Постанова № 24969049, 26.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5023/423/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

прокурора -не прибув;

позивача -ОСОБА_1 за довіреністю № 577 від19.01.2012 р.;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 01-62юр/33 від 04.01.2012 р.; ОСОБА_3 за довіреністю № 01-61юр/1299 від 15.02.2012 р.; ОСОБА_4 за довіреністю № 01-62юр/9100 від 02.12.2011 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1851Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2012 року у справі

за позовом Заступника прокурора Фрунзенського району, м. Харків в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 р. Заступник прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з АК "Харківобленерго" заборгованість з орендної плати в сумі 2086,88 грн. та пеню в сумі 380,59 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 439 від 03.07.2001 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2012 р. у справі № 5023/423/12 (суддя Задорожна І.М.) в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності відмовлено; в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Вказане рішення вмотивоване тим, що договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 439 від 03.07.2001 р. припинив свою дію з 15.07.2009 р., на новий термін дію вказаного договору пролонговано не було, а тому нарахування позивачем до стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та відповідно пені за період з вересня 2009 року по листопад 2011 року є неправомірним та безпідставним. В частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені за договором оренди за період з травня 2011 р. по грудень 2008 р. господарський суд посилається на те, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що орендна плата та пеня нараховані позивачем за інший період, а саме: з вересня 2009 р. по грудень 2011 р.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що відповідачем порушено п. 3.3 договору оренди № 439 від 03.07.2001 р. та ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, зазначає, що орендар й після закінчення строку дії договору оренди (15.07.2009 р.) продовжував користуватись майном та здійснював орендну плату у травні-серпні 2009 р., а тому договір вважається пролонгованим.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу до суду не подав, в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 008384/2 від 08.06.2012 р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5019 від 15.06.2012 р.) проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначає, що станом на 15.07.2009 р. відповідач повністю розрахувався по орендній платі, а посилання позивача на продовження строку дії договору через те, що відповідач продовжував здійснювати орендну плату у травні-серпні 2009 р., є хибним, адже відповідач сплатив орендну плату за вказаний період за фактичне використання нежитлових приміщень після припинення дії договору оренди до передання приміщень за відповідним актом.

Присутні в судовому засіданні представники позивача і відповідача проти розгляду справи за відсутності в судовому засіданні прокурора не заперечували.

Колегія суддів, враховуючи що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, дійшла висновку про розгляд справи без участі прокурора за наявними в справі матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідач, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як з'ясовано в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі існують довготривалі договірні відносини, останній договір оренди нежитлового приміщення № 439 укладено між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) 03.07.2001 р.

У відповідності до умов п.п. 1.1, 1.2. зазначеного договору, предметом договору є нежитлове приміщення (будівлю) загальною площею 184,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Ощепкова, 8, літера "А-5" (т. 1 а.с. 9-11).

Факт передачі зазначеного нежитлового приміщення підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі орендованого майна від 03.07.2001 р. (т. 1 а.с. 12).

В пункті до п. 2.4. договору оренди сторони передбачили, що повернення орендованого нежитлового приміщення (будівлі) здійснюється шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі.

Розділом 8 вказаного договору оренди визначено, що договір діє з 19.05.2001 р. по 19.05.2002 р. Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

На підставі п. 8.9 договору, дія договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів встановлено, що до травня 2009 року сторони не звертались із заявами про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 439 ніж 03.07.2001 р., тобто вказаний договір оренди неодноразово автоматично продовжувався на наступні роки до травня 2009 р.

20.05.2009 р. (наступного дня після закінчення терміну дії договору) відповідач на підставі п. 8.8 договору оренди № 439 від 03.07.2001 р. звернувся до позивача з листом № 02-55/4114 про припинення дії вказаного договору та просив направити відповідачеві для підписання відповідні акти прийому-передачі вказаних нежитлових приміщень з орендного користування (т. 1 а.с. 30).

Проте позивач листом № 6335 від 22.06.2009 р. відмовив позивачу у прийнятті нежитлового приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі з орендного користування з посиланням на п. 4.16 договору оренди, яким встановлено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов*язаний повернути орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, а в процесі перевірки Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради встановлено, що в орендованих приміщеннях знаходяться мешканці, тобто приміщення орендарем не звільнено.

Відповідач повторно звернувся до позивача з листом № 01-55/5417 від 10.07.2009 р., в якому запропонував 15.07.2009 р. направити представників позивача для здійснення приймання вказаних нежитлових приміщень з орендного користування за відповідним актом.

Позивач листом № 8092 від 11.08.2009 р. відмовив відповідачу у підписанні актів приймання-передачі приміщення, оскільки орендовані приміщення не повернуто, в цих приміщеннях знаходяться мешканці.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що АК "Харківобленерго" повідомило позивача про припинення дії договору оренди, тобто спірні нежитлові приміщення вважаються переданими з орендного користування з 15.07.2009 р, а тому договір оренди нежитлового приміщення № 439 від 03.07.2001 р. припинив свою дію і на новий термін в порядку, визначеному законом та умовами договору, пролонгований не був.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, відповідач відмовився підписувати акт прийому-передачі з орендного користування нежитлового приміщення від 15.07.2009 р., у зв'язку з тим, що приміщення відповідачем не звільнені, у орендованих приміщеннях проживають мешканці, працівники відповідача, які тривалий час мешкають у зазначеному гуртожитку (т. 1 а.с. 96).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частина 4 ст. 284 ГК України містить аналогічне положення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 1, 2 ст. 26 цього Закону встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається; договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами п. 4.16 договору, у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Оскільки приміщення до теперішнього часу не звільнені орендарем, акт прийому-передачі приміщення не підписаний орендодавцем, тобто відповідач продовжує користуватись орендованим майном, а отже спірні нежитлові приміщення не можуть вважатись повернутими орендодавцю в належному стані.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що орендар продовжував сплачувати орендну плату за договором оренди № 439 від 03.07.2001 р., а орендодавець приймав цю плату, після 15.07.2009 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір оренди № 439 від 03.07.2001 р. сторонами не припинено, оскільки сторони не дійшли згоди щодо припинення дії договору оренди № 439 від 03.07.2001 р., акт приймання-передачі з орендованого користування нежитлового приміщення від 15.07.209 р. орендодавцем не підписаний, оскільки приміщення орендарем не звільнені.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Обов'язок щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п.п. 3.1, 3.2. договору оренди, орендна плата визначається на підставі розрахунку експлуатованої корисної площі на рівні діючої ставки квартирної плати зі збільшенням на нормативний рівень рентабельності 1,45 і складає 74,78 грн. в місяць. Орендна плата за орендоване приміщення оплачується орендарем з 19.05.2001 р. щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.6. договору, орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, згідно з умовами цього договору.

Прокурором нарахована орендна плата по договору оренди № 439 від 03.07.2001 р. з травня 2001 року по грудень 2011 р. в сумі 2086,88 грн. та пеня в сумі 380,59 грн.т (т. 1 а.с. 16-17).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати та пені за договором оренди нежитлових приміщень з травня 2001 р. по грудень 2008 р.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні зазначеного клопотання відповідача, з посиланням на те, що фактично нарахування орендної плати та пені здійснюється прокуратурою в межах строку позовної давності з вересня 2009 р. по грудень 2011 р.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо фактичного нарахування заборгованості прокуратурою в межах 3-х річного строку позовної давності.

Водночас, перевіркою розрахунку заборгованості колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача в межах заявлених вимог складає 2058,18 грн., оскільки з червня 2008 р. відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням, відповідно до п. 4.5 договору, не звільнив приміщення та не передав орендодавцеві у стані, визначеному п. 4.16 договору № 439 від 03.07.2001 р. Заборгованість по орендній платі нарахована за період фактичного користування з липня 2009 р. по грудень 2011 р. та підлягає стягненню, оскільки відповідачем порушено зобов'язання, визначені п. 3.2. спірного договору.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 2058,18 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, прокурор у позовній заяві просив стягнути з відповідача пеню в сумі 380,59 грн.

Проте позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Сторони передбачили в п. 7.1 договору оренди № 439 від 03.07.2001 р., що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

В обґрунтування позовних вимог по пені прокурор посилається на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Стаття 1 зазначеного закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Сторони в договорі не визначились щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

На підставі вищезазначеного, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 380,59 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2012 р. у справі № 5023/423/12 було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АК "Харківобленерго" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 2058,18 грн., підлягає скасуванню, а апеляційна скарга першого відповідача в цій частині підлягає задоволенню, в іншій частині рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Враховуючи викладене ти керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2012 року у справі № 5023/423/12 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; ідентифікаційний код 00131954) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412) заборгованості з орендної плати в сумі 2058,18 грн., скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; ідентифікаційний код 00131954, п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351931) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412) заборгованість з орендної плати в сумі 2058,18 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 804,75 грн.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; ідентифікаційний код 00131954, п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351931) на користь державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, код отримувача 37999654, р/р 31216206782003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, Код класифікації доходів бюджету 22030001) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1609,50 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови підписаний 25.06.2012 р.