Ухвала суду № 24974205, 12.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р.Справа № 2а-1670/7817/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі № 2а-1670/7817/11

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Глобинський елеватор"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" (далі - ТОВ "Глобинський елеватор", позивач) звернулось до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 13.10.2011 р. вх. №34395/11) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000991503/0/127/12 від 10.05.2011 р. та №0001481503/180 від 14.07.2011 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року задоволено позовні вимог в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомили. Також позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком територіальних органів Державної податкової служби, які утворюються шляхом злиття згідно з додатком у тому числі Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби є правонаступником прав та обов'язків Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області на правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Глобинський елеватор" (ідентифікаційний код 34235752) є юридичною особою, що зареєстрована 20.02.2006 р. Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області та взяте на податковий облік в Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ 20.02.2006 р. за №15611020000000414.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100246105 від 22.09.2009 р..

В період з 11.04.2011р. по 15.04.2011р. Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Глобинський елеватор" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ "Шер К" за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ "Инвест ЛТД" за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., СГД-ФО ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р..

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт від 20.04.2011 №353/15-322/34235752 (том 1 а.с. 12-18), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 277688,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 10.05.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000991503/0/127/12 про збільшення ТОВ "Глобинський елеватор" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 347109,72 грн, в тому числі основний платіж 277687,78 грн, штрафні (фінансові) санкції 69421,94 грн (том 1 а. с.19).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Полтавській області. За наслідками такого оскарження, ДПА у Полтавській області рішенням про результати розгляду скарги від 05.07.2011 р. №1840/10/25-016 залишила податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2011 р. №0000991503/0/127/12 без змін, а скаргу ТОВ "Глобинський елеватор" - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Шер К" укладено договір поставки №161 (том 3 а.с. 240). Відповідно до вказаного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2010 року на умовах, визначених в цьому договорі, а саме, сою в кількості 68,042 тн. В жовтні 2010 року між позивачем та ТОВ "Шер К" були укладені аналогічні договори поставки зернопродуктів (соя) №182 від 06.10.2010, №194 від 12.10.2010, №197 від 13.10.2010, №228/1 від 19.10.2010, №228 від 19.10.2010 та №237 від 20.10.2010 (том 3 а.с. 57, 67, 75, 83, 95, 104).

В рамках виконання умов вказаних договорів позивачем в жовтні 2010 року придбано в ТОВ "Шер К" сільськогосподарську продукцію - сою на загальну суму 1387500,86 грн, в тому числі ПДВ - 231250,14 грн.

Реальність здійснення вказаних господарських операцій між "Глобинський елеватор" та ТОВ "Шер К" підтверджується також податковими накладними, реєстрами накладних, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), листами, прибутково-касовими ордерами, платіжними доручення, накладними, товарно-транспортними накладними (том 3 а.с. 51-116, 219-250); складськими квитанціями на зерно (том 3 а.с. 53-54, 60, 62, 69, 71, 77, 79, 85, 87, 90, 97-98, 106, 108,110,112).

В липні 2010 року між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Инвест ЛТД" укладено договір поставки №3 від 14.07.2010 та №10 від 16.07.2010 (том 3 а.с. 123, 136).

Згідно змісту вказаних договорів ТОВ "Инвест ЛТД" (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Глобинський елеватор" (покупець) прийняти та оплатити товар українського походження (ріпак), врожаю 2010 року на умовах, визначених в цьому договорі.

В рамках виконання вказаних договорів, позивачем в липні 2010 року придбано у ТОВ "Инвест ЛТД" сільськогосподарську продукцію (ріпак) на загальну суму 252643,26 грн, в тому числі ПДВ 42107,21 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Инвест ЛТД" з придбання ріпака, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні (том 3 а.с. 124-126 137-139).

Судовим розглядом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Инвест ЛТД" згідно платіжних доручень: №1067 від 16.07.2010; №1131 від 23.07.2010; №1094 від 20.07.2010; №12 від 19.07.2010 та №19 від 16.07.2010 (том 3 а.с. 207-212). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Инвест ЛТД" за придбаний товар.

Умовами поставки за вказаними вище договорами згідно пункту 2.3 є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Глобинський елеватор". У відповідності з вказаними умовами поставки ТОВ "Инвест ЛТД" надав у розпорядження вказану кількість товару безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ТОВ "Инвест ЛТД" зберігало зазначений товар у зерносховищах позивача згідно договору складського зберігання №21-зб від 13.07.2010 (том 3 а.с. 117-122).

Факт реальності здійснення завезення ТОВ "Инвест ЛТД" ріпаку на територію ТОВ "Глобинський елеватор" для зберігання у зерносховищах останнього підтверджується товарно-транспортними накладними від 13.07.2010 та від 15.07.2010 (том 3 а.с. 129-130, 141-142) та журналу "Обліку ТТН (ввезення продукції) 2010 рік" (том 3 а.с. 214-218).

