Ухвала суду № 24961631, 13.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2012 р. м. Київ К-31345/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року

у справі №4/29

за позовом Долинської міжрайонної державної податкової інспекції

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

Долинська міжрайонна державна податкова інспекція (далі -позивач) звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8044,50 грн.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2008 року в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Долинська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій у розмірі 8044,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 00000187-1710 від 07 травня 2007 року, прийнятого на підставі акта Долинської МДПІ від 27 квітня 2007 року № 255/1710-1995405488 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2004 року по 06 квітня 2007 року», яким було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що мало вираз у несплаті відповідачем податку з доходів, які одержані від Долинського РСТ у 2006 році у сумі 60150,00 грн. від діяльності, не зазначеної у свідоцтві про сплату єдиного податку, а саме за ремонтні роботи у ресторані «Долина»згідно договору № 1 від 26 червня 2006 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для стягнення податкового боргу відсутні, оскільки податкове повідомлення-рішення № 00000187-1710 від 07 травня 2007 року, яким відповідачу було визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8044,50 грн., було скасоване згідно постанови Господарського суду Кіровоградської області від 01 липня 2008 року у справі № 14/150, яка набрала законної сили. Також суди виходили з того, що у даному випадку обов'язок щодо нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за господарською операцією щодо надання ОСОБА_2 Долинському РСТ послуг по ремонту ресторану був покладений на Долинське РСТ як на податкового агента.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 01 липня 2008 року у справі № 14/150, встановлено відсутність порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 положень підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та, як наслідок, неправомірність податкового повідомлення-рішення Долинської МДПІ № 00000187-1710 від 07 травня 2007 року і наявність підстав для його скасування.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року апеляційну скаргу Долинської МДПІ на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 01 липня 2008 року у справі № 14/150 було повернуто апелянту. Таким чином, постанова Господарського суду Кіровоградської області від 01 липня 2008 року у справі № 14/150 набрала законної сили.

Відсутність факту порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 граничного вимог підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»свідчить про безпідставність визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та, відповідно, підстав для їх стягнення.

Правомірними є також висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що у даному випадку обов'язок щодо нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за господарською операцією щодо надання ОСОБА_2 Долинському РСТ послуг по ремонту ресторану був покладений на Долинське РСТ як на податкового агента, оскільки як встановлено в пункті 1.9 акту перевірки Долинської МДПІ від 27 квітня 2007 року № 255/1710-1995405488, згідно реєстраційних даних фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, платником податків були визначені такі види діяльності за КВЕД: 52.2 -роздрібна торгівля, 93.01.1 -прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Долинської МДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2008 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева