Постанова № 24950946, 20.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5076/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства «Інколаб Сервісез» Україна, м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000372342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 5 420,00 грн., в тому числі основний платіж - 4 336,00 грн., штрафні санкції - 1084,00 грн.; № 0000362342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 6 775,00 грн., в тому числі основний платіж - 5 420,00 грн., штрафні санкції - 1 355,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 20 квітня 2012 року

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 16 березня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Інколаб Сервісез» Україна заявлено позов до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000372342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 5 420,00 грн., в тому числі основний платіж - 4 336,00 грн., штрафні санкції - 1084,00 грн.; № 0000362342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 6 775,00 грн., в тому числі основний платіж - 5 420,00 грн., штрафні санкції - 1 355,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток у сумі 5 420,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 355,00 грн., п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість у сумі 5 420,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 084,00 грн. - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок яких неправомірно сформовано валові витрати та віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним.

Вказане не відповідає дійсності, оскільки між ТОВ СП «Інколаб Сервісез» Україна та ТОВ «Азов-Lак» був укладений договір підряду б/н від 02.08.2010р. При цьому, факт отримання робіт за договором підтверджується актами виконаних робіт № 60 від 08.09.2010р. на суму 35 707,20 грн., № 63 від 08.09.2010р. на суму 37 051,20 грн.

По отриманим від ТОВ «Азов-Дак» роботам позивач заказав проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та проведення експертизи правильності і повноти виконання протипожежних вимог, отримав протокол експертизи проекту будівництва (реконструкції) № 1.2.9/3/5303 від 25.10.2010р. та експертний висновок № 3927 від 10.11.2010р. Згідно з отриманим експертним висновком, по виконаним роботам Донецька інспекція Державного нагляду в газовому комплексі зареєструвала об'єкт газопостачання.

Позивачем не приймаються посилання відповідача на ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем посилання на норми кодексу обумовлено тим, що товари по правочину фактично не були надані, однак, вказане спростовується наданими первинними та іншими документами.

Посилається на приписи п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, згідно з яким до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р., оформленої актом №168/23-2/24161721 від 29.03.2012р., було встановлено порушення податкового законодавства: заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 420,00 грн.; заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 6 775,00 грн.

Вказує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вважає, що згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу, укладена спірна угода з контрагентом ТОВ «Азов-дак» має ознаки нікчемності, порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Інколаб Сервісез» Україна зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 21.06.1996р., включене до ЄДРПОУ за номером 24161721, перебуває на податковому обліку в Жовтневій МДПІ м. Маріуполя з 17.01.2007р. (арк. справи 9 - 10, 33 - 35).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 14 - 36, 162 - 174) Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Інколаб Сервісез» Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р. щодо взаємовідносин з ТОВ «Азов-дак».

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС від 16.03.2012р. № 656, який вручено під підпис представнику ТОВ «Інколаб Сервісез» Україна Куделенко О.В. (арк. справи 207 - 208).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

28.03.2012р. Жовтневою МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р. щодо взаємовідносин з ТОВ «Азов-дак» та складено акт про результати перевірки від 29.03.2012р. № 168/23-2/24161721 (арк. справи 14 - 31).

За результатами перевірки заступником начальника податкового органу 10.05.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012р. № 0000362342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 420,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1 355,00 грн. (арк. справи 12) та податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. № 0000372342 за порушення п. 3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 336,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1 084,00 грн. (арк. справи 11).

В акті перевірки зазначено, перевірку проведено по ланцюгу відповідно до постанови слідчого групи Генеральної прокуратури України Свідлер М.С.від 27.09.2011р. «Про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства», згідно кримінальної справи № 49-3110, висновки зроблено з урахуванням матеріалів перевірок інших органів податкової служби.

Так, згідно з постановою слідчого від 27.09.2011р. в ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, вирішили створити та придбати ряд суб'єктів підприємницької діяльності, з метою здійснення фіктивного підприємництва шляхом укладання фіктивних (безтоварних правочинів), тобто таких, по яких будуть оформлятися лише бухгалтерські документи, а товари фактично передаватися не будуть та з метою послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду, а також здійснювати фінансові операції з грошовими коштами, здобутими в результаті фіктивного підприємництва. ТОВ «Азов-дак» був одним з контрагентів суб'єктів фіктивного підприємництва ТОВ «Євровтормет», ТОВ «ВКФ» «Азов-механік».

Згідно з вищевказаним, фахівцями ДПІ зроблено висновок, що у підприємств-контрагентів відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому, відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

На виконання вказаної постанови слідчого від 27.09.2011р. в межах кримінальної справи, фахівцями Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя проведено позапланову перевірку ТОВ «Азов-Дак» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Євровтормет», ПП «СМК-Н», ТОВ ВКФ «Азов-механік, ТОВ «Донбасметалоцентр» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р. про що складено акт № 537/23-2/32787530 від 01.03.2012р.

За результатами проведеної перевірки ТОВ «Азов-дак» по взаємовідносинам з ТОВ «Євровтормет» встановлено, що на дату складання матеріалів перевірки відповідно до даних бази «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по податковому кредиту платника податків ТОВ «Азов-Дак» рахуються розбіжності з податковим кредитом постачальника ТОВ «Євровтормет» .за липень, серпень 2010 року. Вказані розбіжності виникли внаслідок не надання декларації підприємством ТОВ «Євровтормет».

17.11.2011р. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено запит щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Євровтормет». Згідно отриманої відповіді, проведення зустрічної звірки з питань підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів ТОВ «Азов-Дак» за липень, серпень 2010р. неможливо зв'язку з тим, що стан платника змінено. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 15.04.2011р.

Придбані ТОВ «Євровтормет» товари були частково реалізовані та використані на виконання робіт ТОВ СП «Інколабз Сервісез» Україна.

Відповідач посилається на те, що згідно з інформацією, наведеною у акті в ході досудового слідства по кримінальній справі № 49-3110 встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Опитаний в якості свідка директор ТОВ «Євровтормет» ОСОБА_7 пояснив, що ніякої господарської діяльності в жодному СГД не здійснював, договори не укладав, товар та послуги не поставляв, печаткою підприємства не розпоряджався,

документи не підписував, звітності не здавав. Цей факт підтверджується протоколом допиту свідка від 09.03.2011р., складеним слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури Гульченком О.В. (арк. справи 152 - 156).

Також в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка, складений старшим оперуповноваженим УДСБЕЗ ГУМВС України в Донецькій області Вариводою Є.Ю. від 09.04.2011р. (арк. справи 157 - 159), зі змісту якого вбачається, що в кримінальній справі № 49-3110 допитано свідка ОСОБА_10, яка повідомила, що приблизно 4 роки тому випадково познайомилась з ОСОБА_5, який запропонував стати керівником підприємства, за що вона отримає 500 грн. щомісячно. ОСОБА_10 погодилась. Вони зустрілись з ОСОБА_5 у нотаріуса та на неї було оформлено дарчу на фірму ПП «Юг транс». Ніяких документів повказаному підприємству вона не підписувала. Після того, як в неї виникли сумніви в законності діяльності підприємства ПП «Юг транс» та виклику до податкової міліції, вона відмовилась виконувати функції керівника вказаного підприємства.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що правочини, які формували податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Євровтормет» з ТОВ «Азов-дак», не спричинили реального настання правових наслідків, а тому, відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсними, а ТОВ «Азов-Дак» провело документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Євровтормет», які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального товарного характеру, у зв'язку з цим, наявність у ТОВ «Азов-Дак» податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням поставки товару, а тому, з урахуванням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав права на включення сум за угодою з ТОВ «Азов-Дак» до валових витрат та податкового кредиту.

В акті перевірки зазначені ті ж самі підстави й для неврахування валових витрат та податкового кредиту між ТОВ «Азов-дак» та ТОВ «ВКФ «Азов-механік», що в свою чергу, вплинуло на те, що позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням даних операцій. У зв'язку з тим, що сума вартості за матеріали, які отримані від ТОВ «ВКФ «Азов-механік», ТОВ «Євровтормет» включена до загальної суми послуг, наданих ТОВ «Азов-Дак» на адресу ТОВ СП «Інколаб Сервісез Україна», суми витрат та ПДВ, виключені за результатами акту від 01.03.2012р. № 537/23-2/32787530 зі складу податкового кредиту та валових витрат, повинні бути виключені зі складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ СП «Інколаб Сервісез Україна».

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток та порушення п. 3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем з ТОВ «Азов-Дак» був укладений договір підряду б/н від 02.08.2010р. згідно з яким ТОВ «Азов-Дак» (Підрядник) зобов'язується виконати по завданню Заказчика - ТОВ «Інколаб Сервісез» Україна з використанням своїх матеріалів, механізмів і обладнання, а Заказчик зобов'язується прийняти та оплатити роботи по заміні газового котла, згідно зі сметною документацією. Приймання робіт здійснюється сторонами за актами виконаних робіт. (арк. справи 92 - 93).

На підставі отриманих актів виконаних робіт, рахунків-фактур, податкових накладних на суму 68 887,90 грн. від ТОВ «Азов-Дак» позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит та відображено їх у податковій звітності за серпень 2010р. (арк. справи74, 77, 78, 79 - 87).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 12 195,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «Азов-Дак», а також доведення порушення позивачем приписів п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, у результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та порушення п. 3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, у результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд зазначає, що договором підряду б/н від 02.08.2010р. згідно з вищевказаними нормами законодавства істотні умови договору було дотримано. Отже, сторони погодили спосіб визначення ціни та виконання договірних зобов'язань та проводили розрахунки з урахуванням зазначених приписів.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі отриманих актів виконаних робіт від ТОВ «Азов-Дак» позивачем сформовано валові витрати за серпень 2010р. Розрахунки за придбані товари проводились на підставі актів здачі-прийняття робіт №№ 60, 63 в безготівковій формі, рахунків-фактур від 02.08.2010р. № ДК-0000140, від 18.08.2010р. № ДК-0000162, про що свідчать платіжні доручення № 883 від 02.08.2010р., № 976 від 19.08.2010р. на суму 66 887,90 грн. (арк. справи 74 - 76, 79 - 87).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (арк. справи 77, 78). Сплата коштів за виконані роботи підтверджена актами здачі-прийняття робіт №№ 60, 63 в безготівковій формі, рахунками-фактурами від 02.08.2010р. № ДК-0000140, від 18.08.2010р. № ДК-0000162, платіжними дорученнями № 883 від 02.08.2010р., № 976 від 19.08.2010р. на суму 66 887,90 грн. (арк. справи 74 - 76, 79 - 87).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.06.2012р. (арк. справи 204 - 205), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Азов-Дак» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Азов-Дак» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Так, судом встановлено, що за результатами виконання робіт по договору підряду від 02.08.2010р., експертом ОСОБА_11 за направленням від 21.10.2010р. № 05.03.02/67715 було проведено державну санітарно-епідеміологічну експертизу РП «Внутрішнє газопостачання офісу і лабораторії», за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Пілотів, 1. За результатами проведеної експертизи, експертом зроблено висновок, що вказаний проект відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений.

Крім того, встановлено, що TOB «Азов-Дак» виконував роботи відповідно до проекту «заміни котла, внутрішнє газопостачання», розробленого проектно-конструкторським відділом TOB «Маргаз», та проекту, виконаного ВАТ «Маріупольгаз». Роботи були не лише прийняти позивачем, але за результатами цих робіт проведена експертиза правильності і повноти виконання протипожежних вимог (лист Відділу наглядово-профілактичної діяльності управління МНС в м. Маріуполі від 10.11.1020р. № 3927) (арк. справи 91). Позивач за встановленою формою заяви звернувся до територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецької області з проханням надати свідоцтво споживача газу. Як вбачається зі свідоцтва споживача газу №450 наданого територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецької області в офісі позивача, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Пілотів, 1, встановлено опалювальне обладнання "DFEWOO" DGB-350MSC двохконтурний замість демонтованого ROCE-30/30, що теж підтверджує виконання робіт контрагентом TOB «Азов-Дак» (арк. справи 178 - 187).

Таким чином, договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Азов-Дак» підтверджені первинними та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями тощо).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства - з податку на додану вартість на суму 4 336,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1 084,00,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 10.04.2012р. № 0000372342 є безпідставним; застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1 355,0 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на прибуток від 10.04.2012р. № 0000362342, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Інколаб Сервісез» Україна до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000372342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 5 420,00 грн., в тому числі основний платіж - 4 336,00 грн., штрафні санкції - 1084,00 грн.; № 0000362342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 6 775,00 грн., в тому числі основний платіж - 5 420,00 грн., штрафні санкції - 1 355,00 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000372342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 5 420,00 грн., в тому числі основний платіж - 4 336,00 грн., штрафні санкції - 1084,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000362342 від 10.04.2012р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 6 775,00 грн., в тому числі основний платіж - 5 420,00 грн., штрафні санкції - 1 355,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Інколаб Сервісез» Україна витрати по сплаті судового збору у розмірі 121 грн. 95 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 червня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 25 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.Е. Абдукадирова

Суддя Абдукадирова К.Е.