На підставі накладних та договору складського зберіганням прийняв ріпак на зберігання від ТОВ "Инвест ЛТД", а в подальшому, придбавши у власність, переоформив вказану сільськогосподарську продукцію на своє ім'я, що підтверджується складенням складських квитанцій на зерно (том 3 а.с. 128, 131, 140, 143).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що придбану сільськогосподарську продукцію було реалізовано ТОВ "Кернел-Трейд", про що свідчать договори поставки №П-0070/17/11 від 14.07.2011, №П-0131/17/11, податкові накладні№1088 від 16.07.2011, №1069 від 14.07.2011, видаткові накладні №Гщ-6 від 14.07.2011, № Гщ-20 від 16.07.2011, а також складські квитанції на зерно №1519 від 14.07.2011 та №1552 від 16.07.2011 (том 3 а.с. 132-135, 144-147).

12.08.2010 між СГД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ "Глобинський елеватор" укладено договір поставки №49 (том 3 а.с. 158). Згідно умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, урожаю 2010 року, на умовах, зазначеного договору.

Реальність здійснення угоди підтверджується рахуноком №163 від 12.08.2010р., накладною №163 від 12.08.2010р., податковою накладною №163 від 12.08.2010р., складською квитанцією №333 від 12.08.2010р. (том 3 а.с. 159-161, 165).

Судовим розглядом встановлено, що згідно накладної №1 від 17.07.2010р., ОСОБА_2 здійснила завезення ячменю на ТОВ "Глобинський елеватор" в кількості 8,480тн (том 3 а.с. 169).

На підставі зазначеної накладної, договору складського зберігання №45-зб від 16.07.2010р., укладеного між ТОВ "Глобинський елеватор" та ОСОБА_2, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" на підтвердження прийняття зерна на зберігання, оформлено складську квитанцію №91 від 17.07.2010р., згідно якої підтверджується, що ТОВ "Глобинський елеватор" прийняв на зберігання від ОСОБА_2 ячмінь (том 3 а.с. 168).

В подальшому, зазначене зерно було переоформлено за заявою ОСОБА_2 від 12.08.2010р. на СГД-ФО ОСОБА_1 (том 3 а.с. 167), а останній, в свою чергу, передав вказане зерно на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор", що підтверджується договором складського зберігання №38-зб від 14.07.2010 (том 3 а.с. 152-157) та складською квитанцією №332 від 12.08.2010р. (том 3 а.с. 166), якою підтверджується, що позивач прийняв на зберігання від СГД-ФО ОСОБА_1 ячмінь вагою 8,478 тн.

Аналогічна ситуація склалась також із зернопродуктами, що були завезені на територію ТОВ "Глобинський елеватор" громадянином ОСОБА_3

Так, відповідно до накладних від 21.07.2010 (том 3 а.с. 173-174, 176) ОСОБА_3 здійснив завезення ячменю на територію ТОВ "Глобинський елеватор".

На підставі зазначених накладних, договору складського зберігання №60-зб від 20.07.2010, укладеного між ТОВ "Глобинський елеватор" та ОСОБА_3, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" на підтвердження прийняття зерна на зберігання, були оформлені складські квитанції №138 від 27.07.2010р. та №197 від 21.07.2010р. (том 3 а.с. 172, 175), згідно яких підтверджується, що ТОВ "Глобинський елеватор" прийняв на зберігання від ОСОБА_3 сільськогосподарську продукцію (ячмінь).

Надалі, зазначене зерно було переоформлено за заявою ОСОБА_3 від 12.08.2010р. на СГД-ФО ОСОБА_1 (том 3 а.с. 171). А останній, в свою чергу, передав вказаний ячмінь на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор"; при цьому, на підтвердження прийняття зерна на зберігання, оформлено складську квитанцію №331 від 12.08.2010 (том 3 а.с. 170).

Як свідчать матеріали справи, на підставі накладних та договору складського зберігання, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ТОВ "Глобинський елеватор" спочатку прийняв ячмінь на зберігання від СГД-ФО ОСОБА_1, а у подальшому, переоформив вказану сільськогосподарську продукцію на своє ім'я в зв'язку з її придбанням, що підтверджується складенням складської квитанції на зерно (том 3 а.с. 165).

Факт реальності вище вказаної угоди підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1293 від 13.08.2010 (том 3 а.с.198).

Таким чином податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД", СГД-ФО ОСОБА_1 податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, використання придбаного товару у господарській діяльності та інших первинних документів, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладних, ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД", СГД-ФО ОСОБА_1 мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД", СГД-ФО ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Відповідач посилається на порушення ТОВ «Шер К» своїх податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ПП «Агропрайд», та ТОВ «Інвест ЛТД» своїх податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ «Київ Групп», ТОВ «Астра-тех», а такою СГД-ФО ОСОБА_1» своїх податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ПП «Райдуга. Проте Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобов'язань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не може вважатись обґрунтованим і твердження відповідача про те, що угода є нікчемною.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі № 2а-1670/7817/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.