Постанова № 24964063, 09.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15:16

09.02.2012 р. Справа № 2а-2081/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «ЮГцемент»,

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,

за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області,

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000163600 від 28.02.2011 року.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ЮГцемент» (далі - ПАТ «ЮГцемент») звернулось з адміністративним позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі -ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області) № 0000163600 від 28.02.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 592865,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Югцемент»зазначив що податковий кредит сформований ним у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач посилається на те, що за договором з ТОВ «Дікергофф Україна», ним отримані управлінські послуги, у ціні яких сплачено податок на додану вартість. Фактичне отримання управлінських послуг, на думку позивача, підтверджується Актами здачі-прийняття робіт, а тому ним вірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення, з яких слідує, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень послугувало включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за управлінськими послугами, отримання яких та використання у господарській діяльності не підтверджено документально, адже відповідач вважає, що Акти здачі-прийняття робіт не містять даних, які дозволяють визначити вид та вартість таких управлінських послуг.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області, підтримав позицію відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Прокурор, який приймав участь у справі, підтримав заперечення відповідача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновків про наступне.

14.02.2011 року ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період за липень 2010 року, за результатами якої відповідач склав Акт від 14.02.2011 року № 193/23-00293031 (далі - Акт перевірки). (а.с.12-50)

На підставі результатів перевірки, 28.02.2011 року відповідачем прийняте податкові повідомлення-рішення № 0000163600 (а.с. 11), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 592865,00 грн. (а.с. 11).

Підставою для прийняття відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень стало безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з отриманих управлінських послуг від ТОВ «Дікергофф Україна».

Так, 10.04.2008 року позивач уклав з ТОВ «Дікергофф Україна»договір про надання управлінських послуг № 8-70 ( а.с. 154-159).

З урахуванням додаткової угоди № 1 до зазначеного договору ( а. с. 151-153) його предметом є надання ТОВ "Дікергофф Україна" позивачу щомісячного комплексу управлінських послуг, які зазначені у додатку № 1 до договору (с. 148-149), зокрема: консультаційні послуги технічного характеру, консультаційні послуги ведення фінансової документації, консультаційні послуги з кадрової політики, надання маркетингових послуг, у сфері інформаційних технологій, надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору та додатку № 2 (а.с. 150), щомісячна вартість управлінських послуг за договором дорівнює 528000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 88000,00 грн.

Наводячи доводи про отримання управлінських послуг за договором, позивач надав суду Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 159).

Дослідивши такі Акти у судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Окрім загального визначення «управлінські послуги»та періоду за який вони надавались, дані Акти не містять будь-якої іншої інформації, яка б надавала можливість визначити, які саме управлінські послуги були надані позивачу, встановити вартість окремих послуг, з яких складається загальна сума за кожним Актом.

Посилання представників позивача на наявність додатку № 1, у якому перелічені види управлінських послуг, які надаються за договором, як на обставину, яка позбавляє необхідності зазначати у Актах конкретні види отриманих управлінських послуг, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 9 ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки у даному випадку, саме Акти є первинним документом, який повинен підтверджувати виконання сторонами зобов'язань за договором, на переконання суду кожен Акт повинен був містити дані про вид отриманих управлінських послуг, адже у додатку, на який посилається позивач, послуги згруповані у певні види, зокрема: консультаційні послуги технічного характеру, консультаційні послуги ведення фінансової документації, консультаційні послуги з кадрової політики, надання маркетингових послуг, послуг у сфері інформаційних технологій, надання юридичних послуг, кількість таких послуг у звітному періоді, вартість кожної послуги та таке інше.

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент проведення перевірки позивача, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз зазначеної норми Закону дає підстави суду стверджувати, що без наявності документів, які підтверджують отримання послуг, вартість таких послуг не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Крім того, суд критично відноситься до вартості таких управлінських послуг, яка щомісяця становіть більше ніж півмільйона гривень.

Таким чином, відповідач вірно дійшов висновку про те, що Акти не є належними документами, які підтверджують отримання позивачем управлінських послуг, у зв'язку із відсутністю у них даних про вид, характер, кількість управлінських послуг, вартості кожної окремої послуги.

Судом встановлено, що ПАТ «ЮГцемент»заявлено бюджетне відшкодування за вересень 2010 року у сумі 592865,00 грн. за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період за липень 2010 року.

Від'ємне значення за липень 2010 року згідно даних ПАТ «ЮГцемент»592865,00 грн. Згідно даних перевірки ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області 165721,00 грн.

Актом перевірки № 193/23-00293031 від 14.02.2011 року ПАТ «ЮГцемент»зменшено податковий кредит за липень 20110 року на суму 427144,00 грн., в тому числі: на суму 88000,00 грн. по управлінським послугам, отриманим від ТОВ «Дікергофф Україна»; на суму 339143,82 грн. по податковим накладним, які були виписані у попередніх періодах (більше балансового квартального періоду) за 2009 року ПДВ на загальну суму 339143,82 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 339143,82 грн. по накладним від 21.09.2009 року ТОВ «Холдінг «Пожежна безпека»на суму 339143,82 грн.

Також за результатами перевірки встановлено, що ПАТ «ЮГцемент»завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування на 130229,89 грн. (за рахунок завищення суми в частині фактично не оплаченої ПАТ «ЮГцемент»постачальниками товарів у липні 2010 року на суму 130229,89 грн.).

Крім того, ПАТ «ЮГцемент»завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування на 134649,22 грн. (за рахунок завищення суми в частині фактично оплаченої ПАТ «ЮГцемент»постачальникам товарів, а саме ТОВ «Дікергофф Україна»у липні 2010 року на суму 134649,22 грн.(взаємозалік-поставка цементу).

Загальна суму за рахунок завищення суми в частині фактично не оплаченої ПАТ «ЮГцемент», постачальникам товарів у липні 2010 року складає 264879,11 грн., а від'ємне значення з ПДВ за липень 2010 року згідно даних перевірки ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області 165721,00 грн., тому бюджетне відшкодування обґрунтовано зменшено на залишок від'ємного сальдо.

Виходячи з наведеного, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 592865,00 грн. за рахунок зменшення ним податкового кредиту на суму 427144,00 грн. та зменшення за рахунок завищення в сумі в частині фактично оплаченої ПАТ «ЮГцемент»постачальникам товарів в сумі 165721,00 грн.

Таку позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України при розгляді аналогічних судових справ (Постанова Вищого адміністративного суду України від 09.07.2009 року у справі № К-4674/07, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.08.2008р. у справі № К-27914/ 06).

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятих ним податкового повідомлення-рішення, у той час як обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 14.02.2012 року.

Суддя І.А. Устинов