Ухвала суду № 24939946, 19.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р.Справа № 2а-1670/2188/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1670/2188/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Полтавської області Державної податкової служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі по тексту - ПАТ "КВБЗ") 18 квітня 2012 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18 квітня 2012 року №0007522301/427, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 176 грн. 25 коп. (в тому числі, 8 941 грн. - основний платіж, 2 235 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції), №0007532301/428, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 4 063 грн. 75 коп. (в тому числі, 3 251 грн. - основний платіж, 812 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1670/2188/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 29 грудня 1993 року, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 05763814; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 30 грудня 1993 року (а.с. 118-121).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 13 грудня 2011 року по 16 грудня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "КВБЗ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Зеніт-Імпекс" за серпень 2010 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 19 вересня 2011 року №36750/10.

Результати перевірки оформлені актом №8727/23-309/05763814 від 23 грудня 2011 року.

В акті перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: - пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження платником податків податку на прибуток у IІІ кварталі 2010 року на загальну суму 8 941 грн.; - пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ПАТ "КВБЗ" завищено від'ємне значення ПДВ за серпень 2010 року на суму 3 251 грн. (а.с. 13-28).

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 січня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000742301/133, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" загалом в розмірі 13 411 грн. 50 коп. (в т.ч., 8 941 грн. - основний платіж, 4 470 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 9-10); №0000752301/134, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 4 876 грн. 50 коп. (в т.ч., 3 251 грн. - основний платіж, 1 625 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 11-12).

ПАТ "КВБЗ" оскаржив рішення контролюючого органу в адміністративному порядку.

ДПА у Полтавській області скарга позивача задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000742301/133 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 235 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000752301/134 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 812 грн. 75 коп., в іншій частині скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 37-48).

Оскільки відповідно до приписів статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення, Кременчуцькою ОДПІ 18 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007522301/427, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 176 грн. 25 коп. (в т.ч., 8 941 грн. - основний платіж, 2 235 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 69);- №0007532301/428, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 4 063 грн. 75 коп. (в т.ч., 3 251 грн. - основний платіж, 812 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 70).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ "КВБЗ" в бухгалтерському та податковому обліку товариства за серпень 2010 року відображено придбання товарно-матеріальних цінностей (провід ПМЛ 16*24) у ТОВ "Зеніт-Імпекс" (код ЄДРПОУ 32693804).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 16 256 грн. 50 коп. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 3 251 грн. 30 коп.

При проведенні перевірки контролюючим органом виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум.

Крім того, на стор. 7 акта перевірки №8727/23-309/05763814 від 23 грудня 2011 року податковим ревізором-інспектором зазначено, що перевіркою встановлено отримання та оприбуткування ПАТ "КВБЗ" проводу загальною вартістю 19 508 грн. (а.с. 19). Оскільки, на думку перевіряючих, витрати позивача, понесені у звязку з придбанням таких ТМЦ, не підтверджені документально, вартість даних товарів має бути включена до валових доходів товариства.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку щодо заниження платником податків податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на суму 8 941 грн. та завищення відємного значення ПДВ за серпень 2010 року на 3 251 грн.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Таким чином, правомірність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Відкритим акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс" (Постачальник) 23 листопада 2009 року укладено договір №135 за умовами якого Постачальник зобов'язується здійснювати поставку, а Покупець - приймати та оплачувати кабельно-провідникову продукцію (а.с. 49).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов даного договору поставки ТОВ "Зеніт-Імпекс" у серпні 2010 року було здійснено разову поставку в адресу ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" проводу ПМЛ 16*24 загальною кількістю 610 м та вартістю 19 507 грн. 80 коп. (в т.ч. ПДВ - 3 251 грн. 30 коп.).

На підтвердження реальності здійснення вищевказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано копію податкової накладної від 30 серпня 2010 року № 586, виписаної ТОВ "Зеніт-Імпекс" в адресу ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (а.с. 51).

Вказану податкову накладну позивачем та його контрагентом включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2010 року.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаної податкової накладної ТОВ "Зеніт-Імпекс" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

За умовами договору від 23 листопада 2009 року №135 Постачальник на кожну партію товару надає Покупцю сертифікат якості, рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (а.с. 49). Крім того, відповідно до пункту 1.2. договору найменування та кількість продукції зазначається в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії специфікації від 31 серпня 2010 року №1 до договору від 23 листопада 2009 року №135, видаткової накладної від 30 серпня 2010 року №431, рахунку від 30 серпня 2010 року №664, сертифіката якості №50772 (а.с. 50, 52, 56-57).

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії документів колегією суддів встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У зв'язку з незначним обсягом поставки товарів, доставку товарно-матеріальних цінностей від Постачальника до Покупця було здійснено службою доставки, що підтверджується копією квитанції на вантаж від 31 серпня 2010 року №ДП0544510 (а.с. 55).

Оплату товарно-матеріальних цінностей позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що підтверджується копією платіжного доручення від 14 вересня 2010 року №25/8894 (а.с. 58).

Надане позивачем платіжне доручення засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Матеріалами справи також підтверджено, що після надходження товару до ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" провід ПМЛ 16*24 загальною кількістю 610 м та вартістю 16 256 грн. 50 коп. (без ПДВ) позивачем оприбутковано на складі товариства (а.с. 53-54).

Колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що за даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" є виробництво залізничного рухомого складу (а.с. 120). Зміст акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Зеніт-Імпекс" від 03 червня 2011 року №3569/230/32693804 свідчить про те, що основним видом господарської діяльності останнього є інші види оптової торгівлі (а.с. 85).

З урахуванням наведеного, придбання позивачем проводу відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства та узгоджується з основним видом господарської діяльності його контрагента.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прол те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача -TOB "Зеніт -Імпекс" по взаємовідносинам з ПНВП «Елеком».

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки висновки ДПІ про неправомірність формування ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" податкового кредиту ґрунтуються лише на складеному ДПІ акті щодо контрагента, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" податкового правопорушення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-1670/2188/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.