Постанова № 24939940, 19.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 2а-1870/2115/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірми "Трансснаб" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-1870/2115/11

за позовом Приватного підприємства фірми "Трансснаб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство фірма «Трансснаб» (далі - ППФ «Трансснаб») звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми, відповідач) в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2009р. №0000252305/0/27319 та №0000262305/0/27321.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-1870/2115/11 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ППФ «Трансснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.

Результати перевірки оформлені актом від 13.04.2009р. №2858/235/14004542/23, в якому відображено порушення позивачем приписів п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, а саме заниження суми податку на прибуток підприємств в сумі 2149525 грн., в т.ч. за 3 квартал 2007р. в сумі 8959 грн., 4 квартал 2007 р. в сумі 323419 грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 547812 грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 392682 грн., за 3 квартал 2008р. в сумі 825126 грн., за 4 квартал 2008 р. в сумі 51527 грн.; пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі Закону України «Про ПДВ»), а саме заниження позивачем суми податку на додану вартість в сумі 216362 грн., в т.ч. за жовтень 2007 р. в сумі 12366грн., за листопад 2007 р. в сумі 3327 грн., за січень 2008 р. в сумі 6834 грн., за березень 2008 р. в сумі 107913 грн., за травень 2008 р. в сумі 40775 грн., за червень 2008р. в сумі 19346 грн., за липень 2008р. в сумі 19765 грн., за жовтень 2008р. в сумі 6035 грн. Так, як вбачається із акту перевірки, на підставі укладених договорів №03/09-1, №03/09-2 від 03.09.2007р. між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал-Сервіс-Я», з 3 кварталу 2007 р. по 4 кв.2008р. ППФ «Трансснаб» було включено до складу валових витрат суму в розмірі 8598101,04 грн., а з жовтня 2007 року по жовтень 2008р. до складу податкового кредиту суму в розмірі 216362 грн. (а.с.8-27т.1).

На підставі даного висновку акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000252305/0/27319 від 27.04.2009р. про визначення ППФ «Трансснаб» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 3947243 грн., в т.ч. 2149525 грн. основного платежу, 1797718 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.28т.1), а також податкове повідомлення-рішення №0000262305/0/27321 від 27.04.2009р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 324543 грн., в т.ч. 216362 грн. основного платежу, 108181 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.29, т.1).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал-Сервіс-Я» укладено договір №03/09-1 від 03.09.2007р. (а.с.34т.1), а також укладено додаткову угоду від 02.01.2008р. (а.с.35т.1).

Відповідно до умов даного договору продавець ПП «Метал-Сервіс-Я» постачає, а покупець - ППФ «Трансснаб» приймає у власність лом чорного металу на загальну суму 50000грн. згідно видаткових накладних. Відповідно до п.3.1 Договору №03/09-1 від 03.09.2007р. продавець зобов'язується постачати товар, попередньо обумовлені строки із покупцем. Пунктом 1.3 Договору №03/09-1 від 03.09.2007р. визначено строк дії даного договору, зокрема, передбачено, що договір дії до повного виконання сторонами зобовязань по Договору, але в будь-якому випадку до 31.12.2007р.

Додатковою угодою від 02.01.2008р. між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал-Сервіс-Я» сторони дійшли згоди про продовження дії Договору №03/09-1 від 03.09.2007р. до 31.12.2008р. (а.с.35 т.1).

Також між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал-Сервіс-Я»було укладено договір №03/09-2 від 03.09.2007р. (а.с.36т.1), а також укладено додаткову угоду від 02.01.2008р. (а.с.37т.1).

Відповідно до умов даного договору продавець - ПП «Метал-Сервіс-Я» постачає, а покупець - ППФ «Трансснаб» приймає у власність лом кольорових металів на загальну суму 70000грн. згідно видаткових накладних. Відповідно до п.3.1 Договору №03/09-2 від 03.09.2007р. продавець зобов'язується постачати товар, попередньо обумовлені строки із покупцем. Пунктом 1.3 Договору №03/09-2 від 03.09.2007р. визначено строк дії даного договору, зокрема, передбачено, що договір дії до повного виконання сторонами зобовязань по Договору, але в будь-якому випадку до 31.12.2007р.

Додатковою угодою від 02.01.2008р. між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал-Сервіс-Я» сторони дійшли згоди про продовження дії Договору №03/09-2 від 03.09.2007р. до 31.12.2008р. (а.с.37 т.1).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується податковими накладними ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2008р., виписаними ППФ «Трансснаб» щодо поставки металобрухту (а.с.3-239 т.2); видатковими накладними та приймально-здавальними актами ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2008р., складеними між ПП «Метал-Сервіс-Я» та ППФ «Трансснаб» щодо поставки металобрухту (а.с.1-250 т.3, 1-26 т.4); видатковими накладні ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2007 р. щодо поставки ППФ «Трансснаб» металобрухту (а.с. 28-75т.4); податковими накладними ПП «Метал-Сервіс-Я» за 2007р., виписаними ПП «Метал-Сервіс-Я» щодо поставки ППФ «Трансснаб» металобрухту (а.с.77-120т.4); податковими звітами ППФ «Трансснаб» за 2008р. (а.с.169-236т.4).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у актах про походження брухту кольорових металів та приймально-здавальних актах до договорів.

Також поставка товарно-матеріальних цінностей підтверджується довіреностями на їх отримання (а.с. 43-50) і сертифікатами якості металобрухту (а.с. 44-51, т. 1).

Надані позивачем банківські виписки ППФ «Трансснаб» за 2008 р. щодо оплати отриманого від ПП «Метал-Сервіс-Я» металобрухту (а.с. 241-250т.2) та банківські виписки ППФ «Трансснаб» за 2006-2007р. (а.с.122-167т.4) засвідчують факт виконання ППФ «Трансснаб» зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в наданих до матеріалів справи договорах купівлі-продажу вказано, що його предметом є поставка товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається у видаткових накладних.

В наданих до матеріалів справи накладних в графі «товару» вказані позиці «брухт» із визначенням їх найменування (тобто який саме металобрухт).

Наведені дані свідчать про те, що дані накладні відповідають узгодженим умовам договорів, містять належну та необхідну інформації про поставлений товар.

Також судом першої інстанції не було враховано, що ПП «Метал-Сервіс-Я» має ліцензію на провадження господарської діяльності з заготівлі та переробки металобрухту кольорових і чорних металів.

У відповідності до Закону України «Про металобрухт», Ліцензійних умов, затверджених наказом Деркомпідприємництва та Мінпромполітики України від 23.10.2007р. N 127/595, зареєстрованого Міністерством юстиції України 8.11.2007р. за N 1258/14525, підприємство, що здійснює діяльність з заготівлі й переробки металобрухту кольорових та чорних металів, повинно забезпечувати власними фахівцями перевірку на вибухобезпечність та проведення радіаційного контролю металобрухту.

На території кожного підприємства або кожного приймального пункту на яких буде здійснюватись господарська діяльність з заготівлі, переробки металобрухту чорних та кольорових металів, мають бути ваги, вантажопідйомне обладнання, вимірювальний засіб радіаційного контролю та багато іншого обладнання, визначеного законодавством та ліцензійними умовами.

У кожного суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових та/або чорних металів, повинна бути на праві власності або оренди відокремлена та відповідним чином облаштована земельна ділянка (виробнича площа).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про металобрухт», ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом видаються центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики . Обов'язковою умовою на отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями підприємств на їх відповідність вимогам зазначеного Закону (ст. 4).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що як ППФ «Трансснаб», так і ПП «Метал-Сервіс-Я» пройшли державну реєстрацію, включені до реєстру ЄДРПОУ, зареєстровані платниками податків, мають необхідні ліцензії на заготівлю та переробку металів тощо, таким чином мають всі підтвердження господарської правосуб'єктності.

Колегія суддів також критично ставиться до висновку контролюючого органу з приводу відсутності у ППФ «Трансснаб» документів на підтвердження здійснення транспортування, на залізничних станціях (арк.11 акту), що на думку ДПІ підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товарів (арк.12 акту), оскільки такий висновок не ґрунтується на умовах договору та вимогах законодавства.

Умовами договору (п.1.1.) було передбачено, що продавець здійснює поставку, а покупець приймає у власність металобрухт згідно видаткових накладних, копії яких надані позивачем.

При цьому, ст. 4 Закону України «Про металобрухт» передбачено порядок приймання промислового брухту від юридичних осіб.

Приписи вказаної норми законодавства передбачають оформлення та приймання металобрухту актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження брухту. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим.

Таким чином, документом, що засвідчує право власності на металобрухт були видаткові накладні, що відповідало нормам Закону та договору.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ висновку за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача.

Стосовно твердження контролюючого органу про те, що ОСОБА_1 фактично не підписувала документи первинного бухгалтерського обліку від імені ПП «Метал-Сервіс-Я», суд відзначає наступне. Підписані фізичною особою від імені ПП «Метал-Сервіс-Я» податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів. Суд відзначає, що податкові накладні засвідчені печаткою ПП «Метал-Сервіс-Я».

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку підтверджується податковими накладними, отриманими позивачем від продавця товару - платника ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Окрім того, суд зауважує, що обґрунтовуючи висновок про відсутність фактичного виконання угоди між позивачем і контрагентом, контролюючий орган, не зазначає про відсутність у позивача первинних документів або їх невідповідність чинному законодавству, а посилається саме на порушення з боку контрагента.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення контрагентом вимог податкового законодавства. Отже, будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні. Також суд відмічає, що відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду.

При цьому постанова слідчих органів та органів дізнання про порушення кримінальної справи до винесення вироку не може свідчити про наявність винних, протиправних дій осіб.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оскільки висновки ДПІ про формування ППФ «Трансснаб» податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог податкового законодавства України ґрунтуються лише на припущеннях, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ППФ «Трансснаб» податкового правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Трансснаб" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-1870/2115/11 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного підприємства фірми "Трансснаб" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000252305/0/27319 від 27.04.2009р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000262305/0/27321.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.