Ухвала суду № 24973382, 19.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 141517/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар» про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в м. Червонограді Львівської області звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Пульсар», яким просила стягнути з відповідача кошти за нікчемним правочином в сумі 1496998,80 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 року. Фактично, в основу перевірки покладено акт перевірки ДПІ у Галицькому районі від 31.01.2011 року № 1111/23-209/35383180, без урахуванням обставин його складення. Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість позовних вимог. В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину відповідача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочини, укладені відповідачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок про нікчемність договорів, укладених між ТзОВ «Пульсар» та його контрагентами ДПІ у м. Червонограді зроблено у зв'язку з тим, що відповідачем для перевірки не представлено первинних документів, які підтверджують факт надходження товару, документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, доказів наявності власних чи орендованих транспортних засобів, що підтверджують надання транспортних послуг, що пов'язані з отриманням (наданням) послуг, зазначених у податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших даних, що свідчать про реальність та товарність здійснюваних операцій, а також реальне настання правових наслідків. Крім того, перевіркою встановлено що у відповідача відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Відсутність у первинних документах за результатами виконання господарських зобов'язань про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності. Отже, господарські зобов'язання, які виникли між ТзОВ «Пульсар» та контрагентами (продавцями і покупцями), спрямовані на приховування від оподаткування доходів та заниження бази оподаткування з податку на додану вартість контрагентів-покупців, що в кінцевому підсумку зменшило розмір надходжень до бюджету ПДВ в сумі 249499,80 грн. Такі господарські зобов'язання суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки очевидною є наявність наміру в діях ТзОВ «Пульсар» надання податкової вигоди третім особам шляхом формування валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу спричинило ненадходження до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість у значних розмірах, тобто є нікчемними. А відповідно до ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки податкового органу.

Актом перевірки податкового органу не можна встановити та довести нікчемність правочину.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. З огляду на це підстави недійсності правочину, встановлені нормами Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер. При цьому йдеться про зміст правочину, а не про факти, що свідчать про його виконання.

Наведена позиція викладена Верховним Судом України в Узагальненні від 24.11.2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Із змісту зазначених вище правових норм вбачається, що для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і застосування до сторін (сторони) договору норм ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України, необхідно встановити по-перше, факти приховування доходу від оподаткування і по-друге, наявність у діях сторін (сторони) правочину відповідного умислу.

Визначення правочину нікчемним та застосування відповідних наслідків можливе лише тоді, коли сторони (сторона) знали, що угода суперечить інтересам держави і суспільства. У разі відсутності такого суб'єктивного фактора як умисел сторони немає підстав для застосування цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності сторони (сторін).

Колегія суддів враховує, що за результатами перевірки ТзОВ «Пульсар», проведеної ДПІ у м. Червонограді Львівської області, податковий орган дійшов висновку про порушення відповідачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2-198.4 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та завищення податкового зобов'язання в сумі 249499,80 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 219844,03 грн.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 цього Кодексу встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Однак, як встановлено під час судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи ДПІ у м. Червонограді Львівської області, встановивши завищення ТзОВ «Пульсар» податкового зобов'язання та податкового кредиту, не виніс відповідного податкового повідомлення-рішення та не надіслав його на адресу відповідача.

Крім того, постановою старшого оперуповноваженого відділення протидії незаконному відшкодуванню податку на додану вартість ВПМ ДПІ у м. Червонограді Львівської області від 31.05.2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків відносно посадових осіб ТзОВ «Пульсар» в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, а в мотивувальній частині постанови зазначено, що за результатами перевірки, проведеної ДПІ у м. Червонограді Львівської області, не встановлено суми завданої державі шкоди у вигляді несплачених до бюджету держави податкових платежів.

Колегія суддів враховує, що ДПІ у м. Червонограді Львівської області не надала жодних відомостей про проведення перевірок ПП «МКМ-Сервіс» та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та не встановила факту несплати (ухилення від сплати) податку на додану вартість ТзОВ «Пульсар».

Крім того, як встановлено судом, ПП «МКМ-Сервіс» та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Пульсар» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємиів та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Висновки податкового органу про здійснення фінансово-господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є необґрунтованими, оскільки зроблені на підставі аналізу податкової звітності без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, копії яких є в матеріалах справи (договори, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення), якими, в свою чергу, підтверджується реальний характер зазначених господарських операцій

За результатами здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «МКМ-Сервіс» та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ТзОВ «Пульсар» отримало прибуток, сплатило в дохід бюджету податок на додану вартість та податок на прибуток, та відобразило отримані оборотні активи в регістрах бухгалтерського обліку, в фінансовій звітності.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який погодився з доводами відповідача, що ДПІ у м. Червонограді Львівської області не встановила фактів приховування ТзОВ «Пульсар» доходу від оподаткування, несплату (ухилення від сплати) податку на додану вартість, тому дійшла помилкового висновку про те, що фінансово-господарські операції між ТзОВ «Пульсар» та ПП «МКМ-Сервіс» і ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тобто є нікчемними.

Тому безпідставною є і вимога податкового органу про застосування наслідків, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України, а саме стягнення з відповідача коштів за нікчемним правочином в сумі 1496998,80 грн.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі № 2а-6814/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції у місті Червонограді Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар» про стягнення коштів за нікчемним правочином - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький