Постанова № 24968989, 22.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 18/312/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В.,

при секретарі - Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача –не з*явився,

відповідача –не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Гадячгаз», м. Гадяч, (вх. 1890П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 р. у справі №18/312/12,

за позовом –Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз», м.Гадяч, Полтавська область,

про стягнення 516181,09 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 року (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Гадячгаз»на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пеню у розмірі 116737,67 грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 80761,77 грн. та 3% річних у розмірі –22417,42 грн. та 10324,00 грн. судового збору. В іншій частині позову провадження у справі припинено.

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» не погодилося з вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області у даній справі від 10.05.2012 р. скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні пені, 2653,46 грн. –інфляційних та 22417,42 грн. –річних, а також стягнути суму судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що заборгованість ПАТ «Гадячгаз»перед позивачем згідно договору № 14/167/11 купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат виникла з незалежних від нього причин, в тому числі і від неналежного виконання обов’язків з боку позивача. Вартість тарифів на постачання та транспортування природного газу розраховується відповідно до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, визначеної Постановою НКРЕ від 04.09.2002 р. № 983. Апелянт вважає, що відповідно вказаної Методики, вартість виробничо-технологічних витрат включено до собівартості транспортування природного газу і має відшкодовуватись з оплатою послуг, наданих ПАТ «Гадячгаз»з транспортування природного газу. 31.01.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 14/154/11 про надання послуг з транспортування природного газу, згідно якого ПАТ «Гадячгаз»надавало НАК «Нафтогаз України»послуги з транспортування розподільними трубопроводами, а НАК «Нафтогаз України»повинна своєчасно проводити оплату за надані послуги згідно затвердженого тарифу на транспортування. Проте, оборотна відомість свідчить, що НАК «Нафтогаз України» оплату послуг з транспортування природного газу проводила несвоєчасно, в зв’язку з чим ПАТ «Гадячгаз»не мало можливості своєчасно оплатити вартість природного газу для виробничо –технологічних витрат.

Отже, на думку скаржника, враховуючи факт добровільної сплати боргу, а також ступінь вини позивача, суд мав право зменшити розмір пені, нарахованої позивачем.

Щодо сплати 3% річних, апелянт вважає, що, оскільки 22.03.2012 року ним позивачу направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22417,42 грн., тому в цій частині, на думку апелянта, судом безпричинно не взято до уваги даний факт і стягнуто суму нарахованих 3% річних в повному обсязі.

Щодо нарахування витрат від інфляційних процесів, апелянт вважає, що господарський суд безпідставно залишив без задоволення його клопотання про відмову в задоволенні стягнення суми 2653,46 грн. у складі витрат від інфляційних процесів, у зв’язку з тим, що за липень і серпень 2011 року індекс інфляції склав відповідно 98,7 та 99,6 , а отже, сума боргу має бути відповідно зменшена.

Не згоден апелянт з рішенням суду про стягнення з ПАТ «Гадячгаз»на користь НАК «Нафтогаз України»судового збору у розмірі 10324,00 грн., не зменшивши його розмір відповідно до задоволених позовних вимог.

У судове засідання ані позивач, ані відповідач не з*явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк.

Пунктом 7 ухвали апеляційного суду від 06.06.2012 року сторони попереджалися, що у разі їх неявки, ненаданням витребуваних документів справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Між НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» (покупець) 31.01.2011 року був укладений договір №14/167/11 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов’язується передати покупцеві в 2011 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 цього договору.

На виконання п.1.1 договору позивач поставив протягом січня-грудня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 21 495,981 тис. куб. метрів на загальну суму 5809695,58 грн., що підтверджується актами приймання –передачі природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року, від 31.05.2011 року, від 30.06.2011 року, від 31.07.2011 року, від серпня 2011 року, від вересня 2011 року, від 31.10.2011 року, від 30.11.2011 року, від 31.12.2011 року.

Таким чином, позивачем передано відповідачу 21 495,981 тис. куб метрів природного газу на загальну суму 5 809 695,58 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано цього в апеляційній інстанції, відповідач в свою чергу свої зобов’язання за договором поставки природного газу виконав частково, а саме, розрахувався за природний газ у розмірі 5 513 431,35 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Але відповідач у порушення умов договору не здійснив оплату за спожитий природний газ.

Станом на 08.02.2012 року заборгованість за договором за використаний природний газ складала 296 264,23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2012 року в ході розгляду даної справи відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду даної справи, у зв*язку з хворобою його представника та повідомив суд, що на той час заборгованість ПАТ «Гадячгаз»перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України»за договором № 14/167/12 від 31.02.2011 року сплачена у повному обсязі, про що надав до клопотання копії платіжних доручень № 235 та №236 від 28.02.2012 року на загальну суму 370357,24 грн.( а.с. 77).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання відповідача на те, що його заборгованість перед позивачем згідно договору № 14/167/11 купівлі –продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат, виникла з неналежних від ПАТ «Гадячгаз»причин, є необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на таке.

У відповідності до Методики, визначеної Постановою НКРЕ від 04.09.2002 року № 983, яка визначена для розрахунку тарифів та призначена для розрахунку тарифів на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для споживачів України. Вартість послуг з транспортування та постачання природного газу є складовою відпускної ціни на природний газ для споживачів. Оплата послуг з транспортування та постачання природного газу здійснюється споживачами природного газу (замовниками) за тарифами, визначеними згідно з цією Методикою. Тарифи, визначені за цією Методикою, повинні забезпечувати підприємствам з газопостачання та газифікації покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва; отримання передбаченого планом прибутку, достатнього для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності.

Слід зазначити, що у даному випадку при укладанні договору постачання природного газу № 14/167/11 були дотримані всі положення щодо розрахунку тарифів, передбачених чинним законодавством України, а саме, Законом України «Про нафту і газ», Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1729. Підписуючи та скріплюючи печатками спірний договір, а в подальшому підписуючи акти приймання –передачі природного газу, відповідач повинен був розуміти юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за вказаним правочином.

Також необхідно зазначити, що існує певна усталена практика Верховного Суду України з аналогічних питань, зокрема, у постанові від 13.01.2004 р. у справі № 20/178 та постанові від 13.08.2002 року у справі № 12/472 Верховний Суд України вказав: « що сторона, підписавши договір та прийнявши його виконання, а також використавши прийняте майно, вчинила юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного договору. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладання».

Отже, як встановлено судом, відповідачем було здійснено ряд юридично значимих дій, які свідчать про схвалення спірного правочину, а саме, прийняття та використання газу та часткової сплати заборгованості за отриманий газ.

Як вбачається з матеріалів справи, п.6.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 5.1 цього договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць (тобто з 16 числа наступного за місяцем поставки газу).

Згідно розрахунку заборгованості пені її розмір за період з 15.02.2011 року по 30.01.2012 року складає 116 737,67 грн. Відповідач щодо суми пені заперечень не надав, проте, вважає, що у відповідності до приписів статті 83 ГПК України він має право на її зменшення.

Оскаржуваним рішенням місцевий господарський суд в цій частині задовольнив позовні вимоги повністю і стягнув з відповідача на користь позивача 116 737,67 грн., не зменшивши розміру нарахованої пені.

Колегія суддів підтримує рішення господарського суду в частині стягнення пені з відповідача на користь позивача у повному об*ємі, виходячи із наступного.

Відповідно до п.3.9.2 Роз*яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 р. № 02-5/289 судам потрібно мати на увазі, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об*єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Доказів щодо того, що даний випадок є винятковим, із-за чого відповідач не виконував свої зобов’язання за договором, останній суду не надав.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат колегія судді зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором. При цьому, згідно наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником, і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в Державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, які не суперечать умовам договору, положенням статті 625 Цивільного кодексу України, що складають 22 417,42 грн. та 80 761,77 грн., колегія суддів дійшла висновку про правомірність і обґрунтованість їх стягнення з відповідача на корись позивача за невиконання відповідачем умов договору щодо сплати отриманого газу.

Посилання апелянта на, що судом безпричинно не взято до уваги факт направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22417,42 грн. не приймається апеляційною інстанцією як належний доказ погашення заборгованості в рахунок сплати 3% річних, оскільки, спростовується матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Так, статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимог. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, у відповідності до наведеної норми права залік однорідних вимог можливий лише щодо зобов’язань; законодавець не встановив можливість щодо заліку стосовно санкцій. Сума, зазначена відповідачем в заяві –повідомленні від 22.03.2012 року № 327/208 про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 14/154/11 про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від 31.01.2011 року у розмірі 22 507,75 грн. включає в себе окрім інфляційних та 3% річних ще і пеню, що не відповідає приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

Посилання апелянта на те, що НАК «Нафтогаз України»проводила оплату послуг з транспортування природного газу не своєчасно, що і призвело до неможливості своєчасної оплати вартості природного газу для виробничо-технологічних витрат також не приймається до уваги колегією суддів, оскільки відповідачем не доведено належними доказами, що невиконання договору транспортування спричинило невиконання договору купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до приписів абз. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду, зокрема, судовий збір підлягає поверненню у випадку, зазначеному частиною 1 статті 80 (припинення провадження у справі).

Оскільки заборгованість у сумі 296 264,23 грн. погашена відповідачем позивачу у ході провадження у даній справі, і в цій частині припинено провадження у справі за частиною 1 статті 80 ГПК України, тому колегія суддів вважає, що судовий збір у сумі 5 925,28 грн. повинно бути повернуто з Державного бюджету на користь позивача, а з відповідача стягнуто на користь позивача суму судового збору -4 398,72 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 року у справі № 18/312/12 підлягає зміні в частині стягнення судового збору, в іншій частині - залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.4 ч.1 статті 103, п.4 ч.1 статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Гадячгаз»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 р. у справі № 18/312/12 змінити в частині розподілу судового збору, а саме : повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, р/р № 260053012609 в ГОУ «Промінвест банк України», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 5 925 ( п’ять тисяч дев’ятсот двадцять п’ять ) грн. 28 коп. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» ( вул. Будька, 26-а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300, п/р № 26003301205, МФО 391021, код ЄДРПОУ 05524660) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, р/р №260053012609 в ГОУ «Промінвест банк України», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 4 398 ( чотири тисячі триста дев’яносто вісім) грн. 72 коп. судового збору.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 року у справі № 18/312/12 залишити без змін.

Зобов’язати господарський суд Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя Т.В.Кравець

повний текст постанови складено 21.06.2012 р.