Постанова № 24950951, 12.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4256/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С.В.,

при секретарі Проніні Д.С.,

за участю

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантин» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000122202, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алантин» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання неправомірним і скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012р. № 0000122202, частково податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000122202, повністю податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012р. № 0000051704.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. позовні вимоги роз'єднані у самостійні провадження. Справі у частині позовних вимог про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000122202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість залишено №2а/0570/4256/2012. У самостійні провадження виділені позовні вимоги про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень рішень від 30.03.2012р. №0000122202 та № 0000051704.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. у справі здійснено процесуальну заміну відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. № 0000122202, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість здійснюється шляхом подання заяви за формою 1-ПДВ. Зазначену заяву було подано директором ТОВ «Алантин» після узгодження її з відділом податкової міліції. Такі заяви подавались 30.09.2010р., 24.12.2010р. та 30.03.2011р., але відповіді на них не отримано. Також заяви були подані 12.05.2011р., 05.12.2011р. та 03.02.2012р., але на них отримано відмову у реєстрації платником податку на додану вартість, що є порушенням п. 2.2. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Також позивач зазначає, що податковий орган нарахував суму податку на додану вартість на об'єм виручки, що надійшла від наданих послуг, але, на його думку, сума податку на додану вартість повинна бути нарахована у тому числі, оскільки валові витрати відображені з ПДВ, у зв'язку з чим сума ПДВ у акті склала на 23440,40 грн. більше.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також про те, що заяви за формою 1-ПДВ подавались позивачем 30.09.2010р., 24.12.2010р. і 30.03.2011р. працівнику відповідача ОСОБА_4 нарочно та просять позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, та пояснення, аналогічні викладеним в них, і зазначив, що ДПІ у Київському районі м.Донецька проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.09.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 07.03.2012р. № 1019/23-3/37295107. В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 181.1. ст. 181, п. 183.1. та п. 183.2. ст. 183, пп. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, враховуючи норми п. 183.10. ст. 183 цього Кодексу, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 140641,00 грн. (в результаті не реєстрації платником ПДВ). Посилаючись на приписи зазначених вище норм закону вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято правомірно і просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алантин» є юридичною особою, зареєстровано 24.09.2010 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС з 27.09.2010р.

На підставі направлень на перевірку, згідно з пп. 20.1.4., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп.75.1.2. п.75.1. ст. 75, пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Алантин» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 24.09.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено відповідний акт від 07.03.2012р. №1019/23-3/37295107.

Як вбачається з Акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алантин», відповідачем встановлені порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 181.1. ст. 181, п. 183.1. та п. 183.2. ст. 183, пп. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст.187 Податкового кодексу України, враховуючи норми п. 183.10. ст. 183 цього Кодексу, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 140641,00 грн. за 2011 рік, в тому числі за квітень - 10987,00 грн., за травень - 11014,00 грн., за червень - 15666,00 грн., за липень - 11632,00 грн., за серпень - 12340,00 грн., за вересень - 13362,00 грн., за жовтень - 13765,00 грн., за листопад - 23055,00 грн., за грудень - 28821,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька у зв`язку із встановленням зазначених вище порушень прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000122202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 167576,75 грн., з яких 140641, 00 грн. - сума основного платежу та 26935, 75 грн. - сума штрафних санкцій.

Спір виник через висновки податкового органу щодо неподання ТОВ «Алантин» у встановлений строк заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість за формою 1-ПДВ та ненарахування позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Підпунктом 2 пункту 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) визначено, що платником податку на додану вартість для цілей оподаткування є, зокрема, будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.

Статтею 181 ПКУ встановлені вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, зокрема пунктом 181.1. цієї статті визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V цього Кодексу, нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до органу державної податкової служби реєстраційну заяву (п.п.183.1., 183.2. ст. 183 ПКУ). У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6. ст. 183 ПКУ).

Відповідно до вимог п. 183.7. та п. 183.8. ст. 183 ПКУ, заява про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість подається особисто керівником або представником юридичної особи - платника (з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним зокрема п. 181.1. ст. 181 та п. 183.7. ст. 183 ПКУ.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, встановлений законодавством обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг в 300 тис. грн. ТОВ «Алантин» перевисило 31.03.2011р., у зв'язку з чим мало подати до органу податкової служби за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву платника податку на додану вартість не пізніше 11 квітня 2011 року (враховуючи, що 10.04.2011р. вихідний день).

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що реєстраційні заяви подавались до ДПІ у Київському районі м.Донецька 30.09.2010р., 24.12.2010р., 30.03.2011р., але відповіді на них не отримано. Також реєстраційні заяви були подані 12.05.2011р., 05.12.2011р. та 03.02.2012р., але на них отримано відмову у реєстрації платником податку на додану вартість, що є порушенням п. 2.2. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

В підтвердження зазначених доводів представниками позивача до суду надані реєстраційні заяви за формою 1-ПДВ від 30.09.2010р., від 24.12.2010р. та від 31.03.2011р., засвідчені судом копії яких наявні в матеріалах справи, які позивач, за його ствердженням, подавав працівнику ДПІ у Київському районі м.Донецька за призвищем ОСОБА_4.

При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні представники позивача не зазначили посаду особи, яка, на їх ствердження, прийняла вказані реєстраційні заяви за формою 1-ПДВ та функції, які виконує особа в органі податкової служби.

Проте, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вказана представниками позивача особа, яка нібито приймала реєстраційні заяви за формою 1-ПДВ, не мала повноважень на прийом вхідної кореспонденції до органу податкової служби і на даний час у відповідача не працює.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом ДПА України від 01.07.1998р. № 315 (із змінами і доповненнями) затверджено Типову інструкцію з діловодства в органах державної податкової служби України. Зазначеною Інструкцією визначений порядок подання, отримання і розгляду вхідної кореспондунції до органу податкової служби.

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. Розділу 3 Інструкції визначено, що уся кореспонденція, що надходить до ОДПС поштою, факсом, електронною поштою, кур'єром тощо, приймається централізовано протягом робочого дня діловодною службою, працівники якої в разі необхідності розписуються за її одержання, зазначаючи дату і час одержання.

Відмітка про надходження (реєстрацію) документа робиться на нижньому правому полі першого аркуша документа (пп. 2.3.24. п. 2.3. Розділу 2 Інструкції).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій реєстраційних заяв за формою 1-ПДВ від 30.09.2010р., від 24.12.2010р. та від 31.03.2011р. на них відсутня відмітка про надходження (реєстрацію) документа до відповідача відповідно до вимог пп. 2.3.24. п. 2.3. Розділу 2 зазначеної Інструкції. Крім того, на реєстраційній заяві від 31.03.2011р. взагалі відсутній навіть підпись посадової особи відповідача про її отримання.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо подачі реєстраційних заяв за формою 1-ПДВ від 30.09.2010р., від 24.12.2010р. та від 31.03.2011р. до ДПІ у Київському районі м.Донецька.

Проте, як встановлено в судовому засіданні і підтверджується доказами, наданими представником відповідача, які наявні в матеріалах справи, до відділу реєстрації та обліку платників податків ДПІ у Київському районі м. Донецька від позивача надійшли наступні реєстраційні заяви за формою 1-ПДВ:

- від 05.12.2011р. вх.№30212, причина - обов'язкова реєстрація. За результатами розгляду даної реєстраційної заяви управлінням оподаткування юридичних осіб ДПІ у Київському районі м.Донецька виявлено невірне зазначення в ній передбачених обов'язкових реквізитів та на підставі п.10 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. N 978 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за N 1400/18695, підприємству запропоновано подати нову заяву;

- від 01.02.2012р. вх.№9638, причина - обов'язкова реєстрація. За результатами розгляду даної реєстраційної заяви відділом реєстрації та обліку платників податків ДПІ у Київському районі м.Донецька виявлено надходження електронного повідомлення 03.02.2012р. з Управління державної реєстрації Донецької міської Ради про проведення 01.02.2012р. реєстраційної дії №12661270010037108 «внесення рішення засновників юридичної особи (позивача) або уповноваженного ними органу щодо припинення юридичної особи, яке пов'язано з реорганізацією». Крім того, 10.02.2012р. до інспекції надійшла заява за ф. 8-ОПП, у зв'язку з чим платник податків з 01.02.2012р. перебуває у стані припинення, що є підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ згідно пп. «б» п.184.1. ст.184 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим згідно з пп.4.12. наказу ДПС України від 24.01.2012 №61 «Про внесення змін до Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС з питань реєстрації та обліку платників податків» ТОВ «Алантин» відмовлено в реєстрації платником ПДВ.

Зазначені реєстраційні заяви отримані відповідачем з дотриманням вимог Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998р. № 315 (із змінами і доповненнями). Крім того, позивачем не заперечуються і оскаржувалися дії відповідача щодо прийнятих ним рішень за результатами розгляду вищезазначених реєстраційних заяв.

Інших реєстраційних заяв по формі 1-ПДВ від позивача до ДПІ у Київському районі м.Донецька не надходило, що підтверджується поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні, та доповідною запискою №1 від 27.03.2012р. щодо отриманої коресподенції від ТОВ «Алантин» за період з 01.09.2010р. по 27.03.2012р., засвідчена судом копія якої наявна в матеріалах справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що документи, надані представниками позивача в підтвердження обгрунтованості позовних вимог, не є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставин подання до органу податкової служби реєстраційних заяв за формою 1-ПДВ від 30.09.2010р., від 24.12.2010р. та від 31.03.2011р.

З приводу доводів позивача про подання до ДПІ у Київському районі м.Донецька реєстраційних заяв за формою 1-ПДВ від 12.05.2011р. та від 03.02.2012р., суд не приймає їх до уваги, оскільки позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження зазначених обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 12 квітня 2011р. позивач повинен був нараховувати податок на додану вартість без права нарахування податкового кредиту.

Також в обгрунтування своєї правової позиції позивач зазначає про неправильне нарахування суми податку на додану вартість, визначену у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Суд не приймає до уваги зазначених доводів позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., із змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла у жовтні-грудні 2010р., база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку із компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. «б» п.185.1. ст. 185 розділу V ПКУ (щодо бази оподаткування за січень-грудень 2011р.), об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п.187.1. ст.187 розділу V ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 183.10. статті 183 Розділу V ПКУ, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви.

Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. ст. 54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган, яким є відповідач, зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПКУ, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке не подання або несвоєчасне подання (п. 120.1. ст.120 ПКУ).

При цьому, позивачем до суду не надано жодного доказу в підтвердження обставин завищення відповідачем при нарахуванні суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, про доведеність відповідачем правомірності свого рішення, у зв'язку з чим позов ТОВ «Алантин» не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алантин» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000122202 - відмовити у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 12 червня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 18 червня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.