Ухвала суду № 24939784, 25.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р.Справа № 1570/691/2012

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд , у складі колегії:

Головуючого-судді - Кравець О.О.,

суддів: Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Інтертек Україна»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Інтертек Україна»звернулось до суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №0002252301 від 19.10.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року позов був задоволений у повному обсязі .

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги , вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом 1-ої інстанції встановлено, що ДП «Інтертек Україна» зареєстровано 09.04.2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби з 18.04.2003 року № 8090 та є платником податку на додану вартість.

В період з 28.09.2011 року по 04.10.2011 року на підставі службового посвідчення серія УОД НОМЕР_1, виданого 15.06.2010 року головою ДПА в Одеській області, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Король Н.Л., проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «Інтертек Україна»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «СОК ТРЕЙД»за лютий 2011 року. За результатами перевірки складено акт №4472/23-1/32428930 від 05.10.2011 року (а.с.12-22), в висновках якого зазначені такі порушення ДП «Інтертек Україна»: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 163006,31 грн. за лютий 2011 року.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, у відповідь на які ДПІ у Суворовському районі м.Одеси надіслало на адресу позивача лист від 19.10.2011 року № 29746/10-23-6013 (а.с.50-60) про розгляд заперечення по акту позапланової невиїзної документальної перевірки №4472/23-1/32428930 від 05.10.2011 року, в якому зазначено, що висновки, викладені акті №4472/23-1/32428930 від 05.10.2011 рокуздійснені відповідно до вимог чинного законодавства. Позивачем проводилася процедура адміністративного оскарження до ДПА в Одеській області та до Державної податкової служби України, проте скарга ДП «Інтертек Україна»відповідними рішеннями ДПА в Одеській області та Державної податкової служби України (а.с.80-82) була залишена без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки №4472/23-1/32428930 від 05.10.2011 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002252301 від 19.10.2011 року .

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 01.02.2011 року ДП «ІНТЕРТЕК Україна»уклав договір на поставку товарів №01/02/11 із ТОВ «СОК ТРЕЙД», відповідно до якого постачальник ТОВ «СОК ТРЕЙД»зобовязується поставлять покупцю - ДП «ІНТЕРТЕК Україна»продукцію в асортименті , а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Найменування товару, який є предметом вищезазначеного договору міститься в Специфікаціях №1 та №2 від 01.02.2011 року .

Виконання умов договору №809 від 08.09.2011 року, підтверджено податковими накладними від 08.02.2011 року: №6, №11 , №12 , №7, №10 , №9, №8 ; видатковими накладними, якими було оформлено передання лабораторного обладнання: №РН-0000009 від 15.02.2011 року , від 14.03.2011 року №РН-0000017, №РН-0000018 , №РН-0000019, №РН-0000020 , від 17 березня 2011 року №РН-0000022 , №РН-0000024 , №РН-0000023 ; товаротранспортными накладними: 01АБ від 21лютого 2011 року , від 14.03.2011 року: №512359 , №512360 , №512361 , №512362 , від 17.03.2011 року №512363 , №512364 , №512365 ;відомості щодо наявності працюючих працівників та наявності у ТОВ «СОК ТРЕЙД»трудових ресурсів та можливості здійснити постачання товарів за договором на поставку товарів №01/02/11 від 01.02.2011 року, витягом із ЄДРПОУ станом на 19.01.2012 року про знаходження ТОВ «СОК ТРЕЙД»за місцезнаходженням ;актами установки обладнання за адресою лабораторії покупця - м. Одеса, вул. Ізвесткова, 93, а саме: акт установки обладнання від 14.03.2011 року № 200, № 201 , №202 , №203 , від 17.03.2011 року №204 , № 205 , від 18.03.2011 року№206 , №207 , від 20.05.2011 року № 210 .

Згідно декларації ТОВ «СОК ТРЕЙД»з податку на додану вартість з Додатками за лютий 2011 року ТОВ «СОК ТРЕЙД»було задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за сплаченими ДП «Інтертек Україна»грошовими коштами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року, підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Згідно з порядком заповнення податкової накладної, як визначено в наказі Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2).

Судом 1-ої інстанції встановлено, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у ТОВ «СОК ТРЕЙД», яким, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видано первинні документи (податкові та видаткові накладні) покупцеві ДП «Інтертек Україна», за сплачені суми покупцем за договором. Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем ТОВ «СОК ТРЕЙД». Крім того, всі витрати платника по придбанню обладнання, підтверджені розрахунковими документами платіжними дорученнями від 08.02.2011 року № 3402 , №3403 , №3404 , № 3405 , №3406 , №3407 , №3408 , від 24.03.2011 року №3917 , №3918 ,№3919 , №3827 , №3824 , №3825 , №3826 .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №0002252301 від 19.10.2011 року є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту надав документи , а виявлені порушення за результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси контрагента позивача - ТОВ «СОК ТРЕЙД»не доказом фіктивності діяльності ,оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику ТОВ «СОК ТРЕЙД», через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови суду , апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі , та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя :

Судді: