Постанова № 24969045, 22.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5023/1484/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №1/2 від 13.12.10)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1608 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.12 у справі №5023/1484/12

за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро", м.Дніпропетровськ,

до Приватного підприємства "Лайнстар", м.Харків,

про стягнення коштів в сумі 58 169,79 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.12 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 45476,53 грн., пеню 1516,21 грн., штраф 9083,30 грн., 20% річних - 1956,40 грн., інфляційні втрати - 137,35 грн., судовий збір - 1163,40 грн., усього - 58 169,79 грн.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ПВТФ "Кріоліт-Дніпро", посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. В судовому засіданні представником позивача також надано суду письмові пояснення щодо обставин даної справи.

Про час та місце судового засідання сторони були повідомлені ухвалою суду від 11.05.12, яку у відповідності до вимог статей 64, 99 ГПК України надіслано на повідомлені сторонами поштові адреси, зокрема, на єдину наявну в матеріалах справи адресу відповідача, ПП «Лайнстар»: вул.Світла 13а, кв.9, м.Харків -яку зазначено в позовній заяві, а також у поданій відповідачем апеляційній скарзі. Проте вищевказане поштове відправлення було повернуто до суду відділенням зв'язку з відміткою «за закінченням строку зберігання». За таких обставин колегія суддів зазначає, що відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи судом. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, висловленій у п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що відповідач знаходиться саме за вказаною адресою, та на доказ даного твердження надано для долучення до матеріалів справи оригінал конверта, в якому ПП «Лайнстар»направило ПВТФ "Кріоліт-Дніпро" копію апеляційної скарги і на якому зазначено адресу відправника вул.Світла 13а, кв.9, м.Харків.

На думку колегії суддів, вищенаведені обставини свідчать про недобросовісність процесуальної поведінки відповідача, зокрема -неотримання поштової кореспонденції, направленої судом на належну адресу, та нез'явлення в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень представника позивача щодо розгляду даної справи без участі представника відповідача (про що представником ПВТФ "Кріоліт-Дніпро" зазначено у наданих суду письмових поясненнях), колегія суддів дійшла висновку, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті (враховуючи також, що правову позицію ПП «Лайнстар»викладено в апеляційній скарзі).

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем, ПВТФ "Кріоліт-Дніпро" (постачальник), та відповідачем, ПП "Лайнстар" (покупець), було укладено договір №51 від 16.05.11 (а.с.13-15). У відповідності до предмету договору позивач зобов'язався передати партіями у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки відповідача за ціною, визначеною у видатковій накладні або товаросупроводжувальних документах (п.1.1 договору). Умовою надання відповідачеві першої партії товару є передплата повної вартості товару (оплата повної вартості товару в день отримання товару). Кожна наступна партія товару оплачується відповідачем з відстроченням платежу до 25 календарних днів з моменту приймання товару. В разі порушення відповідачем будь-якого з вказаних строків оплати товару, кожна наступна партія товару оплачується відповідачем в день отримання товару. Постачання товару провадитсья автотранспортом позивача і за його рахунок на умовах DDР "Інкотермс-2000" на склади відповідача за адресами : м.Харків, пр. 50 річчя СРСР 151 В.( п.3.1 договору).

У випадку порушення термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення платежів (п.6.1 договору).

Крім того, у відповідності до п.6.2 договору, покупець зобов'язався в разі ухилення від оплати товару сплатити штраф в розмірі 20 % суми, від оплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати товару вважається порушення строку оплати товару відповідачем на 30 календарних днів від передбаченого цим договором строку оплати. При цьому, пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань належить до сплати незалежно від оплати зазначеного штрафу.

Пунктом 6.7 договору визначено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на підставі видаткових накладних: № КД-0010899 від 23.11.11 на суму 12522,98 грн. (а.с.16), №КД-0011350 від 06.12.11 на суму 14007,91 грн. (а.с.17), № КД-0012450 від 28.12.11 на 20658,46 грн. про що були позивачем оформлені рахунки-фактури № КД-0004334 від 23.11.11, № КД-0004600 від 06.12.11, № КД-0005020 від 28.12.11 ( а.с.21-23), які відповідачем були частково сплачені в сумі 1500 грн., про що свідчить банківська виписка (а.с.24).

На підтвердження суми боргу, який залишився не сплаченим, позивачем та відповідачем було підписано двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12 по 04.03.12 (а.с.25), з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем (з урахуванням сум часткової оплати) станом на 04.03.12 складає 45476,53 грн.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує факт отримання товару від позивача, посилаючись на відсутність у матеріалах справи відповідних заявок на отримання товару (про які зазначено в п. 1.1. договору №51 від 16.05.11), а також на відсутність доказів транспортування товару до місця призначення та його розвантаження на складі відповідача. Стосовно даних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи приписи вищевказаних процесуальних норм та виходячи з обставин справи, колегія суддів вважає, що із ненадання позивачем до суду копій заявок на отримання товару та доказів його транспортування не вбачається, що поставки не були здійснені. Натомість, факт отримання товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, скріплених підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін.

Апелянт посилається на те, що приймання товару від позивача мало здійснюватися виключно працівником відповідача ОСОБА_2, який обіймає посаду завідуючого складом, що визначено в п.10.1 договору, тоді як надані позивачем накладні не містять підпису визначеного сторонами договору представника відповідача, а містять підпис невідомої особи, який посвідчено печаткою відповідача.

Стосовно вказаних посилань колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту п.10.1 договору, в ньому не міститься заборони отримання товару іншими представниками відповідача крім ОСОБА_2, а лише зазначено із посиланням на п.12 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96, що відпуск цінностей постачальником може здійснюватися відповідальним особам одержувача без довіреності -за умови, що одержувач повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таким чином, заявник апеляційної скарги вдається до перекручення змісту вищенаведеного пункту договору.

Колегія суддів зазначає, що відбиток печатки ПП «Лайнстар»на накладних відповідає зразку, що міститься в п.10.1 договору, в апеляційній скарзі заявником також не заперечується факт засвідчення підписів на накладних саме печаткою підприємства -що, враховуючи положення п.10.1 договору, є належним та достатнім доказом отримання товару покупцем, ПП «Лайнстар». Суд апеляційної інстанції також враховує, що заявником апеляційної скарги не надано доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати печатки підприємства або протиправного використання її невідомими особами.

Крім того, позивачем надано до суду першої інстанції копії довіреностей (а.с.19, 20), з яких вбачається, що право на отримання товару за спірними накладними було надано працівникам ПП «Лайнстар», зокрема, головному бухгалтеру даного підприємства ОСОБА_3 Тому твердження апелянта про те, що печаткою підприємства засвідчено підписи невідомих осіб, колегія суддів також вважає необґрунтованими, враховуючи, що відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів проведення відповідної службової перевірки та звернення до правоохоронних органів за фактом підробки документів.

Посилання апелянта на те, що товар, вказаний у спірних накладних, не було оприбутковано на складі та в обліку відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки неналежне відображення в обліку підприємства отриманого товару (зокрема, його не оприбуткування, на що посилається апелянт), може свідчити лише про недоліки у веденні складського та бухгалтерського обліку самого відповідача і не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ПВТФ "Кріоліт-Дніпро".

Крім того, як уже зазначалося, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12 по 04.03.12 (а.с.25), який скріплено підписами уповноважених осіб та засвідчено печатками обох сторін, підтверджується, що станом на 04.03.12 розмір боргу відповідача перед позивачем становив 45476,53 грн. (з урахуванням часткової оплати заборгованості на суму 1500,00 грн.).

Отже, на думку колегії суддів, часткова оплата відповідачем заборгованості за отриманий за спірними накладними товар, а також підписання вищевказаного акту звірки (про який ПП «Лайнстар» в апеляційній скарзі взагалі не зазначає) дають підстави для висновку про те, що відповідачем визнано факт отримання товару.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що доводи апелянта суперечать як матеріалам справи (зокрема, первинним документам бухгалтерського обліку), так і позиції самого ПП «Лайнстар»щодо визнання суми заборгованості перед позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні 19.06.12, при документальному оформленні поставок товару дійсно мали місце недоліки. Зокрема, довіреність на отримання товару за видатковою накладною №11350 від 06.12.11 датовано 08.12.11, а також у ній невірно вказано дату видаткової накладної №11350 -08.12.11 замість 06.12.11 (а.с.20), крім того, відсутня довіреність на отримання товару за накладною від 28.12.11 (а.с.18). Як було пояснено представником позивача в судовому засіданні 19.06.12, при поставці товару за останньою накладною відповідачем не було надано довіреності, а представники позивача не вимагали її наявності, оскільки товар було отримано головним бухгалтером ПП «Лайнстар», ОСОБА_3, яка мала довіреності на отримання товару за поставками, що здійснювалися раніше (зокрема, 23.11.11, а.с.19).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в організації роботи та у веденні бухгалтерського обліку обох контрагентів - ПП «Лайнстар»та ПВТФ "Кріоліт-Дніпро" -мають місце недоліки, разом з тим, вони не можуть бути підставою для спростування висновків місцевого господарського суду про доведеність факту отримання відповідачем товару та для скасування оскаржуваного рішення.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на ст.11, 509, 525, 526, 610, ч.1 ст.530 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, зроблено висновок про те, що сума основного боргу 45476,53 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно, з урахуванням умов договору, приписів ст.549 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також у відповідності зі змістом ст.625 ЦК України та на підставі наданого позивачем обґрунтованого розрахунку стягнув з відповідача на користь позивача пеню 1516,21 грн., штраф 9083,30 грн., 20% річних - 1956,40 грн., інфляційні втрати - 137,35 грн.

Суд апеляційної інстанції враховує, що в апеляційній скарзі заявником не надано жодних заперечень щодо розміру нарахувань на суму основного боргу.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В ході апеляційного перегляду справи колегією суддів встановлено, що при поданні позовної заяви 23.03.12 позивачем було сплачено 1163,40 грн. судового збору, що складає 2% ціни позову. Разом з тим, відповідно до ч.1, п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року. Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2012 року складає 1073,00 грн. -позивачем мало бути сплачено 1609,50 грн. Таким чином, з позивача, ПВТФ "Кріоліт-Дніпро", має бути стягнуто на користь Державного бюджету України 446,10 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.12 у справі №5023/1484/12 залишити без змін.

Стягнути з Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро" (м.Дніпропетровськ, вул.Океанська,4 п/р 26002110375002 у КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21866583) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, рахунок отримувача 31215206783003, код класифікації доходів бюджету 22030001) 446,10 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови підписано 25.06.12