Ухвала суду № 24960260, 11.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2012 року м. Київ К-25827/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 р.

у справі №2-а-2543/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 р., відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -відповідач), про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.03.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 29.03.2007 р. по 30.09.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 18.02.2009 р. №27/23-811/35016941, згідно висновків якого встановлено порушення підприємством п.3.5 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 р. №637.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення від 03.03.2009 р. №0000892304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 177 337,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених у акті перевірки вимог законодавства стало те, що позивач проводив приймання та видачу готівки з каси підприємства для виплати заробітної плати та для інших видів потреб, які пов'язані з діяльністю підприємства. Згідно наказу від 01.11.2007р. позивачем встановлено ліміт залишку готівки у касі у сумі 17,00 грн.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що позивачем здійснювалась видача готівки з каси підприємства за видатковими касовими ордерами, за відсутністю підпису одержувача, а саме:

· листом касової книги від 25.09.2007 р. №2, видаткового касового ордера від 25.09.2007 р. №2 була здійснена видача готівкових коштів у сумі 87 750, 00 грн. для виплати фінансової допомоги ОСОБА_4, в видатковому касовому ордері відсутній підпис одержувача. Ліміт каси підприємства -0,00 грн., залишку готівки на кінець дня немає, тобто сума 87 750, 00 не приймається для виведення залишку готівки в касі підприємства. Перевищення ліміту залишку готівки в касі за 25.09.2006 р. складає 87 750,00 грн;

· листом касової книги від 21.11.2007 р. №5, платіжної відомості за листопад 2007 р. №НЗП-000004 на суму 28 534,01 грн. для виплати заробітної плати ОСОБА_5 була здійснена видача готівкових коштів в сумі 499, 39 грн., в платіжній відомості відсутній підпис одержувача. Ліміт каси підприємства -17,00 грн.. залишку готівки на кінець дня немає, тобто сума 499, 39 грн. не приймається для виведення залишку готівки в касі підприємства. Перевищення ліміту залишку готівки в касі за 21.11.2007 р. складає 482, 39 грн. (499,39 - 17,00 = 482,39);

· листом касової книги від 23.05.2008 р., платіжної відомості за квітень 2008 р. №МТ0000003 на суму 13 044,24 грн. для виплати заробітної плати ОСОБА_6 була здійснення видача готівкових коштів в сумі 453,47 грн., в платіжній відомості відсутній підпис одержувача. Ліміт каси підприємства - 17,00 грн., залишку готівки на кінець дня немає, тобто сума 453,47 грн. не приймається для виведення залишку готівки в касі підприємства. Перевищення ліміту залишку готівки в касі за 23.05.2008 р. складає 436, 47 грн. (453,47-17,00 = 436,47).

Всього перевіркою виявлено понадлімітних залишків готівки у касі позивача на суму 88 668,86 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з приписів п. 3.5 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 р. №637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в порушення вимог вказаного пункту Положення, відповідальність за яке передбачена п.1 та п.2 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», здійснював видачу готівки з каси підприємства за видатковими касовими ордерами за відсутністю підпису одержувача.

Відповідно до вказаних положень Указу Президента, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановленим лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у ст. 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державно-ревізійної контрольної служби законодавством порядку та в розмірах, чинним на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

З огляду на викладене, а також підтвердженість виявлених податковим органом порушень колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволені позовних вимог.

Крім того, судовими інстанціями було обґрунтовано відхилено посилання позивача на приписи ст. 250 ГК України, відповідно до яких, адміністративно-господарській санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків встановлених законом, оскільки, вчинене позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності є триваючим.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія судів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал» залишити без задоволення.

2. Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 р. у справі №2-а-2543/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.