Ухвала суду № 24943979, 22.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р.

справа № 2а-0870/5308/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря –Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі №2а-0870/5308/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корвет»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 року №0002922302, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 108063 грн. та штрафних санкцій у сумі 27015, 75 грн., №0002932302, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 86450 грн., штрафні санкції –21612, 50 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору, який не визнається ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність правочину, за наслідками якого позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ 28.04.2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Корвет»з питань правомірності обчислення повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сігурно»в період з01.08.2010 року по 31.ґ08.2010 року, за результатами якої складено акт 117/23-2/24911189 від 28.04.2011 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Корвет»:

- п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 108063 грн.

- пп. 7.4.5, 7.4.1 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97 ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 86450грн.;

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Сігурно», відповідно до яких вказане підприємство є постачальником побутової електротехніки (договір купівлі-продажу від 01.04.2010р. №01/04-2).

При укладені та виконанні вказаного договору сторонами порушено загальні вимоги, які є необхідними для чинності правочину.

Такі висновки ДПІ ґрунтуються на тому, що контрагент позивача (ТОВ «Сігурно») формував податковий кредит від підприємств, які не мали права на формування зобов’язань з ПДВ у зв’язку з анулюванням свідоцтв платників ПДВ, мав взаємовідносини з суб’єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності. Крім цього, перевіркою встановлено, що податкове зобов’язання з податку на додану вартість ТОВ «Сігурно»по взаємовідносинам з ТОВ «Корвет»у розмірі 86450грн., за серпень 2010р., не задекларовано.

З огляду на такі обставини, ДПІ в акті перевірки зроблено висновок про те, що підприємствами ТОВ «Корвет» та ТОВ «Сігурно»порушено загальні вимоги, які є необхідними для чинності правочину, а саме зміст правочину суперечить моральним засадам суспільства, які полягають у дотриманні статті 67 Конституції України та статті 9 Закону України «Про систему оподаткування».

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 26.05.2011 року №0002922302, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 108063грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 27015, 75 грн., №0002932302, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 86450 грн. та застосовано штрафні санкції –21612, 50 грн.

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення ДПІ прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.04.2010р. між ТОВ «Корвет»(покупець) та ТОВ «Сігурно»(постачальник) укладено договір купівлі-продажу №01/04-02. Предметом договору є поставка товару в асортименті та в кількості, визначених специфікаціями.

На виконання умов договору від 01.04.2010р. №01/04-2 ТОВ «Фігурно»відвантажило на адресу ТОВ «Корвет»побутову техніку на загальну суму 518 700,0грн., в т.ч. ПДВ-86450,0грн.

Про реальність господарських операцій свідчать надані до перевірки первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні), відносно складення яких податковим органом жодних зауважень висловлено не було. В акті перевірки ДПІ відображено факт оплати поставленого товару. В акті перевірки також зазначено те, що згідно наданої до перевірки товарно-транспортної накладної №Т350107 від 01.08.2010р. ТОВ «Корвет»користувався авто послугами ТОВ «ПКФ «ТТП-94»для перевезення електропобутових товарів по видатковій накладній від ТОВ «Сігурно». В бухгалтерському обліку ТОВ «Корвет»дані операції відображено бухгалтерською проводкою: Дт641 «Розрахунки по ПДВ», Кт631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Отже, акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, свідчить про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сігурно», в ньому відображено факт придбання товарів, оплата його вартості, транспортування цього товару від постачальника до покупця та відображення його в бухгалтерському обліку підприємства.

Таким чином, придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів, до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов’язань. Посилання ДПІ на ті обставини, що контрагент позивача (ТОВ «Сігурно») формував податковий кредит від підприємств, які не мали права на формування зобов’язань з ПДВ у зв’язку з анулюванням свідоцтв платників ПДВ, мав взаємовідносини з суб’єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності та не задекларував податкове зобов’язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Корвет»у розмірі 86450грн., не є законодавчо визначеними підставами для визначення податкових зобов’язань саме ТОВ «Корвет».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі №2а-0870/5308/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.05.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк