Ухвала суду № 24960876, 13.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2012 р. м. Київ К/9991/19495/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України -Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

та касаційну скаргу Прокуратури Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року

у справі № 2-а-1239/10/2170

за позовом Приватного підприємства «Південьбудекспорт»

до 1. Державної податкової інспекції у місті Херсоні

2. Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області

за участю Прокуратури Херсонської області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Південьбудекспорт»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області (далі -відповідач-2) про визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов'язання їх до виконання дій щодо бюджетного відшкодування шляхом зобов'язання ДПІ у м. Херсоні надати висновки із зазначенням сум, які підлягають відшкодуванню до бюджету, до ГУ ДКУ у Херсонській області, а ГУ ДКУ у Херсонській області перерахувати суму податку на додану вартість 8415825,00 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на поточний банківський рахунок ПП «Південьбудекспорт»; визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні № 0000622301/0 від 18 лютого 2010 року, № 0005202301/1 від 26 лютого 2010 року та № 0000170700/0 від 18 травня 2010 року (в редакції уточнень до адміністративного позову (т.2 арк. справи 137) та доповнень до адміністративного позову (т.2 арк. справи 156)).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 18 лютого 2010 року, № 0005202301/1 від 26 лютого 2010 року та № 0000170700/0 від 18 травня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України в особі ГУ ДКУ у Херсонській області на користь ПП «Південьбудекспорт»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8415825,00 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В касаційній скарзі Прокуратура Херсонської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Південьбудекспорт», посилаючись на те, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційних скарг жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні були проведені позапланові невиїзні перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість ПП «Південьбудекспорт»за періоди: травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року, за результатами яких були складені акти № 3434/23-2/35027728 від 16 листопада 2009 року, № 627/23-2/35027728 від 16 лютого 2010 року та № 2240/070/35027728 від 17 травня 2010 року відповідно.

За висновками актів перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у завищенні заявлених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідні періоди: за травень 2009 року на 3902168,00 грн., за червень 2009 року на 1175100,00 грн., за липень 2009 року на 713647,00 грн., за серпень 2009 року на 548288,00 грн., за вересень 2009 року на 1275190,00 грн. та за жовтень 2009 року на 801432,00 грн.

Зокрема, в актах перевірки було встановлено, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника не встановлено факт сплати податку на додану вартість до державного бюджету контрагентами постачальника позивача - ПП «Херсонський завод пластикових виробів», який є посередником, по ланцюгу постачання, а саме: ПП «Вікторія», ПП «Біа плюс», ПП «Юрлдан ЛТД», ТОВ «Діамант», ТОВ «Вісмут 2009», ТОВ «Віндкомсервіс», ТОВ «Медіа Кейс».

26 лютого 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки № 3434/23-2/35027728 від 16 листопада 2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005202301/1, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПП «Південьбудекспорт»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 3902168,00 грн.

18 лютого 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки № 627/23-2/35027728 від 16 лютого 2010 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000622301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПП «Південьбудекспорт» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на 1175100,00 грн.

18 травня 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки № 2240/070/35027728 від 17 травня 2010 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000170700/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПП «Південьбудекспорт» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року на 713647,00 грн., за серпень 2009 року на 548288,00 грн., за вересень 2009 року на 1275190,00 грн., за жовтень 2009 року на 801432,00 грн., а всього на 3338557,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ПП «Херсонський завод пластикових виробів»у відповідних податкових періодах та оплата їх вартості (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджується первинними бухгалтерськими, податковими та платіжними документами, а факт вивезення цього товару за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями з від відмітками митного органу на цих вантажних митних деклараціях про вивезення товару за межі митної території України, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості таких товарно-матеріальних цінностей, за цими господарськими операціями та, відповідно, правомірно включив зазначені суми податку на додану вартість до суми бюджетного відшкодування за відповідні податкові періоди, з урахуванням того, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Також суди виходили з того, що на момент здійснення господарських операцій усі контрагенти по ланцюгу постачання до виробника були належним чином зареєстрованими юридичними особами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з актів перевірок, підставою для зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року на 3902168,00 грн., за червень 2009 року на 1175100,00 грн., за липень 2009 року на 713647,00 грн., за серпень 2009 року на 548288,00 грн., за вересень 2009 року на 1275190,00 грн. та за жовтень 2009 року на 801432,00 грн. слугували висновки податкового органу про те, що позивачем неправомірно включені зазначені сума податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки відсутня фактична надмірна сплата податку на додану вартість контрагентами постачальника позивача - ПП «Херсонський завод пластикових виробів», який є посередником, по ланцюгу постачання.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Південьбудекспорт»у відповідних податкових періодах придбало у ПП «Херсонський завод пластикових виробів»товарно-матеріальні цінності, що підтверджується податковими та видатковими накладеними (т.4 арк. справи 90-250, т.5 арк. справи 1-25)., за які позивач повністю розрахувався, що підтверджується банківськими виписками (т.3 арк. справи 29-96).

