Постанова № 24966323, 22.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р. Справа № 2а-15680/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Бакулін А.С.

представника відповідача -Шепітько Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства заводу «Електроважмаш»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-15680/11/2070

за позовом Державного підприємства заводу «Електроважмаш»

до Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкової консультації та визнання її недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство завод «Електроважмаш», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкову консультацію ДПС у Харківській області № 4580/10/15-430 від 14.10.11 р. через її необґрунтованість та невідповідність нормам матеріального права і зобов'язати відповідача надати позивачу нову податкову консультацію у відповідності до норм матеріального права та з урахуванням висновків суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.12 р. по справі № 2а-15680/11/2070 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.12 р. по справі № 2а-15680/11/2070 та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП завод «Електроважмаш» є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код юридичної особи 00213121, про що свідчать копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 420686, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради (а.с. 58), копія довідки серії АА № 315745, видана головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 59), копія статуту (а.с. 146-158), є платником податків і зборів, передбачених податковим законодавством України, в тому числі й екологічного податку, що підтверджується копіями податкових декларацій (а.с. 116-145).

Як вказано в постанові суду першої інстанції, позивач звернувся до ДПС України листом № 254/2-65 від 13.09.11 р. за отриманням податкової консультації, в якому поставив запитання стосовно того, чи повинен суб'єкт господарювання розраховувати та сплачувати екологічний податок за металевий брухт, котрий утворюється у власній виробничій діяльності суб'єкта господарювання? чи повинен суб'єкт господарювання розраховувати та сплачувати екологічний податок за об'єми металевого брухту, котрий утворився у власній виробничій діяльності суб'єкта господарювання та переробляється самим суб'єктом господарювання (використання у власному виробництві)? чи повинен суб'єкт господарювання розраховувати та сплачувати екологічний податок за об'єми металевого брухту, котрий передається іншому суб'єкту господарювання згідно раніше укладених договорів?

Вказаний лист ДПС України перенаправила до ДПА у Харківській області, відповідно листа № 1539/6/15-2116 від 22.09.11 р. (а.с. 10), яка і надала позивачу письмову податкову консультацію № 4580/10/15-430 від 14.10.11 р. (а.с. 11), в якій платнику податків було роз'яснено питання практичного застосування положень Розділу VIII ПК України у розрізі поставлених питань. У вказаному листі ДПА Харківської області зазначило, що відповідно п. 242.1.3 ст. 242 ПК України об'єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів. Під розміщенням відходів розуміється зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (п. 14.1.223 ст. 14 Кодексу). Таким чином, суб'єкт господарювання повинен розраховувати та сплачувати екологічний податок за весь обсяг металевого брухту, який тимчасово зберігається (розміщується) на власних територіях у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (крім металевого брухту як вторинної сировини для суб'єктів, які мають відповідну ліцензію).

Додатково позивачу було роз'яснено, що розмір екологічного податку розраховується із застосуванням ставок податку, визначених в ст. 246 Кодексу, в залежності від класу небезпеки (рівня небезпечності) відходів та з урахуванням коефіцієнтів до ставок податку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що статус ДПС в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та ПК України. Відповідно ст. 52 ПК України контролюючі органи за зверненням платників податків надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Відповідно п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування висновків про правомірність наданої консультації, суд першої інстанції процитував положення п. 14.1.223 ст. 14 ПК України та ст. Закону України «Про відходи»і зазначив, що трактування поняття «розміщення відходів»у ПК України відрізняється від трактування у Законі України «Про відходи», а тому слід застосовувати приписи ст. 5 ПК України, де зазначено, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, то для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення вказаного Кодексу.

Як вказує суд першої інстанції, на цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання відходів на майданчиках для відходів, тому, що ст. 23 Закону України «Про відходи»до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища не віднесено питання надання вказаних дозволів. Наказом Держстандарту № 89 від 29.02.96 р. затверджений Класифікатор відходів ДК 005-96, який містить вичерпний перелік відходів, що можуть утворюватися у виробничих процесах (в тому числі до переліку відходів включені різні види відходів, що виникають у виробничому процесі з використанням чорного та кольорового металів). Тимчасове розміщення відходів не має конкретно встановленого законодавством часу, тому зберігання від часу утворення будь-яких відходів до їх видалення з території підприємства і буде тимчасовим розміщенням відходів, обсяги яких підлягають оподаткуванню екологічним податком.

Посилаючись на приписи п. 242.1.3 ст. 242 ПК України, де зазначено, що не є об'єктом та базою оподаткування обсяги та види окремих відходів як вторинної сировини, що розміщується на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензії на збирання та заготівлю вторинної сировини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, якщо списані матеріальні цінності або відходи виробництва в обліку не відображаються як сировина, то вони вважаються як відходи, обсяги та види яких є об'єктом оподаткування екологічним податком згідно п. 242.1.3 ст. 242 ПК України.

В обґрунтування правомірності власних висновків суд першої інстанції послався на постанову КМУ № 2034 від 01.11.99 р., якою був затверджений «Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів», який встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними, тобто діючим законодавством передбачено ведення первинного обліку відходів, а також здійснення їх паспортизації. Проте, як стверджував суд першої інстанції, позивач не надав на вимогу суду документи, які б свідчили про те, яким саме чином на підприємстві обліковується відходи з металевих виробів, зокрема ті, які у подальшому реалізовуються третім особам так й ті, які нібито повторно використовуються у виробництві.

В постанові суду також процитований зміст п. 240.1, п. 240.2 ст. 240, п. 242.1 ст. 242 ПК України і наведені укладені позивачем з ТОВ "Укрхармет-2006" договори купівлі-продажу № 01/07 та № 02/07 від 01.02.07 р., предметом яких є лом та відходи чорних та кольорових металів, та договір підряду № 23/1 від 12.01.10 р., предметом якого є роботи, передбачені Законами України «Про металобрухт»та «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»(демонтаж та розборка, порізка і сортування та інш. промислового металобрухту). На здійснення операцій з металобрухтом контрагент позивача отримав ліцензію на проведення операцій по заготівлі, переробці металобрухту чорних металів, що підтверджено копією ліцензії серія АВ № 831651 від 12.12.06 р. з терміном дії до 12.12.11 р., виданої Міністерством промислової політики України (а.с. 52).

Вважаючи цитування змісту норм ПК України та Закону України «Про відходи»їх системним аналізом, суд першої інстанції зазначив, що об'єктом оподаткування буде вважатися діяльність щодо розміщення відходів, в т.ч. і тимчасове розміщення відходів, а тому, зважаючи на те, що позивач здійснює тимчасове розміщення відходів до видалення та вивозу для утилізації та для видалення, він є платником екологічного податку.

Роблячи даний висновок, суд першої інстанції не врахував того, що спеціальним Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту, є Закон України «Про металобрухт», в якому, зокрема, визначено, що металобрухтом є непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів. При цьому власником металобрухту є юридична або фізична особа, яка володіє, користується і розпоряджається належним їй металобрухтом у межах, визначених законом, а операції з металобрухтом - заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.

В ст. 2 цього Закону вказано, що відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, регулюються цим Законом, іншими законами України та постановами, виданими КМУ, у випадках, передбачених законом і зроблено застереження стосовно того, що Закон України "Про відходи" не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.

З урахуванням наведених норм слід зробити висновок про те, що у суду першої інстанції не було належних підстав посилатися на приписи Закону України «Про відходи», що свідчить про те, що при прийнятті судового рішення суд керувався законодавством, що не регулює дані правовідносини.

В ст. 12 даного Закону встановлено, що органами, що здійснюють державне регулювання операцій з металобрухтом, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції та місцеві державні адміністрації. Державне регулювання операцій з металобрухтом реалізується, зокрема, шляхом складання місцевими державними адміністраціями акта обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам цього Закону і контролю за додержанням встановлених ними умов і правил здійснення операцій з металобрухтом.

Оскільки надана відповідачем податкова консультація повинна була враховувати наявність фактичних обсягів розміщення відходів, відповідне зберігання (тимчасового розміщення до утилізації чи видалення) протягом звітного кварталу, то без дослідження цих питань спеціально уповноваженим органом із встановленням місць складування, виду металобрухту та його об'єму з урахуванням договору підряду на проведення операцій з металобрухтом ліцензованим (спеціалізованим) підприємством, у відповідача не було законних підстав для однозначного висновку про те, що позивач є платником екологічного податку.

За таких підстав позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

В позові позивач просив зобов'язати відповідача надати йому нову податкову консультацію, але дані вимоги заявлені передчасно, оскільки тільки визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Оскільки на час звернення позивача до суду з даною вимогою не існувало підстав для надання нової податкової консультації, колегія суддів визнає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки право позивача на отримання нової консультації не порушено.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства заводу «Електроважмаш»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.12 р. по справі № 2а-15680/11/2070 -задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.12 р. по справі № 2а-15680/11/2070 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкової консультації № 4580/10/15-430 від 14.10.11 р. та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкову консультацію № 4580/10/15-430 від 14.10.11 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.12 р. по справі № 2а-15680/11/2070 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.05.2012 року.