяких товарно-транспортних накладних, в даному випадку не має правового значення, оскільки реальність господарських операцій, фактичне отримання покупцем товарно-матеріальних цінностей та розрахунку по операціям в повній мірі підтверджено іншими первинними документами. Акт приймання-передачі товару є двостороннім правочином і його складання (підписання) можливе тільки при волевиявленні обох сторін (представників сторін), при цьому, при фактичному виконанні зобов'язань за договором (в даному випадку придбання залізобетонних плит) сам факт відмови від складання акта приймання-передачі однією з сторін не тягне будь-яких правових наслідків і не вказує на безтоварність господарської операції, реальність якої достеменно підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами. Фактичних даних про те, що контрагент позивача - ТОВ «МехМет»не виконало податкових зобов'язань перед Державним бюджетом, в тому числі по господарських операціям, що були предметом судового дослідження, відповідачем не надано.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності й йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або якщо одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується, ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або якщо діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Жодних з вищевказаних випадків в ході проведення перевірки ОДПІ не було встановлено.

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що висновок контролюючого органу про не підтвердження ТОВ «Порт Очаків»права на податковий кредит з огляду на відсутність контрагента за місцезнаходженням є помилковим, оскільки зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови для його отримання та має всі документальні підтвердження його розміру.

Висновки ж про нікчемність правочинів, а тим більше визнання правочинів нікчемними, відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Перевіркою не встановлено та не доведено суду, що укладена між позивачем та ТОВ «МехМет»угода спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Очаківською ОДПІ Миколаївської області не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0000402300/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1703916,67 грн., а тому воно підлягає скасуванню.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 22.06.2012р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.