Ухвала суду № 24941255, 20.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р.Справа № 2-а/1570/4559/2011

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»звернулось у суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000361510 від 01.04.2011 року.

Представник позивача заявлений адміністративний позов підтримав, на позовних вимогах наполягав з тих підстав, що відповідно до Податкового кодексу України податкові накладні з сумою податку на додану вартість понад 500 тис. грн. підлягають реєстрації тільки з 1 квітня 2011 року, а штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року не можуть перевищувати 1 грн. за кожне порушення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволені відмовити, оскільки податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не дає право на її включення в суму податкового кредиту позивачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000601510 від 06.06.2011 року задоволено повністю. Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000601510 від 06.06.2011 року визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з таким рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі звернулась з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» відмовити у повному обсязі.

Апелянт посилається на той факт, що ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»не скористалось правом на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за квітень 2011 року від підприємства-постачальника ТОВ «Укрком», згідно податкової накладної від 30.03.2011 року (загальна сума 3 122 866,01 у тому числі податку на додану вартість 520 477,0 грн.). Судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме: п. 198.3 ст. 198, п. 210.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та процесуального права, а саме: ст.ст. 69,70 КАС України, що виразилось у ненаданні належної правової оцінки факту не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в результаті чого завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, а саме: квітень 2011 року -520 477,67 грн. В зв'язку з цим апелянт вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі 26.05.2011 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»за квітень 2011 року, про що складено акт №225/15-1/30109015/14 від 26.05.2011 року. Перевіркою виявлено, що ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»в порушення п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, а саме квітень 2011 року у розмірі 520477 грн. 67 коп.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в даному випадку, у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

При цьому, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року передбачено підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Відповідно до вимог п. 20 розділу 3 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого 25.01.2011 року наказом Державної податкової адміністрації України №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Кодексу. На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі 6 червня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000601510 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 520477 грн. 67 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 260238 грн. 84 коп..

Позивачем подано до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, що стало підставою для проведення камеральної перевірки, та до якої включено податкову накладну №236 від 30.03.2011 року, яка отримана позивачем 01.04.2011 року на суму 3122866,01 (в тому числі ПДВ - 520477,67 грн.) від ТОВ «Укрком».

Зазначена податкова накладна занесена в реєстр виданих та отриманих податкових накладних під №490. Таким чином, відповідачем допущено помилку та зазначено в акті перевірки не номер накладної, а порядковий номер її в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Представник позивача зазначив, що податкова накладна №236 від 30.03.2011 року правомірно не була внесена в Єдиний реєстр податкових накладних контрагентом позивача, оскільки сума податку на додану варість в ній не перевищує 1 млн. грн., а тому у ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»не було необхідності направляти заяву про порушення порядко реєстрації накладної відповідно до п. 20 розділу 3 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого 25.01.2011 року наказом Державної податкової адміністрації України №41. Дійсно, згідно із п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень»Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки податкова накладна №236 виписана 30.03.2011 року, а реєстрацію податкових накладних із сумою понад 500 тис. грн. до 1 млн. грн., запроваджено з 01.04.2011 року, зазначена накладна не повинна реєструватись в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідно позивач не повинен писати заяву до податкових органів на свого контрагента, ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»правомірно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по цій накладній.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, а тому позивач мав право на включення податкової накладної виписаної 30.03.2011 року до податкового кредиту в квітні 2011 року, тим більше отримана вона 01.04.2011 року.

Судова колегія вважає, що відповідач в порушення п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень»Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 50% від суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість (260238, 84 грн.).

Враховуючи, що контрагент позивача станом на 30.03.2011 року не повинен був вносити в Єдиний реєстр податкову накладну №236, сума податку на додану вартість по якій не перевищувала 1 млн. грн., позивач правомірно включив її до податкового кредиту, а відповідачем неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, застосовано штрафні санкції та винесено податкове повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.06.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький