Ухвала суду № 25034116, 12.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р.Справа № 2-а/1570/8155/11

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчук В.О.,

-Семенюк Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002192301, № 0002202301, № 0002212301 від 10.10.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Одеса-Краз»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002192301, № 0002202301, № 0002212301 від 10.10.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року задоволено повністю адміністративний позов.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, саме неналежного відповідача: Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: ТОВ «Одеса-Краз»та ДПІ у Суворовському районі м. Одеси сповіщені згідно розписки про явку у судове засідання (а.с.223), представники до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість її розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої був складений акт від 26.09.2011 року. Зазначеним актом встановлено, що по рахункам № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 2009-2011 роки у підприємства позивача станом на 31.03.2011 року обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 1662215 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Альфа-трейд-ком». Також вказаним актом перевірки зафіксовано завищення підприємством позивача податкового кредиту в сумі 4 869 906 грн. у період липень 2010 року по березень 2011 року. На підставі зазначеного акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з яких виходив останній задовольняючи позов. При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду при винесенні оскаржуваного рішення, а також не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контрагента позивача суб'єкта господарювання ТОВ «Альфа-трейд-ком»знято з обліку 21.03.2011 року. Таким чином апелянт дійшов висновку, що вказана кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, що повинно включатися до валового доходу підприємства. Зазначеними посиланнями апелянт обґрунтовує свої доводи щодо заниження позивачем податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 415554 грн.

Апелянт також наголошує на актах перевірки щодо визнання нікчемними угод, які надійшли на адресу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси з інших ДПІ, а саме: довідка № 1133 від 04.04.2011 року ДПІ у Київському районі м. Донецьк про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автобудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.2011 року № 296/23-513/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 року; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень - листопад 2010 року, у яких зроблено висновок, що угоди вищезазначених підприємств мають ознаки нікчемності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідний період отримано послуги та матеріали від контрагентів на загальну суму 10670719 грн.. в тому числі ПДВ 1778453 грн., на що отримано накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні, сума ПДВ яких включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Таким чином, за результатами перевірки апелянтом зроблено висновок про заниження податку на додану вартість в сумі 4 869 906 грн. Також, встановлено заниження позивачем збору за право використання місцевої символіки у сумі 37 173, 48 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 6,39 грн., за 3 квартал 2010 року - 9460, 03 грн., за 4 квартал 2010 року - 16 175, 35 грн.. за 1 квартал 2011 року - 4 895, 94 грн., у зв'язку з тим, що підприємство позивача з комерційною метою у своїй назві використовує символіку - назву міста Одеси.

Колегія суддів проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх посилання, дослідила відповідні обставини та докази які містяться в матеріалах справи, а саме: акти приймання-передачі з ПП «Дана-Даблью»за березень 2011 року; податкові накладні, договір № 225 від 01.03.2011 року між ТОВ «Одеса-Краз»та ПП «Дана-Даблью»; накладні ТОВ «Альфа-трейд-ком»; акти виконаних робіт за липень 2010 року, податкові накладні; договір поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2011 року; договір оренди № ОК -0001/А транспорту з оператором від 01.07.2010 року; договір виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року між ТОВ «Альфа-трейд-ком»та ТОВ «Одеса-Краз»; акти прийому-передачі з ТОВ «Вінндекс»; видаткові та податкові накладні за серпень 2010 року; договір поставки від 01.08.2010 року між ТОВ «Вінндекс»таТОВ «Одеса- Краз»; акти про надання послуг з ПП «Одеськаа будівельна компанія»за жовтень 2010 року, лютий 2011 року; видаткові накладні за грудень 2010 року; податкові накладні за спірний період; договір на виконання робіт № 05/10/10 від 05.10.2010 року між ТОВ «Одеса-Краз»та ПП «Одеська будівельна компанія»; акти виконаних робіт з ТОВ «Вектра-Дон» за грудень 2010 року; податкові накладні; договір № 200 від 01.12.2010 року між позивачем та

ТОВ «Вектра-Дон»; накладні ТОВ «Промтексс»; договір поставки № ОК-ОООЗ/КП від 01.09.2010 року між ТОВ «Одеса-Краз»та ТОВ «Промтексс»; договір на виконання робіт № ОК- 0004 від 01.09.2010 року; платіжні доручення за спірний період; податкові декларації з ПДВ за спірний період; договір про відступлення права вимоги № 4 від 02.12.2010 року між ТОВ «Альфа-трейд-ком», ТОВ «Укрексімпродукт ОТГМ»та ТОВ «Одеса - Краз»відповідно до якого первинний кредитор - ТОВ «Альфа-трейд-ком»передає новому кредитору - ТОВ «Укрексімпродукт ОТГМ»право вимоги по договору поставки № ОК- 0001/КП від 01.07.2010 року, договору оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року, договору на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року, укладеним між первинним кредитором та ТОВ «Одеса-Краз»; договір на виконання робіт № ОК-0007 від 28.06.2010 року між ТОВ «Дорожно-будівельне управління»№ 1 та ТОВ «Одеса-Краз»; договір поставки № 10/08-10 від 10.08.2010 року між ТОВ «Одеса-Краз»та ТОВ «Будівельні індустрії»про поставку будівельних матеріалів; договір підряду № 2А/11-2010 від 02.11.2010 року; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Альфа-трейд-ком»щодо ПП «Дана-Даблью», відповідно до якого стан особи - зареєстровано, статус відомостей - не підтверджено; довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Вінндекс»щодо запису про припинення юридичної особи вчинений 15.09.2011 року, щодо ТОВ «Промтексс», запис про припинення юридичної особи вчинений 12.07.2011 року, щодо ТОВ «Вектра-Дон», запис про припинення юридичної особи вчинений 05.05.2011 року; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Одеська будівельна компанія»; бухгалтерські довідки (а.с.175, 176, 177, 178, 179, 180 т.1).

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки апелянта по кредиторській заборгованості в сумі 1662215 грн. як безповоротної фінансової допомоги, оскільки позивачем були укладені договори поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2010 року , договір оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року, договір на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року. При цьому, одночасно між ТОВ «Альфа-трейд-ком», ТОВ «Укрексімпродукт ОТГМ»та ТОВ «Одеса-Краз»був укладений договір про відступлення права вимоги № 4 від 02.12.2010 року, відповідно до якого первинний кредитор - ТОВ «Альфа-трейд-ком»передав новому кредитору ТОВ «Укрексімпродукт»право вимоги по договору поставки № ОК-0001/КП від 01.07.2010 року; договору оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року; договору на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року між кредитором та ТОВ «Одеса- Краз». Слід наголосити на тому, що вказаний договір був укладений, коли ТОВ «Альфа-трейд-ком»мало стан юридичної особи (а.с.44, 45 т. 2)

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненок»на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В даному випадку укладення договору про відступлення права вимоги відповідає вимогам чинного законодавства та є підставою для припинення зобов'язання перед первинним кредитором.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір поставки № ОК-ООО1/КП від 01.07.2010 року, договір оренди № 4 ОК-0001/А від 01.07.2010 року, договір на виконання робіт № ОК-0002 від 02.07.2010 року між первинним кредитором та ТОВ «Одеса-Краз»- не мають ознак безповоротної фінансової допомоги. Отже, податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток в сумі 415554 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103889 грн. -є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002202301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 4 869 906 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 217 477 грн. -слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється

більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум . податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надасться виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів проаналізувавши зазначені вище норми дійшла висновку, що Законом України «Про податок на додану вартість»були передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку у зв'язку з відсутністю податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не використання товару в своєї господарської діяльності. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачав.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом відмовлено позивачу у включенні відповідних сум до податкового кредиту з підстав того, що згідно результатів перевірки ТОВ «Автобудсервіс»та ПП «Одеська будівельна компанія»укладені останніми угоди мають ознаки нікчемності та відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у липні 2010 року, серпні 2010 року, вересні 2010 року, грудні 2010 року, лютому 2011 року, березні 2011 року позивач здійснював формування вказаного податкового кредиту за рахунок підприємств з ненульовими станами, що свідчить про оформлення податкових накладних не належним чином.

Колегія суддів з приводу викладеного вважає за необхідне зазначити, що податковим органом не доведено недійсності відомостей наведених у податкових накладних і те, що власне саме ці операції не проводилися.

Отже, колегія суддів вважає недоведеним обставини щодо здійснення позивачем відповідних господарських операцій з зазначеними контрагентами із навмисним (фіктивним) завищенням витрат та з метою уникнення від оподаткування. При цьому слід зазначити, що дані з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були взяті на час складання акту перевірки, а не на час здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та надані податкові накладні належним чином оформлені.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміни стану підприємництва контрагентів позивача, які відбулись після вчинення господарської операції та виконання податкових зобов'язань і формування податкового кредиту - не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, та відповідно не може бути підставою для внесення відповідних змін у податкову звітність підприємства.

