Постанова № 24968990, 22.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2012 року Справа № 5023/978/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

прокурора -Волинця Ю.О., посвід. НОМЕР_1 від 23.02.09р.

1-го позивача -ОСОБА_1, дов. № 1715/15/14-12 від 10.04.12р.

2-го позивача -ОСОБА_2, дов. № 1/06-14/49 від 12.01.12р.

відповідача -ОСОБА_3, дов. № 05/12-1 від 05.12.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва (вх. № 1962Х/3-10) на ухвалу господарського суду Харківської області від "07" травня 2012 року по справі № 5023/978/12

за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі

1) Міністерства інфраструктури України, м. Київ

2) Державного підприємства "Київпассервіс", м. Київ

до Публічного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма-Віте", м. Харків

про застосування наслідків недійсності правочину та повернення 600 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року Київський транспортний прокурор звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, м. Київ в особі Державного підприємства "Київпассервіс", м. Київ та просив суд стягнути з Публічного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма-Віте", м. Харків на користь державного підприємства "Київпассервіс", м. Київ грошові кошти в розмірі 600000,00 грн., отримані за договором довгострокового страхування життя № ДП 1210073 від 27.07.2007 року, який за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 33/21-09 від 22.11.2011 року, що набрало законної сили, визнано недійсним, в зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути грошові кошти в розмірі 600000,00 грн. отримані за недійсним договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2012 року (суддя Задорожна І.М.) провадження у справі за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України припинено на підставі п. 2 частини 1 статті 80 ГПК України. Позовні вимоги Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київпассервіс" залишено без розгляду на підставі п.1 частини 1 статті 81 ГПК України.

Заступник прокурора міста Києва, не погодившись з ухвалою господарського суду надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 07 травня 2012 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Київського транспортного прокурора.

Позивачі письмові пояснення по апеляційній скарзі не надали, в судовому засідання їх представники підтримали доводи та вимоги, викладені прокурором в апеляційній скарзі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає правомірними висновки суду щодо припинення провадження у справі за правилами п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України та залишення без розгляду господарським судом позову Київського транспортного прокурора в частині вимог в інтересах держави в особі ДП «Київпассервіс». Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу -без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Київпассервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Публічного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма-Віте" на користь Державного підприємства "Київпассервіс" грошові кошти в розмірі 600000,00 грн., отримані за договором довгострокового страхування життя № ДП 1210073 від 27.07.2007 р.

Господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно Міністерства інфраструктури України підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з наявністю судового рішення з цього спору по справі № 33/21-09.

Проте, колегія суддів вважає, що вказаний висновок зроблений судом передчасно та не узгоджується зі змістом судових рішень, прийнятих у справі № 33/21-09.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.11р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.12 р. по справі № 33/21-09 частково задоволено позов Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до ЗАТ «Страхова компанія «Лемма-Віте»; ДП «Київпассервіс»та визнано недійсним договір страхування життя № ДП 1210073, укладений між відповідачами ЗАТ «Страхова компанія «Лемма-Віте»та ДП «Київпассервіс» 27 липня 2007 року.

Разом з тим, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора про зобов'язання ПАТ «СК «Лемма-Віте»повернути кошти в сумі 600000,00 грн., отримані від ДП «Київпассервіс»за недійсним договором.

При цьому, відмовляючи у стягненні коштів судом зазначено, що застосовувати реституцію частково лише стосовно однієї сторони, про що заявлено прокурором в позові, не можливо, оскільки одностороння реституція діючим законодавством не передбачена. Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція, що визначено вищевказаною статтею і питання щодо повернення сторін в первісний стан має вирішуватись у встановленому законом порядку з дослідженням всіх обставин справи та понесених сторонами витрат.

Також, господарським судом звернуто увагу на те, що визнання правочину недійсним та застосування реституції з огляду на норми ст.20 ГК України та статтей 16 і 216 ЦК України є окремими способами захисту порушених прав та інтересів особи, а відтак вимога про застосування реституції є правом, а не обов'язком сторони недійсного договору. Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009р.

Таким чином, суд вважає, що позов заявлено Київським транспортним прокурором в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку (правонаступник - Міністерство інфраструктури України), який не є стороною оскаржуваного правочину. Отже, позивач має обрати інший спосіб захисту своїх майнових прав та інтересів.

Вказані обставини стали підставою звернення до господарського суду Київського транспортного прокурора з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Київпассервіс" про стягнення з ПАТ «СК «Лемма-Віте»коштів в сумі 600000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підстави позовних вимог прокурора у справі № 33/21-09 та у даній справі № 5023/978/12 різні. Зокрема, підставою позовних вимог прокурора у справі № 33/21-09 визначено порушення відповідачами (ДП "Київпассервіс" та ПАТ «СК «Лемма-Віте») вимог Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти». Тоді як, позовні вимоги прокурора у справі № 5023/978/12 обґрунтовані прийняттям та набранням законної сили рішення господарського суду Харківської області від 22.11.11р. у справі № 33/21-09 та застосування наслідків недійсності правочину згідно положень ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що склад осіб у судовому провадженні по справі № 33/21-09 та в даному спорі не є ідентичним.

Так, у даному провадженні Київський транспортний прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Київпассервіс" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма-Віте".

А в судовому провадженні № 33/21-09 Державне підприємство "Київпассервіс" виступало відповідачем у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд першої інстанції не врахував того факту, що рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не існує, в зв'язку з чим, суд безпідставно припинив провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів вважає також безпідставними висновки суду першої інстанції про залишення позовної вимоги Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київпассервіс" без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 вказаного Закону унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як свідчать матеріали справи, на момент подання Київським транспортним прокурором позову до суду Державне підприємство "Київпассервіс" відповідно до п. 1 Статуту, який затверджений наказом Міністра інфраструктури України № 149 від 14.06.11р., є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністра інфраструктури України, яке є уповноваженим органом підприємства.

Підприємство створене відповідно до наказу Міністерства транспорту і зв'язку України (на даний час - Міністерства інфраструктури України) від 24.02.2005 р. № 54 «Про створення державного підприємства "Київпассервіс" на базі майна авто- станційного комплексу Київського обласного автотранспортного управління».

Відповідно до п. 5.2 статуту ДП "Київпассервіс" майно підприємства є державною власністю і належить йому на праві господарського відання.

Пунктом 5.4 статуту визначено, що підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів вважає, що при зверненні до господарського суду, Київським транспортним прокурором в позовній заяві обґрунтовано порушення інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Київпассервіс", яке входить до сфери управління Міністерства, у зв'язку з чим порушення інтересів Державного підприємства "Київпассервіс" в фінансово-розрахунковому процесі негативно відображується на безперебійному функціонуванні руху транспорту, завдяки налагодженій роботі якого функціонує вся система міжміських та приміських автобусних перевезень м. Києва та Київської області, що, в свою чергу, впливає на державну політку Міністерства інфраструктури України в галузі автотранспорту.

Однак, суд першої інстанцій не врахував вищевикладене та дійшов помилкового висновку про відсутність у прокурора повноваження на пред'явлення позову в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київпассервіс" та залишив позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 07.05.2012р. по справі № 5023/978/12 прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, дана справа підлягає передачі на розгляд до господарського суду Харківської області, а апеляційна скарга -задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 07 травня 2012 року по справі № 5023/978/12 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 26 червня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.