Ухвала суду № 24960266, 11.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2012 р. м. Київ К-18989/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 р.

у справі №25/230-А

за позовом Приватного підприємства «Зарва»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання дій незаконними та визнання нечинними акту та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Зарва»(далі -позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі -відповідач) про визнання дій незаконними та визнання нечинними акту та податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Львівської областi від 25.01.2008 р. у задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.05.2004 р. №0001922320/461/12256 -відмовлено, у решті позовних вимог -провадження закрито.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправними дії працівників відповідача щодо проведення перевірки, скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2004 р. №0001922320/461/12256, у решті позовних вимог провадження у справі закрито.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Представниками контролюючого органу було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань відшкодування із бюджету податку на додану вартість за квітень 2004 року, результати якої викладені в акті перевірки від 24.05.2004 р. №461/23-416/31977614.

Вказаною перевіркою було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 31 109,00 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.05.2004 р. №0001922320/461/12256, яке є предметом оскарження у даній справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що податковий орган при проведенні перевірки діяв із порушенням визначених йому Конституцією та Законами України повноважень, внаслідок чого ним було складено акт перевірки, який містить необ'єктивні висновки, що в свою чергу стали підставою для прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення.

Між тим, із таким доводами не може погодитись колегія Вищого адміністративного суду України та вбачає наявність підстав для направлення справи на новий розгляду до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції чинній на момент проведення перевірки податковим органом) завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п.2, п.3, п.8, п.11, п.12, п.13, п.16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Неправомірне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування податкового рішення суб'єкта владних повноважень.

Суд касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

У той же час, відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є, зокрема, скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2004 р. №461/23-416/31977614, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та наявність чи відсутність порушень законодавчих приписів позивачем, які не було досліджено судом апеляційної інстанції та яким не було надано належної правової оцінки.

Відтак, часткове задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є передчасним.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, та зважаючи на приписи ч.4 ст.227 КАС України, ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів, та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 р. у справі №25/230-А скасувати.

Справу №25/230-А направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.