Ухвала суду № 24973750, 20.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 р. Справа № 17319/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У вересні 2009 року позивач ТзОВ «Експерттранском» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2009 р. №0000382320/0/4281/23-2 ДПІ у Личаківському районі м. Львова про сплату 40717 грн. за основним платежем та 20358 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві та у додаткових поясненнях посилався на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є незаконним, винесене на підставі необґрунтованих висновків податкового органу про порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відображені в Акті перевірки від 30.01.2009 року № 41/23-2/23958600. Просив позивач врахувати, що ТзОВ «Експерттранском» було укладено з ТзОВ «Профліга» договір від 09.01.2008 року № 09-01-08, згідно з яким ТзОВ «Експерттранском» (замовник) доручає, а ТзОВ «Профліга» (виконавець) приймає на себе виконання робіт по створенню бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по наданих об'єктах згідно з переліком, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти роботу та належно оплатити. На виконання укладеного договору ТзОВ «Профліга» дані роботи були виконанні в повному обсязі, а ТзОВ «Експерттранском» здійснило оплату за виконані роботи в повному обсязі згідно платіжних доручень за березень-вересень 2008 року. Сума податку на додану вартість за отримані послуги в період березень - вересень 2008 року Товариством віднесено до податкового кредиту та відображено в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні місяці на загальну суму 40716,66 грн., на підставі податкових накладних № 3280000034 від 28.03.2008 р., № 4250000021 від 25.04.2008 р., № 5300000102 від 30.05.2008 р., № 6270000034 від 27.06.2008 р., № 7310000009 від 31.07.2008 р., № 8290000001 від 29.08.2008 р., № 9900000008 від 29.08.2008р.. Зазначав позивач, що є помилковими висновки відповідача про те, що позивачем безпідставно до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість з вартості отриманих послуг від ТзОВ «Профліга» за період березень - вересень 2008р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 40717 грн.. Вищевказаний договір із ТзОВ «Профліга» відповідав усім вимогам цивільного законодавства, мав реальних характер і тому не може вважатись нікчемним. На час укладення договору ТзОВ «Профліга» перебувало на податковоу обліку як платник ПДВ. Отримані позивачем договірні послуги (роботи) були використані в його господарській діяльності щодо оцінки об'єктів.

Відповідач ДПІ у Личаківському районі м. Львова у суді першої інстанції подав заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Покликався відповідач на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішеня № 0000382320/0/4281/23-2 від 17 лютого 2009 р. було винесено на підставі висновків Акту перевірки № 41/23-2/23958600 від 30.01.2009 року про порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 40717 грн.. Зазначав відповідач, що в результаті перевірки встановлено відсутність первинних документів про реальність договору № 09-01-08 від 09.01.2008р., який було укладено між ТзОВ «Експерттранском» та ТзОВ «Профліга» по виконанню робіт щодо створення бази даних, автоматизація розрахунків та обробка інформації по наданих об'єктах. В актах виконаних робіт за цим договором відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг, відсутні докази виконання робіт, не вказано статті витрат, зміст господарської операції та їх вимірники у вартісному виразі. Неможливо встановити, чи дані послуги пов'язані з господарською діяльністю, економічну доцільність проведених господарських операцій, принесену користь підприємству ТзОВ "Експерттранском". Крім цього, ТзОВ «Профліга» знаходиться в розшуку та з березня 2008 не подає звітності, що свідчить про відсутність господарської діяльності. Оскільки вищевказаний договір був вчинений з метою несплати ПДВ, суперечить моральним засадам суспільства, тому такий договір є нікчемним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 року відмовлено у задоволенні позову.

З цією постановою суду не погодився позивач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи і невірно оцінено докази по справі, судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що договір від 09.01.2008 року № 09-01-08 про виконання робіт по створенню бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по наданих об'єктах, відповідав усім вимогам чинного законодавства, мав реальних характер, був виконаний обома стронами в повному обсязі і тому не може вважатись нікчемним. Отримані позивачем договірні послуги (роботи) були використані в його господарській діяльності щодо оцінки об'єктів. Вартість послуг формувалася на договірних засадах, виходячи із вартості, яка встановлювалась та сплачувалась за подібних обставин в аналогічних справах, і сплачувалась після надання послуги згідно Актів виконаних робіт. Зазначає апелянт, що позивачем повністю дотримані вимоги законодавства та правомірно сформовано податковий кредит за спірний період. На дату укладання договору і дату видачі податкових накладних ТзОВ «Профліга» перебувало на податковому обліку як платник ПДВ. Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну. Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем послуг податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю послуг вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Позивач у відповідності до п. 7.5 статті 7 Закону правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту, податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ, виписана зареєстрованим платником ПДВ та не має жодних порушень порядку її заповнення. Крім того, частиною другою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, а посилання ДПІ на те, що вказану в податковій накладній суму ПДВ підприємство ТзОВ «Профліга» до бюджету не внесло, не повинні братися до уваги, оскільки Закон про ПДВ не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків. Тому, апелянт вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Апелянт звертає увагу, що відповідачем не представлено суду та не долучено до матеріалів справи будь яких доказів на підтвердження обставин безтоварності господарських операцій та нікчемності угоди, укладеної між ТзОВ «Експерттранском» та його контрагентом.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 22.01.2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період із 22.01.2009 року по 27.01.2009 року відповідачем ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Експерттранском» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Профліга» за період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено Акт № 41/23-2/23958600 від 30.01.2009 року, де зафіксовані висновки про те, що перевіркою встановлено порушення Товариством п.1.7 п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і занижено податок на додану вартість на суму 40717 грн., в тому числі: за березень 2008 року на суму 6240 грн., за квітень 2008 року на суму 6600 грн., за травень 2008 року на суму 3750 грн., за червень 2008 року на суму 2368 грн., за липень 2008 року на суму 1125 грн., за серпень 2008 року на суму 4660 грн., за вересень 2008 року на суму 15973 грн., у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості отриманих послуг від ТзОВ «Профліга» за період березень 2008р. - вересень 2008р..

На підставі вищевказаного Акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382320/0/4281/23-2 від 17.02.2009 р. про визначення ТзОВ «Експерттранском» суми податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 61075 грн., в тому числі 40717 грн. за основним платежем та 20358 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 30).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що укладений між ТзОВ «Експерттранском» та ТзОВ «Профліга» договір № 09-01-08 від 09.01.2008 р. про виконання робіт по створенню бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по наданих об'єктах, не може вважатися укладеним, а відтак не може бути підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, які у ньому передбачені, оскільки у цьому договорі не було визначено ціни як істотної умови договору. Суд першої інстанції зазначив, що господарські правовідносини між сторонами цього договору не виникли і не відбулося реального виконання господарських операцій, а тому відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені ТзОВ «Профліга».

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 761271 та довідки з ЄДРПОУ серії АА № 295556 видно, що позивач ТзОВ «Експерттранском» зареєстрований юридичною особою 19.02.1996 року виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Копією статуту ТзОВ «Експерттранском», Сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № 6528/08 від 11.02.2008 р. та Свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2980 від 07.06.2005 р. підтверджується право позивача на здійснення діяльності щодо оцінки об'єктів у матеріальній формі (а.с. 103).

Відповідно до розглядуваного договору № 09-01-2008 р. від 09.01.08, який було укладено між ТзОВ «Експерттранском» та ТзОВ «Профліга», ТзОВ «Експерттранском» (замовник) доручає, а ТзОВ «Профліга» (виконавець) приймає на себе виконання робіт по створенню бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по наданих об'єктах, згідно з переліком, який оформляється щомісячно додатком, що є невідємною частиною цього договору (а.с. 8). Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в акті виконаних робіт. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється в розмірі вказаному в акті виконаних робіт протягом 7 робочих днів з моменту підписання такого акту.

Актами прийому-передачі виконаних робіт (до Договору № 09-01-08 від 09.01.2008 року) за місяці березень - вересень 2008 року зафіксовано факти виконання робіт Виконавцем і прийняття таких робіт Замовником (а.с. 9-15). Цими ж Актами визначено обсяг виконаних робіт, зокрема кількість оброблених Звітів по незалежній оцінці майна, визначено спосіб передачі виконаної роботи та вартість виконаних робіт у грошовому виразі. Усі такі Акти підтверджують відсутність у сторін Договору претензій щодо повноти і вчасності виконання робіт.

Платіжними дорученнями за березень - вересень 2008 року підтверджуються факти оплати ТзОВ «Експерттранском» визначених у вищевказаних Актах прийому-передачі виконаних робіт грошових сум за надані послуги згідно Договору № 09-01-08 від 09.01.2008 року (а.с. 16-20). Суми ПДВ в загальному розмірі 40716,66 грн., які входили в суми вартості оплачених послуг також відображені у вищевказаних Актах прийому-передачі виконаних робіт та платіжних дорученнях.

Перелік об'єктів по яких були надані послуги згідно Договору № 09-01-08 від 09.01.2008 року за місяці січень - вересень 2008 року підтверджується Додатками до цього Договору (а.с. 112, 113, 116, 134-147).

Виконання таких робіт як створення бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по визначених об'єктах, використовується ТзОВ «Експерттранском» при здійсненні діяльності щодо оцінки майна (об'єктів) та складання Звітів про оцінку окремих об'єктів (майна) (а.с. 53-103, 14. 115, 117-120).

Враховуючи вищевкаведені обставини та досліджені в судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість тверджень суду першої інстанції, в оскарженій постанові від 22.01.2010 року, щодо неукладення Договору № 09-01-08 від 09.01.2008 року і відсутність підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків у сторін цього Договору.

Крім цього, наведені обставини та факт здійснення ТзОВ «Експерттранском» протягом розглядуваного періоду такого виду господарської діяльності як оцінка об'єктів, спростовують твердження відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова і висновки суду першої інстанції про відсутність реального виконання вищевказаного Договору та невикористання отриманих робіт (послуг) в господарській діяльності ТзОВ «Експерттранском».

При цьому, суд першої інстанції безпідставно не врахував наведених позивачем обгрунтуань (а.с. 109, 132, 149) щодо особливостей діяльності (процедури) по оцінці об'єктів (майна) та визначення вартості виконаних робіт в залежності від обсягу виконання (кількість розрахункових об'єктів, складності розрахунків, інше).

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідач обґрунтовує свої заперечення на позов також тим, що Договір № 09-01-08 від 09.01.2008 року є нікчемний, оскільки суперечить моральним засадам суспільства, не спрямований на реальне настання правових наслідків, а спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частиною 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведених норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Договір № 09-01-08 від 09.01.2008 року між ТзОВ «Експерттранском» і ТзОВ «Профліга» щодо виконання робіт по створенню бази даних, автоматизація рахунків та обробка інформації по об'єктах, на момент його укладення відповідав усім вимогам необхідним для його чинності. Зокрема, зміст і форма договору не суперечили вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили, оскільки послуги були надані і гроші за них були сплачені.

Відповідачем, з врахуванням вимог ст. 71 ч.2 КАС України, не представлено суду та не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження обставин безтоварності господарських операцій та нікчемності вищевказаного Договору.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що суми ПДВ за отримані послуги згідно Договору № 09-01-08 від 09.01.2008 року в період березень - вересень 2008 року ТзОВ «Експерттранском» віднесено до податкового кредиту та відображено в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні місяці на загальну суму 40716,66 грн., на підставі податкових накладних № 3280000034 від 28.03.2008 р., № 4250000021 від 25.04.2008 р., № 5300000102 від 30.05.2008 р., № 6270000034 від 27.06.2008 р., № 7310000009 від 31.07.2008 р., № 8290000001 від 29.08.2008 р., № 9290000008 від 29.08.2008р. (а.с. 21-27).

Правильність визначення цього податкового кредиту та помилковість тверджень відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 40717 грн. підтверджується наступним.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається, зокрема, із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну.

На дату укладання Договору № 09-01-08 від 09.01.2008 року і дату видачі податкових накладних ТзОВ «Профліга» перебувало на податковому обліку як платник ПДВ. Видані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, виписані зареєстрованим платником ПДВ і немає жодних порушень порядку її заповнення.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює залежності між правом платника ПДВ на формування податкового кредиту та належним виконанням постачальниками своїх податкових зобов'язань, а також сплатою до бюджету сум ПДВ. Відповідальність платника податків у вигляді фінансових санкцій наступає тільки у випадку не підтвердження належним чином оформленими податковими накладними (на момент перевірки ДПІ) сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту (абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ). Несплата податку продавцем послуг (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, позивач у відповідності до п.7.5 статті 7 цього Закону правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту.

У зв'язку із цим, є безпідставими доводи відповідача про те, що оскільки вказані в податкових накладних суми ПДВ ТзОВ «Профліга» до бюджету не внесло, тому позивач ТзОВ «Експерттранском» немає права на включення сплачених за Договором сум ПДВ до складу податкового кредиту.

З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висноку що постанова суду першої інстанції від 05.02.2010 року прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, тому оскаржену постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» - задоволити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 17 лютого 2009 року № 0000382320/0/4281/23-2 про визначення ТзОВ «Експерттранском» податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 61075 грн. (за основним платежем 40717 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20358 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.06.2012 року.