Ухвала суду № 24973661, 27.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 р. Справа № 19294/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі за позовом державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Вігтек», товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Вігтек», товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга», в якому просила, з урахуванням уточнень (а.с. 20-21) стягнути з кожного з відповідачів по 90374,31 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі проведено виїзну позапланову перевірку ПП НВФ «Вігтек», з питань правомірності відображення в податковому кредиті сум податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1380/234/32602078 від 17.11.2008 р. В процесі проведення перевірки встановлено взаєморозрахунки ПП НВФ «Вігтек» з ТзОВ «Профліга». На виконання договору №84/45 про надання послуг, виконавцем ТзОВ «Профліга» було надано ПП НВФ «Вігтек» рекламні послуги згідно податкової накладної № 3310000017 від 31.03.2008р. на суму 90734.31 грн.

ДПІ у Пустомитівському районі, з метою вирішення питання щодо правомірності формування податкового кредиту по ПП НВФ «Вігтек», було направлено запит до ДПІ у Франківському районі м.Львова про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Профліга». Згідно отриманої відповіді №24117/7/23-213 від 09.10.2008р. встановлено, що провести зустрічну перевірку ТзОВ «Профліга» за період з 01.03.2008р. по 31.03.2008р. неможливо, оскільки останню декларацію з податку на додану вартість подано за лютий 2008р. Також повідомлено про те, що по базі даних ГВ ПМ ДПІ у м .Львові ТзОВ «Профліга» значиться, як таке, що співпрацює з фіктивними суб'єктами господарювання.Згідно баз даних АІС ОР чисельність працюючих ТзОВ «Профліга» за березень 2008р. - 4 чол., основний вид діяльності за КВЕД - будівництво будівель.

Для підтвердження наданих послуг ДПІ надано запит № 6227/7/234 від 17.11.2008р. до Служби автомобільних доріг України про надання інформації про видані Державною службою автомобільних доріг України згоди на розташування рекламоносіїв. Згідно отриманої відповіді від 27.11.2008р. №08-6/4451 встановлено, що згоди на розміщення рекламоносіїв ТзОВ «Профліга» не надавалось. Крім цього, відносно ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу №141-2352 за ст.ст. 205 ч.2 212 ч.3, 209 ч. 1 КК України.

У податкову декларацію по податку на додану вартість по розрахунках з ТзОВ «Профліга» ПП НВФ «Вігтек» включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 15059,64 грн. згідно податкової накладної №3310000017 від 31.03.2008р.

Наведені факти свідчать про укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. ТзОВ «Профліга» виписало податкову накладну в порушення норм чинного законодавства (не маючи на меті сплачувати до бюджету суму податку на додану вартість з ціни товару), ПП НВФ «Вігтек» включено зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту. Зазначений договір є нікчемним, оскільки направлений на ухилення від сплати податків.

Судом першої інстанції не було встановлено реальності господарської операції між ПП НВФ «Вігтек» та ТзОВ «Профліга», проте з'ясування даної обставини справи має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій відповідачів. Наявність у замовника - ПП НВФ «Вігтек» лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданої виконавцем - ТзОВ «Профліга» податкової накладної, не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту.

Як свідчать обставини справи, ТзОВ «Профліга» не мала матеріально-технічної бази для виконання такого обсягу робіт, а також не мало працівників, які б могли виконати ці роботи, адже за даними податкового розрахунку комунального податку у 2008р. ТзОВ «Профліга» мала лише 4 працівники. Зазначені обставини свідчать про неспроможність ТзОВ «Профліга» надати замовнику рекламні послуги. Ці обставини міг встановити і замовник - ПП НВФ «Вігтек», якщо б діяв добросовісно та обачно.

Як вбачається, договір від 08.11.2007р. №84/85 є договором про надання послуг. Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу виконавець зобов'язаний надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Однак договором №84/45 від 08.11.2007р. не передбачено покладення виконання договору на інших осіб, а ТзОВ «Профліга» не мала можливостей та дозвільних документів для надання рекламних послуг. Зазначені факти залишились поза увагою суду.

Крім цього, судом першої інстанції порушено ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обов'язок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обов'язку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобов'язань, є такими, що порушують публічний порядок. Тому податковим органом зроблено висновок податкового органу про нікчемність укладених договорів, як таких, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абз.1 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду. Отже, наведена вище норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до державного бюджету. Тобто чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету України.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що ТзОВ «Профліга», якому ПП НВФ «Вігтек» перераховував відповідні суми податку на додану вартість, ПДВ до державного бюджету України не сплачував. Відповідно включення ПП НВФ «Вігтек» до податкового кредиту податку на додану вартість, який не був сплачений ТзОВ «Профліга» до бюджету є неправомірним.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена строна, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Підставою виникнення господарського зобов'язання у відповідності до ст. 174 ГК України є господарський договір та інша угода.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішення суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемний, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Умисел як форма вини є в тому випадку, якщо особа усвідомлювала неправомірність своєї поведінки, передбачала її наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Доказом наявності умислу у відповідачів при укладенні договору № 84/45 від 08.11.2007р. всупереч інтересам держави та суспільства є укладання договору з метою, спрямованою на ухилення від сплати податків. Наявність наміру у сторін означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність господарського зобов'язання, суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Як свідчать матеріали справи ТзОВ «Профліга» свідомо не подавало звітності з податку на додану вартість та не сплачувало податкових зобов'язань.

ПП НВФ «Вігтек» перераховувало кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призвели до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено виїзну позапланову перевірку ПП НВФ «Вігтек», з питань правомірності відображення в податковому кредиті сум податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1380/234/32602078 від 17.11.2008р. згідно якого встановлено взаєморозрахунки ПП НВФ «Вігтек» з ТзОВ «Профліга», зокрема, на виконання договору № 84/45 від 08.11.2007 року про надання послуг, виконавцем ТзОВ «Профліга» було надано ПП НВФ «Вігтек» рекламні послуги згідно податкової накладної № 3310000017 від 31.03.2008р. на суму 90734,31 грн. Позивачем, з метою вирішення питання щодо правомірності формування податкового кредиту по ПП НВФ «Вігтек», було направлено запит до ДПІ у Франківському районі м. Львова про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Профліга» і згідно відповіді № 24117/7/23-213 від 09.10.2008 р. провести зустрічну перевірку ТзОВ «Профліга» за період 01.03.2008р. по 31.03.2008р. виявилось неможливим, оскільки ТзОВ «Профліга» останні-декларацію з податку на додану вартість було подано за лютий 2008р. Крім цього податковим органом було зроблено запит до Служби автомобільних доріг України про надання інформації про видані Державною службою автомобільних доріг України згоди на розташування рекламоносіїв З отриманої відповіді вбачається, що згода на розміщення рекламоносіїв ТзОВ «Профліга не надавалась.

З огляду на це податковий орган вважав, що договір № 84/45 віл 08.11.2007 року укладений між ПП НВФ «Вігтек» та ТзОВ «Профліга» є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ТзОВ «Профліга» виписало податкову накладну в порушення норм чинного законодавства (не маючи на меті сплачувати до бюджету суму податку на додану вартість з ціни товару), а ПП НВФ «Вігтек» було включено зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту. Таким чином податковий орган вважає, що зазначений договір є нікчемним, оскільки направлений на ухилення від сплати податків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції також встановлено, що між ПП НВФ «Вігтек» та ТзОВ «Профліга» укладено договір №84/45 від 08.11.2007 р. про надання рекламних послуг. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору ПП НВФ «Вігтек» доручає і оплачує, а ТзОВ «Профліга» зобов'язується надати ПП НВФ «Вігтек» рекламні послуги з просування його товарів на ринку України шляхом розміщення реклами . Згідно п.4.1 цього договору вартість послуг становить 90734,31 грн. Підтвердженням виконання умов договору є акт виконаних робіт від 31.03.2008 р. до договору №84/45, згідно якого вартість наданих послуг становить 90734 грн. 31 коп., в тому числі ПДВ 15059 грн. 64 коп. Даний акт підписаний керівниками сторін договору та завірений печатками. За надані послуги ПП НВФ «Вігтек» провело оплату, що підтверджується платіжним дорученням від 08.04.2008 р. №4859 в якому в графі «призначення платежу» зазначено «за рекламні послуги згідно договору № 84/45 від 08.11.2007р.» та відмітка про оплату коштів по якому завірена Західним ГРУ Приватбанку. В свою чергу ТзОВ «Профліга» було видано ПП НВФ «Вігтек» податкову накладну від 31.03.2008 р. №3310000017.

В даній спірній ситуації судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною 1 ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Частиною 7 ст. 179 вказаного вище Кодексу передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. В частині 2 ст. 207 ЦК України вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З огляду на це суд першої інстанції підставно вважав, що при укладенні договору №84/45 від 08.11.2007 р. про надання рекламних послуг його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає ЦК України, підписаний повноважними особами з двох сторін, скріплений печатками, а також спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України. Кожна із сторін договору виконала свої зобов'язання, що підтверджується актом виконаних робіт, платіжним дорученням про оплату коштів та податковою накладною. При цьому податковий орган не надав суду доказів які б свідчили про наявність умислу хоча б у однієї із сторін з метою настання протиправних наслідків при виконанні договору та доказів які б свідчили про його суперечність інтересам суспільства та держави, а невиконання ТзОВ «Профліга» обов'язку щодо подання податкової звітності і сплати податку, на що покликається податковий орган, може бути підставою для донарахування контролюючим органом недоїмки та штрафних санкцій, але не може свідчити про нікчемність вище зазначеного договору.

Крім того колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу покликання позивача на ту обставину, що Службою автомобільних доріг у Львівській області «Укравтодор» не надавався дозвіл на розміщення реклами ТзОВ «Профліга» в період з 01.12.2007 року по 31.03.2008 року, оскільки за відсутність дозволу передбачена відповідальність іншими законодавчими актами і яка покладається на виконавця, а не на замовника, яким по договору № 84/45 від 08.11.2007 року є ПП ВНФ «Вігтек», а також на покликання позивача, що відносно ТзОВ «Профліга» порушена кримінальна справа за ст.ст. 205 ч.2 КК України - «Фіктивне підприємництво», 212 ч 3 КК України - «Умисне ухилення від сплати податків», 209 ч. 1 КК України - «Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом» бо згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Оскільки податковим органом не представлено обвинувального вироку суду щодо керівництва ТзОВ «Профліга», більше того не відомо чи матеріалами кримінальної справи охоплюються дії по вказаному вище договору, то у суду першої інстанції не було підстави вважати доведеним факт спрямованості правочину № 84/45 від 08.11.2007 року укладеного між ПП НВФ «Вігтек» та ТзОВ «Профліга» на ухилення від сплати податків.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що даний договір не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства та держави, а відтак підстав для задоволення позовних вимог не має..

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі № 2а-810/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 02.07.2012 року