Колегія суддів критично відноситься до посилань апелянта на результати перевірки ТОВ «Автобудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року; на неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія», - оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку).

Довідка та акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. При цьому слід зазначити, що відповідно до приписів зазначеного вище порядку встановлено, що у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися причини неможливості проведення перевірки, а не робитися відповідні висновки, наприклад, про нікчемність угод, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Колегія суддів з огляду на вищевикладене вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002202301 від 10.10.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 4 869 906 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 217 477 грн. є обґрунтованими, а отже зазначене податкове повідомлення -рішення слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002212301 від 10.10.2011 року про донарахування збору за використання місцевої символіки в сумі 37173,5 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9293,4 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року було нараховано збір за право використання місцевої символіки у сумі 1391,47 грн. Між тим, на підставі договорів, рахунків, видаткових накладних, витягів банку, касових книг з додатками, регістрів бухгалтерського обліку по рахункам № 301 «Каса в національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 70 «Доходи від реалізації», № 791 «Результат операційної діяльності», № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», виходячи із загального валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг), апелянтом був донарахований позивачу вказаний збір в сумі 37 173, 48 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 6,39 грн., за 3 квартал 2010 року - 9460, 03 грн., за 4 квартал 2010 року - 16 175, 35 грн., за 1 квартал 2011 року-4 895, 94 грн., у зв'язку з тим, що підприємство позивача з комерційною метою у своїй назві використовує символіку - назву міста Одеси.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»слід зазначити, що збір за право використання місцевої символіки було визначено серед місцевих податків та зборів.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» було встановлено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому, податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4. 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Відповідно до вимог абзаців 1 та 2 статті 12 Декрету КМ України від 20.05.93 N 56-93 «Про місцеві податки і збори», збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Так, рішенням Одеської міської ради № 4694-У від 07.10.2009 року була затверджена нова редакція Положення «Про збір на право використання місцевої символіки», відповідно до п. 1.3. якого під використанням місцевої символіки, що тягне за собою сплату збору, у цьому Положенні розуміється будь-яке застосування суб'єктами господарювання місцевої символіки у власній господарській діяльності з комерційною метою, зокрема, повне або часткове відтворення чи імітація зображень місцевої символіки, а також застосування власних назв та/або імен, що вказані у Переліку місцевої символіки, незалежно від мови та морфологічної будови. Назва Одеса включена до цього Переліку.

Згідно з п. 2 цього Положення, об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки зменшений на суму непрямих податків. Відповідно до п. 3.1. цього Положення, платниками збору є суб'єкти господарювання, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Колегія суддів проаналізувавши зазначені вище приписи законодавства дійшла висновку, що підставою для сплати збору за використання місцевої символіки слова «Одеса»- є використання символіки м. Одеса (в назвах підприємств, товарних знаках, при виготовленні продукції, наданні послуг, здійсненні робіт) саме з комерційною метою.

Відповідно до довідки АА № 498087 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Одеса-Краз»за КВЕД-2010 є надання послуг перевезення речей (переїзду), підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші спеціалізовані будівельні роботи, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Колегія суддів з приводу відповідних доводів апелянта вважає за необхідне зазначити, що апелянтом не доведено використання у власній назві слова «Одеса»в комерційних цілях, з метою отримання прибутку. Крім того, слід звернути увагу, що ст. 10 Податкового кодексу України, яка регулює місцеві податки та збори вже не містить такого збору та рішення Одеської міської ради № 280-VІ від 31.01.2011 року, рішення Одеської міської ради № 4694-V від 07.10.2009 року «Про затвердження нової редакції Положення «Про збір на право використання місцевої символіки»- втратили чинність, хоча апелянтом був нарахований позивачу цей збір й за 1 квартал 2011 року.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують обставин встановлених по справі та не впливають на результат вирішення спірного питання по суті спору, який виник у відповідних правовідносинах.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, апелянт не довів суду належними доказами відповідні обставини, якими обґрунтовано заперечення проти задоволення позову, не доведено також правомірності винесених податкових повідомлень-рішень. Доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції при застосуванні останнім норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Краз»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002192301, № 0002202301, № 0002212301 від 10.10.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/