Ухвала суду № 24948648, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-925/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»до Окружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 06.01.2012 року №0000294210,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення -рішення від 06.01.2012 року №0000294210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків його правонаступником Окружною державною податковою службою -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків державної податкової служби.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ГТС - ОІЛ»; за наслідками перевірки складений акт від 20.12.2011 року №1157/42-10/19014832.

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року у сумі 4330442,00 грн.

В обґрунтування завищення від'ємного значення орган державної податкової служби посилається на акт перевірки контрагента ТОВ «ГТС-ОІЛ», яким встановлено порушення ТОВ «Глорі Імперіал»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, тому угоди, укладені з ТОВ «ГТС - ОІЛ»мають протиправний характер, а правочин, внаслідок якого ТОВ «ГТС-ОІЛ»неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкового кредиту, який спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним. У зв'язку з наведеним, орган державної податкової служби дійшов висновку, оскільки ТОВ «ГТС-ОІЛ»як підприємство -транзитер, що договори укладені між Державним підприємством матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»та ТОВ «ГТС-ОІЛ»є нікчемними.

06 січня 2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення -рішення №0000294210, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення на 4330442,00 грн. по декларації за лютий 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договорами, укладеними з ТОВ «ГТС-ОІЛ»та подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, а отже позивачем не доведено реальність та товарність зазначених договорів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «ГТС-ОІЛ»(Постачальник) укладений договір поставки №ЦХП-14-01410-01, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити товар (матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів (оливи та мастила), найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Також, 31 січня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «ГТС-ОІЛ»(Постачальник) укладений аналогічного змісту договір поставки №ЦХП-14-01211-01, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити товар (матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів (оливи та мастила), найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано додаткові угоди, специфікації, податкові накладні, акти приймання - передачі та платіжні доручення.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідний період, що не заперечується сторонами.

Розглядаючи реальність господарської операції з ТОВ «ГТС-ОІЛ», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до пункту 3.5 зазначених вище договорів поставка товару підтверджується актом прийому - передачі, який підписується сторонами протягом 5 днів з дати поставки товару за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар, копії залізничної квитанції про прийом вантажу (залізничної накладної) або товарно - транспортної накладної, копії паспорту якості товару, копії сертифікату відповідності виданою і завіреною мокрою печаткою організації, яка видала його оригінал, декларації про відповідність та паспорту безпеки.

Отже, документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару за договорами №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 мають бути, зокрема, акт прийому - передачі, рахунки-фактури на поставлений товар, копії залізничних квитанцій про прийом вантажу (залізничної накладної) або товарно - транспортних накладних, копії паспортів якості товару, копії сертифікатів відповідності, що видані і завірені мокрою печаткою організації, яка видала їх оригінали, декларації про відповідність та паспорту безпеки

Проте, позивачем не надано жодного з документів за умови наявності яких, сторонами підписується акт -прийому передачі, а саме, рахунків-фактури на поставлений товар, копій залізничних квитанцій про прийом вантажу (залізничних накладних) або товарно - транспортних накладних, копій паспорту якості товару, копій сертифікатів відповідності виданих і завірених печаткою організації, яка видала їх оригінали, декларацій про відповідність та паспорту безпеки.

Позивачем надано договори та складені до них документи на підтвердження подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, останнім не надано документів з яких була б можливість встановити факт їх реального виконання та товарності, а також факт того, що у випадку їх реальності та товарності за ними була поставлена продукція отримана від ТОВ «ГТС-ОІЛ».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «ГТС-ОІЛ»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність винесеного Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податкового повідомлення -рішення від 06.01.2012 року №0000294210.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.06.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.