Постанова № 24943974, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р.

справа № 2а-10243/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря –Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі №2а-10243/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, з участю прокурора Запорізької області, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасування податкового повідомлення-рішення №0000792302/0/28133 від 09.11.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ. Позов обґрунтовано тим, що підприємством були виконані усі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»щодо формування податкового кредиту, визначення від’ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту, у зв’язку з чим підприємство набуло право на бюджетне відшкодування на суму, яку зменшено оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Постанова суду мотивована тим, що податкове повідомлення - рішення № 0000792302/0/28133 від 09.11.2010 р., яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 21458664 грн. 00 коп., заявленого в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р. до бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, винесено Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя обґрунтовано та з дотриманням вимог діючого законодавства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави та порядок набуття платником податку права на бюджетне відшкодування з ПДВ.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.07.2010р. ТОВ «Українська комерційна нерухомість»до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя подана декларація з ПДВ за червень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.

У період з 09.08.2010р. по 20.08.2010р. державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби) проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався за період з серпня 2005 р. по травень 2010 р.

За результатами перевірки складений акт від 21.10.2010 р. № 193/23-252/33242664.

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ за червень 2010р.) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: вересень - грудень 2005 року, січень - грудень 2006 року, січень - 2007 року, січень - грудень 2008 року, січень - грудень 2009 року, січень - червень 2010 року.

В акті перевірки вказано на порушення підприємством пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело, зокрема, до завищення р.25.2 Декларації з ПДВ за червень 2010р. «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів»на суму 21 458 664,0грн.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010р. №0000792302/0/28133, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 21458664 грн. 00 коп.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», а позивачем не спростовано тих порушень Закону, які викладено в Акті перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, сума завищеного бюджетного відшкодування складається з таких сум: 21312494,0грн. (сума ПДВ, фактично сплачена постачальникам товарів з липня 2007р. по травень 2010 року включно) –928827,0грн. (сума ПДВ, сплачена постачальникам у травні 2010 року, яка не була зменшена за результатами перевірки) + 2693,грн.. (суми, не підтверджені податковими накладними, за жовтень 2008 року, порушення встановлено минулою перевіркою) + 4873,0грн. (суми не підтверджені податковими накладними за жовтень 2006 року, порушення встановлено минулою перевіркою) + 16667,0грн. (суми, не підтверджені податковими накладними за грудень 2006 року, порушення встановлено минулою перевіркою) –834,0грн. (сума заниження рядка 24 декларації за вересень 2009 року, порушення встановлено минулою перевіркою) + 100,0грн. (порушення у зв’язку з неврахуванням уточнюючого розрахунку по декларації за жовтень 2009 року, встановлено минулою перевіркою) + 476600,0грн. (включені після спливу 1095 днів після виникнення права на бюджетне відшкодування) + 574899,0грн. (сума, фактично не оплачена постачальникам товарів, робіт (послуг) грошовими коштами.

У судовому засіданні представники позивача погоджувались із правомірністю зменшення бюджетного відшкодування у наступних сумах: 2693,грн. (суми, не підтверджені податковими накладними, за жовтень 2008 року, порушення встановлено минулою перевіркою), 4873,0грн. (суми не підтверджені податковими накладними за жовтень 2006 року, порушення встановлено минулою перевіркою), 16667,0грн. (суми, не підтверджені податковими накладними за грудень 2006 року, порушення встановлено минулою перевіркою), 100,0грн. (порушення у зв’язку з неврахуванням уточнюючого розрахунку по декларації за жовтень 2009 року, встановлено минулою перевіркою), 476600,0грн. (включені після спливу 1095 днів після виникнення права на бюджетне відшкодування), 574899,0грн. (сума, фактично не оплачена постачальникам товарів, робіт (послуг) грошовими коштами.

Відносно вказаних порушень представники позивача зазначили, що було, зокрема, допущено помилки при відображені показників Декларацій минулих періодів, включено до декларації за червень 2010 року суми бюджетного відшкодування після спливу 1095 днів та суми ПДВ, які на час подання декларації фактично не були сплачені постачальникам товарів, робіт (послуг). Встановлені перевіркою порушення були прийняті підприємством до уваги, у зв’язку з чим ним коригувалися показники наступних декларацій з ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості податкового повідомлення-рішення відповідача про зменшення бюджетного відшкодування у вказаних сумах, правомірність визначення яких фактично не заперечувалась позивачем.

В той же час суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо правомірності ППР в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 20 383 667,0грн.

Вказана сума є різницею між сумою ПДВ, фактично сплаченій постачальникам товарів з липня 2007 року по травень 2010 року включно (21312494,0грн.) та сумою ПДВ, сплаченою постачальникам у травні 2010 року, яка не була зменшена за результатами перевірки (928827,0грн.). 21312494,0грн. –928827,0грн. = 20383667,0грн.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ДПІ вказує на те, що зазначену суму бюджетного відшкодування відображено підприємством в декларації за червень 2010 року з порушенням вимог п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позиція ДПІ полягає у тому, що до розрахунку бюджетного відшкодування можуть бути включені лише суми ПДВ, які фактично сплачені постачальникам у попередньому податковому періоді, яким є період, що передує звітному. Тобто, за умови подання декларації за червень 2010 року, в розрахунку бюджетного відшкодування можуть приймати участь лише суми ПДВ, які фактично сплачені постачальникам у травні 2010 року. При цьому, будь-яких зауважень щодо формування підприємством податкового кредиту, визначення від’ємного значення, за вказаний період, ДПІ в акті перевірки висловлено не було.

Позиція позивача, у спірних правовідносинах, полягає у тому, що виходячи з положень пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", законодавець не ставить виникнення права на бюджетне відшкодування в залежність від того, у якому податковому періоді були сплачені сум ПДВ постачальникам товарів, робіт (послуг). Визначальною обставиною виникнення права на бюджетне відшкодування є фактична сплата сум ПДВ у вартості постановлених товарів, робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом наведеної норми права, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Безпідставність доводів податкового органу підтверджує і чинна, на час подання позивачем до ДПІ декларації з розрахунком сум бюджетного відшкодування (червень 2010 року), редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, зменшення ДПІ бюджетного відшкодування у сумі 20383667,0грн., з посиланням на пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", є неправомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України (постанова від 10.10.2011р. у справі №21-231а11) рішення якого, відповідно до ст..244-2 КАС України, є обов’язковими для всіх судів України.

З огляду на викладені обстаивни, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»- задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі №2а-10243/10/870 –скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення №0000792302/0/28133 від 09.11.2010 р., яке прийнято ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 20383667,0грн. –визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 21.05.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк