Постанова № 24950953, 12.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4212/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Сальковій В.О.

за участю

представника позивача Лебедєва В.В.

представника відповідача Лукащук Т.М.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000322342 від 21 березня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» звернулось до суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0000322342 від 21 березня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки №636/23-2/37426126 від 16 березня 2012 року відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким донараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 431242,0грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 89303,5грн. Позивач вважає, що прийняте рішення є необґрунтованим та не відповідає вимогам законодавства, посилаючись на те, що відповідачем було встановлено, що підприємство отримало від продавця ПрАТ «Пирятинський сир завод» податкові накладні, але вони містили помилковий індивідуальний податковий номер ТОВ «ДАНИИЛ_ЛОГІСТІК», а саме 374261205811 замість 374261205814 (помилка у написанні останньої цифри податкового номеру).На запит податкового органу головний бухгалтер позивача з пояснювальною запискою надав копії податкових накладних та звернувся до продавця ПрАТ «Пирятинський сир завод» з проханням надати податкові накладні з виправленням помилки в індивідуальному податковому номері позивача. Отримавши від продавця податкові накладні з виправленнями підприємство звернулося до відповідача з проханням прийняти до уваги належним чином оформленні податкові накладні, але отримав відмову, тому поштою на адресу податкового органу було направлено лист №12 від 15 березня 2012р. та оригіналами податкових накладних.

На підставі зазначеного позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000322342 від 21 березня 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що зазначений продавцем у податкових накладних індивідуальний податковий номер покупця товарів не відповідає даним щодо реєстрації платником ПДВ ТОВ «ДАНИИЛ_ЛОГІСТІК». Лист позивача від 15 березня 2012р. є №12 про надіслання податкових накладних отримано податковим органом 28 березня 2012р. вх.№5350/10. Таким чином відповідач не мав змоги у відповідності до ч.2 п.46.4 ст.46 ПКУ врахувати надіслані копії податкових при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 11 січня 2011 року, включено до ЄДРПОУ за №37426126 та перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби як платник податків, є платником податку на додану вартість з 17 лютого 2011р. та має індивідуальний податковий номер - 374261205814.

Жовтнева МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС проводила планову виїзну перевірку ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11 січня 2011р. по 31 грудня 2011р., валютного та іншого законодавства за період з 11 січня 2011р. по 31 грудня 2011р., за результатами якої було складено акт №636/23-2/37426126 від 16 березня 2012 року та встановлено, в тому числі порушення п. 198.6 ст.198 ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, всього у сумі 431242грн., у т.ч. за квітень 2011р. у сумі 74032грн., за серпень 2011р. у сумі 290349грн., за листопад 2011р. у сумі 26922грн., за грудень 2011р. у сумі 39939грн.;

15 березня 2012р. позивачем до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби було направлено отримані від ПрАТ «Пирятинський сир завод» податкові накладні: №2070/4 від 23 квітня 2011р., №1407/4 від 17.07.2011р., №2262/4 від 24.07.2011р., №2987/4 від 31.07.2011р., №522/4 від 06.08.2011р., №132/4 від 02.10.2011р.

21 березня 2012 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» №0000322342, згідно з п.п.54.3.2 ст.54 ПКУ та відповідно до п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ на підставі акта перевірки №636/23-2/37426126 від 16 березня 2012 року за порушення п.198.6 ст. 198 ПКУ, яким збільшено суму грошового зобов*язання ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот. послуг).

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення в повному обсязі №0000322342 від 21 березня 2012 року з огляду на такі обставини.

02 січня 2011 року між АТ «Пирятинський сир завод» («Виробник») та ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» («Дистриб*ютор») було укладено договір дистриб*юції №17/2/4-11, за умовами якого виробник поставляє товар дистриб*юторові, а вистриб*ютор здійснює його безпосередню вистриб*юцію (продаж товару з доставкою підприємствам роздрібної торгівлі, фізичним особам-підприємцям), а також проводить своєчасну оплату отриманого від виробника товару.

15 липня 2011р. між АТ «Пирятинський сирзавод» («Виробник») та ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» («Дистриб*ютор») було укладено додаткову угоду до договору вистриб*юції №17/2/4-11, відповідно до якого було викладено п.3.2 договору в такій редакції «3.2. Надалі Дистриб*ютор оплачує отриманий Товар шляхом безготівкового перерахування грошей на розрахунковий рахунок Виробника в розмірі вартості отриманого Товару протягом 25 календарних днів».

Фактичне виконання умов зазначеного договору та додаткової угоди (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними №Р1-РП-0018178 від 17 липня 2011р., №Р1-РП-0018781 від 24 липня 2011р., №Р1-РП-0019484 від 31 липня 2011р., №Р1-РП-0020019 від 06 серпня 2011р., №Р1-РП-0024942 від 02 жовтня 2011р.,

- податковими накладними №2070/4 від 23 квітня 2011р., №1407/4 від 17.07.2011р., №2262/4 від 24.07.2011р., №2987/4 від 31.07.2011р., №522/4 від 06.08.2011р., №132/4 від 02.10.2011р.

Згідно з п.п. 14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з п.198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пункт 201.10. ст. 201 ПК України встановлює, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Суд зазначає, що позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на постачання ПММ, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Отже, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару (продукти харчування) та інших матеріалів і послуг виникло в позивача на підставі зазначеного договору, укладеного між АТ «Пирятинський сир завод» («Виробник») та ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» («Дистриб*ютор»), виконання якого підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Суми податкового кредиту, зазначені у податкових накладних, виданими за наслідками придбання товару (продукти харчування) та інших матеріалів і послуг, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що зазначив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідний період, поданих до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби.

Суд зазначає також , що податкові накладні були були прийняті та зареєстровані в Єдиному держаному реєстрі та будь яких розбіжностей виявлено не було.

Як вже зазначалось судом, після виявлення в ході перевірки помилки у податковому номері позивача (останньої цифри у податковому номер) зазначеному у податкових накладних, останній 15 березня 2012 направив поштою податкові накладні з виправленим податковим номером, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.2 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд зазначає, що податкові накладні були направлені відповідачу 15.03.2012, тобто до складання акту перевірки від 16.03.2012 р.

Втім відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012, всупереч вимогам п.86.8 ст.86 Податкового кодексу, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення приймається протягом десять днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.

Отже, відповідачем не було дотримано встановлений Податковим кодексом строк, у зв'язку, з чим податкове повідомлення рішення було прийнято передчасно, без врахувань додатково надісланих документів.

З урахуванням зазначеного, а також того, що помилка у податкову номері позивача носить формальних характер та по суті не вплинула на суму податкових зобов'язань та податкового кредиту у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в ході судового засідання не було надано доказів, на підтвердження факту встановлених відповідачем порушень, а саме податкових накладних, з невірно зазначеними податковими номерами позивача.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 520 545грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем - 431 242,0грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89303,5грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000322342 від 21.03.2011- задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000322342 від 21 березня 2012року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» судові витрати у розмірі 2146 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 12 червня 2012 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.