Ухвала суду № 24960282, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 року м. Київ К-54380/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 р.

у справі № 28/61 А

за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 10.04.2008 р. (суддя Морозюк А.Я.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 р. (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді Богаченко С.І., Яворський І.О.), задоволено адміністративний позов Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі -відповідач). Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2007 р. № 444/17-0/11968/26231197. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2007 р. №845/23-0/26231197, яким встановлено порушення підприємством п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. (а) п.19.2 ст.19, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 32770,85грн.; та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2007 р. №444/17-0/11968/26231197, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 98312, 55 грн. (з яких основний платіж -32770,85 грн., штрафні (фінансові) - санкції - 65541, 70 грн.),

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснюється ремонт та будівництво автомобільних доріг протяжністю 124, 6 км.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень в межах України.

Як встановлено судовими інстанціями, позивач самостійно встановлює надбавки до тарифних ставок і посадових окладів своїх працівників, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, оскільки виплата таких надбавок передбачена у колективному договорі підприємства та погоджена із замовниками робіт, що підтверджується представленими позивачем актами виконаних підрядних робіт, підписаними із замовниками робіт, з розрахунками супутніх витрат за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2007 р.

Окрім того, надбавки, що виплачуються працівникам позивача, не перевищують граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України у Постанові №663 від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування зауважень щодо правильності нарахування таких надбавок з боку податкової інспекції».

Враховуюче наведене, попередні судові інстанції обґрунтовано зазначили, що надбавки за роз'їзний характер роботи виплачуються працівникам підприємства правомірно та у повній відповідності до чинного законодавства, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»та Постанови №663 від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном».

Крім того, попередніми судовими інстанціями було правомірно вказано на приписи листа від 08.06.2004 р. №4528/6/17-3116 ДПА України, згідно якого не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вказаних працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59.

Зважаючи на викладене, судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб на виплати за роз'їзний характер роботи та застосовано штраф за неутримання цього податку при його виплаті, а тому вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2007 р. №444/17-0/11968/26231197 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 р. у справі № 28/61 А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.