Ухвала суду № 24961397, 18.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2012 р. м. Київ К-19061/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009

у справі №2-а-7375/07

за позовом Торгово-виробничої фірми «Лі»

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009, позов ТВФ «Лі»задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2007 №0000303500/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2006 року, за наслідками якої складено акт №20/35-30-13328937 від 08.05.2007.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000303500/0 від 11.05.2007, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 25006,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 12506,00 грн.

Висновки акта перевірки обґрунтовуються тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22.03.2005 установчі документи з моменту державної реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Техно-Центр 2002»визнані недійсними. ДПІ у Дніпровському районі м.Києва актом №19-321/576 від 04.07.2005 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «Техно-Центр 2002» за датою анулювання 23.01.2003, у зв'язку з чим видані ним податкові накладні в розумінні пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»складені не платником податку на додану вартість, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що між позивачем та ПП «Техно-Центр 2002»укладена угода №31112 від 11.12.2003.

На момент укладення та виконання договору ПП «Техно-Центр 2002» було юридичною особою належним чином зареєстрованою та платником податку на додану вартість. Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбулося відповідно до акта ДПІ у Дніпровському районі м.Києва №19-321/576 від 04.07.2005, тобто після укладення та виконання угоди, у зв'язку з чим формування позивачем податкового кредиту на підставі виданих ПП «Техно-Центр 2002»податкових накладних відповідає вимогам 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, передбачено, що свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Техно-Центр-2002»за наслідками виконання угоди №31112 від 11.12.2003 видавались позивачу податкові накладні у період з грудня 2003 року по листопад 2005 року, на загальну суму податку на додану вартість 25006,00 грн., яку позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

Однак, відсутність, у особи, яка видала податкову накладну, статуту платника ПДВ через скасування відповідної реєстрації позбавляє таку податкову накладну значення звітного та розрахункового документа, з наявністю якого пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Реєстрація платника податку на додану вартість ПП «Техно-Центр 2002»анульована актом від ДПІ у Дніпровському районі м.Києва №19-321/576 від 04.07.2005, тобто з цієї дати контрагентом позивача втрачено статус платника податку на додану вартість, а видані ним податкові накладні не дають права на формування на їх підставі податкового кредиту.

У зв'язку з чим для правильного вирішення спору підлягає встановленню сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ПП «Техно-Центр 2002»після втрати ним статусу платника податку на додану вартість, тобто після 04.07.2005.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук