Ухвала суду № 24949946, 31.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16609/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Акуленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Кью Медіа»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Кью Медіа»(надалі за текстом -«ТОВ «Ай Кью Медіа») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003112309 від 24.05.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 454 540 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 р. адміністративний позов задоволено.

В апеляційній сказі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2011 р. посадовцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ай Кью Медіа»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ВАККО»за період з 14.04.2009 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1103/23-09/32830329 від 11.05.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення у лютому, березні та квітні 2010 р. до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «ВАККО»у складі вартості рекламних послуг.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

На підставі рахунків-фактур № ВК-1002 від 10.02.2010 р., № ВК-1003 від 10.03.2010 р., № ВК-3003 від 30.03.2010 р., № ВК-1007 від 17.03.2010 р., № ВК-1904 від 19.04.2010 р. та № ВК-0104 від 01.04.2010 р. ТОВ «ВАККО»здійснило роботи з розміщення реклами.

Між позивачем та виконавцем були підписані акти приймання-здачі виконаних робіт.

Оплату ТОВ «Ай Кью Медіа»здійснило шляхом безготівково перерахунку коштів, отримало податкові накладні, а сплачений у складі вартості послуг ПДВ включило до податкового кредиту.

Разом з тим, актом від 16.11.2010 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВАККО»у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, за даними поданої ТОВ «ВАККО»звітності, у 2010 р. на підприємстві працювала 1 особа.

В ході проведеної перевірки виявлено відсутність у ТОВ «ВАККО»первинних документів.

Цією ж перевіркою встановлено, що контрагент позивача формував податковий кредит за рахунок підприємств-транзитерів.

Насамкінець, податковий орган зазначив, що будучі допитаною в якості обвинуваченою директор ТОВ «ВАККО»ОСОБА_3 пояснила, що особисто вона лише підписувала документи, проте фактично діяльністю підприємства не займалась.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003112309 від 24.05.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 454 540 грн., в тому числі 360 432 грн. за основним платежем та 90 108 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 168/97-ВР»).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених правових норм правильність формування платником ПДВ податкового кредиту вимагає сплати податку у складі вартості товару (послуги) та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність надання послуг ТОВ «ВАККО».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії договорів, рахунків-фактур, актів прийняття-здачі виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок, фото звіти на 3 компакт-дисках, а також докази передачі виконаних робіт своєму контрагенту -ТОВ «РІА «АІТІ».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи відповідача щодо правомірності названого рішення з посиланням на лист СУ ПМ ДПА України обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки сам факт порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «ВАККО»не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.