У подальшому, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП «Херсонський завод пластикових виробів», були експортовані позивачем на виконання умов зовнішньо-економічних контрактів (т.3 арк. справи 1-28), укладених з нерезидентами.

Факт вивезення товарно-матеріальних цінностей за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями форми МД-2, на яких митним органом здійснено запис про фактичний вивіз експортованої продукції за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митного органу (т.3 арк. справи 97-249, т.4 арк. справи 1-89, т.6 арк. справи 68-202, т.7 арк. справи 1-1470, т.8 арк. справи 1-100).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно положень абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року слугував висновок податкового органу про те, що контрагент позивача -ПП «Херсонський завод пластикових виробів»є посередником, тоді неможливо встановити сплату податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами у ланцюгу постачання до виробника, а саме: ПП «Вікторія», ПП «Біа плюс», ПП «Юрлдан ЛТД», ТОВ «Діамант», ТОВ «Вісмут 2009», ТОВ «Віндкомсервіс», ТОВ «Медіа Кейс».

Разом з цим, матеріали справи містять довідки податкових інспекцій за місцем реєстрації зазначених підприємств та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.2 арк. справи 24-61), з яких вбачається, що зазначені підприємства здійснювали господарську діяльність та декларували свої податкові зобов'язання та податковий кредит.

Згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (т.8 арк. справи 205-243), зазначені підприємства на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрованими юридичними особами.

Твердження ДПІ у м. Херсоні про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджене результатами зустрічних перевірок усіх контрагентів постачальника позивача по ланцюгу постачання до виробника також правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як необґрунтовані, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування за травень 2009 року на 3902168,00 грн., за червень 2009 року на 1175100,00 грн., за липень 2009 року на 713647,00 грн., за серпень 2009 року на 548288,00 грн., за вересень 2009 року на 1275190,00 грн. та за жовтень 2009 року на 801432,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому, матеріали справи містять акт ДПІ у м. Херсоні від 29 липня 2009 року № 2189/23-2/35027728 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Південьбудекспорт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01 листопада 2008 року по 30 квітня 2009 року»(т.1 арк. справи 22-57), яким підтверджено відображене ПП «Південьбудекспорт»у декларації за травень місяць 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у сумі 3902168,00 грн.; акт ДПІ у м. Херсоні від 23 жовтня 2009 року № 3181/23-2/35027728 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Південьбудекспорт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень, липень, серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01 листопада 2008 року по 31 липня 2009 року»(т.1 арк. справи 88-140), яким підтверджено відображене у декларації за червень місяць 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у сумі 1175100,00 грн., підтверджено відображене у декларації за липень місяць 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у сумі 713647,00 грн., підтверджено відображене у декларації за серпень місяць 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у сум 548288,00 грн.; довідку ДПІ у м. Херсоні від 07 грудня 2009 року № 3825/23-2/35027728 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Південьбудекспорт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01 серпня 2009 року по 30 серпня 2009 року»(т.1 арк. справи 164-186), якою підтверджено відображене ПП «Південьбудекспорт» у декларації за вересень місяць 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у сумі 1275190,00 грн.; акт ДПІ у м. Херсоні від 18 грудня 2009 року № 4036/23-2/35027728 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Південьбудекспорт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01 вересня 2009 року по 31 вересня 2009 року»(т.1 арк. справи 201-220), яким підтверджено відображене ПП «Південьбудекспорт»у декларації за вересень жовтень 2009 року бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у сумі 801432,00 грн.

За приписами підпункту підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ у м. Херсоні мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний ДПІ у м. Херсоні, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8415825,00 грн.

Доводи касаційних скарг вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Херсоні та касаційна скарга Прокуратури Херсонської області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні та касаційну скаргу Прокуратури Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева