Ухвала суду № 24948464, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3104/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Оксененка О.М., Петриченко Ю.П., представника апелянта -Завальнюка В.В., представника відповідача -Харченка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати нечинним з моменту ухвалення податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 17.03.2011 року № 0000102310, № 0000112310 та № 0000122310.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»є юридичною особою, зареєстрованою Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 22.11.1994 року.

В період з 29.11.2010 року по 24.12.2010 року службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.07.2005 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 28 789,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 7 334,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 7 242,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 7 151,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 7 062,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 128 564,00 грн., у тому числі, за листопад 2008 року в сумі 87 294,00 грн., за грудень 2008 року - 24 710,00 грн., за квітень 2010 року - 16 560,00 грн.;

- ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», в результаті чого не сплачено за 2 квартал 2010 року частини чистого прибутку в сумі 10 727,00 грн., за 3 квартал 2010 року частину чистого прибутку в сумі 42 525,00 грн. та порушувались терміни декларування за 1 квартал 2008 року в сумі 48 465,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 9 540,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 39 255,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 24 540,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 78 210,00 грн.;

- п.п. 7.8.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого не сплачено з 2 квартал 2010 року авансових внесків в сумі 2 873,00 грн., за 3 квартал 2010 року авансових внесків в сумі 10 631,00 грн., та порушувались терміни декларування за 1 квартал 2008 року в сумі 12 116,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 2 385,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9 814,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 5 385,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 19 553,00 грн.;

- ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а саме, до Тетіївської МДПІ не було надано розрахунок на сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за новопридбані транспортні засоби та не сплачено податок в сумі 13,00 грн.;

- пп.9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 630,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 30.12.2010 року № 423/231/24879282 (а.с. 63-102), на підставі якого Тетіївською МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 0000122310, № 0000112310 та № 0000102310 (а.с. 12).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592.

Так, у формі декларації з податку на прибуток для відображення авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, передбачено рядок 20 у складі додаткових показників; для сплачених сум авансового внеску із суми виплачених дивідендів передбачено рядок 13.5 додатку К6 до декларації з податку на прибуток підприємства.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства передбачено, що при заповнені рядка 20 слід керуватися пп. 7.8.2 п. 7.8 та пп. 7.9.4 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

Тобто, нарахування та сплата авансового внеску здійснюються згідно з положеннями Закону до подання декларації з податку на прибуток підприємства, при цьому, авансовий внесок відображається у рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства та рядку 13.5 додатка К6 до неї.

Крім цього, Порядком проведення камеральної перевірки податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 05.12.2008 року № 761 передбачено, що дані рядка 13.5 таблиці 1 додатка К6 дорівнюють даним рядка 20 декларації.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти визначення авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за період з 01.07.2005 року по 30.09.2010 року було встановлено, що КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»не здійснювало поквартального нарахування та сплати авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.

За період з 01.07.2005 року по 30.09.2010 року КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»було задекларовано авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у сумі 0,00 грн., що підтверджується належними в матеріалах справи копіями податкових декларацій з податку на прибуток підприємства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо порушення позивачем вимог пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань на основні фонди, балансова вартість яких збільшена у 4 кварталі 2009 року на суму капітального ремонту за кошти, які надійшли з реєстраційних рахунків, відкритих в Управлінні Державного казначейства України в Тетіївському районі за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», яка становить 586 681,09 грн.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно наказу Державного казначейства України «Про затвердження Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету»від 04.11.2004 року № 94, капітальні трансферти - невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Крім цього, поняття «трансферти»визначено п. 4 ст. 9 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого, трансферти це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2008 року та 01.10.2008 року між КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»та Комунальним обласним виробничим об'єднанням теплових мереж київської обласної ради «Київтеплокомуенерго»були укладені договори підряду № 13/09-08 та № 14/10-08 відповідно.

Перевіряючими було встановлено, що згідно реєстрів зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів КП КОР «Тетіївтепломережа»за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»було отримано кошти в сумі 586 681,09 грн.

Вказані кошти були спрямовані на оплату послуг генпідрядника (контрагента) -КВО ТМ КОР «Київтеплокомуенерго»та використані згідно укладених договорів підряду № 13/09-08 від 19.09.2008 року та № 14/10-08 від 01.10.2008 року. Тобто, кошти були використані за цільовим призначенням.

Згідно податкових накладних виписаних КВО ТМ КОР «Київтеплокомуенерго»позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ у розмірі 112 004,03 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що право на формування податкового кредиту платник податків має у разі придбання або виготовлення товару, основних фондів за власні кошти.

При цьому, при наданні трансферту з бюджету виглядає економічно недоцільним оподатковувати дану суму та відносити її до складу валових доходів одержувача цих коштів, або формувати податкове зобов'язання і податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки за своїм змістом трансферт це витрати, що фактично здійснені державою, а не платником податку.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що кошти, які були отримані позивачем в рамках здійснення ремонтних робіт та які у подальшому були витрачені на проведення ремонту теплових мереж, є невідплатним і безповоротнім платежем, який не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу. А оскільки вказані витрати здійснені за рахунок трансфертів, тобто фактично понесені державою, а не платником податку, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для амортизації основних фондів та формування податкового кредиту позивачем не було.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля Шевлоле SF-69 УЗ KL1SF69YE9W 064990 04U у ТОВ "УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону № 168/97-ВР термін «основні фонди»слід розуміюти у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, у разі придбання платником легкового автомобіля і включення його до складу основних фондів (крім таксомоторів) сплачена сума ПДВ до податкового кредиту не включається.

Позивачем не було надано належних доказів придбання таксомотору або використання придбаного товару в підприємницькій діяльності з перевезення пасажирів у таксі.

Таким чином, віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкового автомобіля є неправомірним.

Щодо нездійснення позивачем поквартального нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет Україна на 2008 рік», комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) відповідно до порядків і нормативів, які встановлюються відповідними радами. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України (доходу) місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2008 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Рішенням сесії Київської обласної ради від 10.04.2008 року № 288-16-V затверджено Порядок відрахування у 2008 році підприємствами та об'єднаннями спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області частини прибутку (доходу), відповідно до якого, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується підприємствами та об'єднаннями спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до обласного бюджету Київської області визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі 15 відсотків.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину чистого прибутку (доходу) відповідно до порядків і нормативів, які встановлюються відповідними радами. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2009 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Рішенням сесії Київської обласної ради від 09.04.2009 року № 468-24-V затверджено Порядок відрахування у 2009 році комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями частини прибутку (доходу), відповідно до якого, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями до обласного бюджету Київської області визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі 15 відсотків.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет Україна на 2010 рік»було встановлено, що комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину чистого прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, у порядку та за нормативами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Рішенням 32 сесії Київської обласної ради від 17.06.2010 року №727-32-V затверджено Порядок відрахування у 2010 році комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями до обласного бюджету Київської області частини прибутку (доходу), відповідно до якого, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями до обласного бюджету Київської області визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі 15 відсотків.

Тобто, у період з 2008 року по 2010 рік законодавцем було чітко передбачено обов'язок комунальних підприємств щоквартально відраховувати частину чистого прибутку, який відповідно до рішень Київської обласної ради від 10.04.2008 № 288-16-V, від 09.04.2009 № 468-24-V, а також від 17.06.2010 №727-32-V, становив 15 % від суми чистого прибутку.

З акту перевірки вбачається, що на формування показників у рядку 21 Декларацій «дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами»та показників розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності має вплив отриманий чистий прибуток (доход) підприємства за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»нарахування та сплату частини чистого прибутку (доходу) за 2008-2009 роки здійснювало в кінці фінансового поточного року за результатами діяльності підприємства за рік.

Тобто, позивач не здійснював поквартального нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необгрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Оксененко О.М.

Повний текст ухвали складено та підписано -18.06.12р.