Ухвала суду № 24957352, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-30614/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі -Єнакіївська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010

у справі № 2а-10423/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-плюс»(далі - Товариство)

до Єнакіївської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.02.2010 № 0000272300/0 з підстав відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства під час формування податкового кредиту у перевіреному періоді.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Єнакіївська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що факт реєстрації постачальників позивача на підставних осіб, неподання ними звітності до податкового органу та незнаходження за місцем реєстрації є свідченням фіктивності спірних операцій, а відтак і доказом безпідставного врахування позивачем їх результатів під час визначення об'єкта оподаткування ПДВ.

З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Єнакіївської ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Єнакіївською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2009, оформлену актом від 09.02.2010 № 198/23/31131858. За наслідками цієї перевірки позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77451,63 грн. (у тому числі 51634,42 грн. за основним платежем та 25817,21 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. В основу прийняття цього акта індивідуальної дії податковим органом було покладено висновок про незаконне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості товарів, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Лікс-Р.К»та товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-плюс», позаяк ці операції не були опосередковані дійсним рухом товару. Цей висновок Єнакіївської ОДПІ ґрунтується на тому, що названі постачальники не відобразили у податковому обліку кореспондуючу суму податкових зобов'язань за наслідками виконання операцій з поставки товару, є зареєстрованими на підставних осіб, відсутні за юридичною адресою. Крім того, податковим органом зазначено, що на час проведення перевірки позивачем не було подано акти приймання-передачі товару, сертифікати якості та походження товару, а також документи щодо його транспортування.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту наведеного припису Закону випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит та валові витрати), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). Дійсно, як вірно зазначили суди, самі по собі обставини, що свідчать про недобросовісність постачальника як платника податків, не можуть бути підставою для позбавлення покупця реалізації права на податкову вигоду. Однак відсутність дійсного руху активів у процесі здійснення господарської операції виключає можливість відображення результатів таких операцій у податковому обліку платника.

Вирішуючи даний спір, попередні судові інстанції лише обмежилися спростовуванням доводів податкового органу відносно правового значення правопорушень, допущених названими контрагентами, для формування даних податкового обліку Товариства. Однак при цьому суди взагалі не дослідили обставини щодо реального виконання спірних операцій з поставки товарів, не перевірили факт вчинення необхідних дій, які становлять зміст цих операцій (як-от -перевезення товару, його зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання за кількістю та якістю тощо), не витребували відповідні первинні документи, складенням яких опосередковувалося виконання цих операцій.

За таких обставин висновок судів про відсутність підстав для невизнання права позивача на оспорювану суму податкового кредиту слід визнати передчасним.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити усе коло обставин щодо фактичного виконання спірних операцій з поставки товару, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 у справі № 2а-10423/10/0570 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко