Ухвала суду № 24961598, 13.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2012 р. м. Київ К-31919/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 16 червня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року

у справі №14/159-07-3742А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю туристична агенція «Пальміра Тревел Інсентів»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю туристична агенція «Пальміра Тревел Інсентів»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0010392301/0 від 06 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду Одеської області від 16 червня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06 квітня 2007 року № 0010392301/0 у сумі 15771,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ ТА «Пальміра Тревел Інсентів»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року постанову Господарського суду Одеської області від 16 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 16 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси провела позапланову документальну перевірку ТОВ ТА «Пальміра Тревел Інсентів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08 лютого 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 26 березня 2007 року № 4/35-0210/33386195.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.2 4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2006 році на загальну суму 10514,00 грн., у тому числі по періодах: за травень 2006 року на 3114,00 грн., за червень 2006 року -на 2900,00 грн., за липень 4500,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суму податку на додану вартість 10514,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «КТ Хізіс», статут та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними згідно постанови Приморського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2006 року у справі № 2а-3959/09.

06 квітня 2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0010392301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ ТА «Пальміра Тревел Інсентів»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 15771 грн., у тому числі: 10514,00 грн. -основний платіж, 5257,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, в силу приписів пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), є дата виключення із Реєстру платників податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно приписів абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону у.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно приписів абзацу 4 пункту 25.1 цього Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за наявності підстав для анулювання реєстрації податковий орган анулює реєстрацію платника податку на додану вартість. Дата анулювання реєстрації визначається згідно з підпунктом 25.3 цього пункту.

Відповідно до пункту 25.3 цього ж Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату на дату прийняття рішення чи події в інших випадках.

Положеннями абзацу 2 пункту 25.2.2 вказаного вище Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Приморського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2006 року у справі № 2а-3959/09 було визнано недійсним статут ТОВ «КТ Хізіс»з моменту реєстрації, а саме з 14 березня 2006 року; визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі, а саме з 29 березня 2006 року.

Актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1 від 12 січня 2007 року було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «КТ Хізіс».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на момент укладення та виконання господарських операцій ТОВ «КТ Хізіс»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «КТ Хізіс»протягом травня -липня 2006 року на загальну суму 10514,00 грн. та, як наслідок, визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 10514,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5257,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Одеської області від 16 червня 2007 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 16 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева