Постанова № 24938909, 14.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 р. Справа № 2а-17100/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-17100/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід" (надалі -ТОВ "Фора-Схід"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001622330 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 52875,00 грн. з яких основного платежу 44488 грн. та штрафних санкцій в сумі 8387 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001582330 за платежем податок на додану вартість на суму 164281 грн. з яких основного платежу 149933 грн. та штрафних санкцій в сумі 14348 грн.; визнати протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001642330 стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4701959 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001632330 за платежем надходження за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на суму 755 грн. з яких основного платежу 583 грн. та штрафних санкцій в сумі 172 грн.; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із розрахунку ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід", код ЄДРПОУ 33673595 у розмірі 28,23 грн. сплаченого судового збору.

Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-17100/11/2070 позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001632330 за платежем надходження за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на суму 755,00 грн., з яких основного платежу 583,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 172,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційні скарги розглядаються в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Фора-Схід" зареєстроване як юридична особа 18.08.2005 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, код за ЄДРПОУ 33673595, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №3380 (а.с. 88 том 2). ТОВ "Фора-Схід" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31.08.2005 року за №67 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова (правонаступником якої є Індустріальна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) та є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Фора-Схід" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року

Результати перевірки оформлені актом від 10.11.2011 року №2207/23-30/33673595 (а.с. 29-127, т.1).

В акті перевірки від 10.11.2011 року №2207/23-30/33673595 контролюючим органом відображено висновки про порушення позивачем приписів ст. 4, п.п. 5.2.1 п.5.2, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 99532,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 4701959,00 грн. за 2 квартал 2011 року; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 149933,00 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 41777,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 8498,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 3160,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 1794,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 1204,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 955,00 грн., за січень 2011 року в сумі 888,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 994,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 7766,00 грн., за травень 2011 року в сумі 964,00 грн., за червень 2011 року в сумі 81933,00 грн.; ст. 240, п. 246.2 ст. 246, ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 585,53 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 275,46 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 308,07 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 10.11.2011 року №2207/23-30/33673595 позивач подав до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова заперечення №6300від 17.11.2011 року (а.с. 152-159 том 1).

Згідно листа №8942/10/23-213 від 23.11.2011 року, якою підтверджено висновки акту перевірки (а.с. 160-164, т. 1).

На підставі висновків акту перевірки від 10.11.2011 року №2207/23-30/33673595 відповідачем 28.11.2011 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0001622330 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі -52875,00 грн. (основний платіж -44488,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -8387,00 грн.); №0001582330 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі -164281,00 грн. (основний платіж - 149933,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -14348,00 грн.); №0001642330 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4701959,00 грн.; №0001632330 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у загальному розмірі -755,00 грн. (основний платіж - 583,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -172,00 грн.) (а.с. 25-28 том 1).

В частині оскарження податкового повідомлення - рішення №0001632330 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у загальному розмірі -755,00 грн. Позов судом першої інстанції задоволено, і в цій частині постанова не оскаржується сторонами у справі.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень №0001622330, №0001582330, №0001642330 ) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток всього у сумі 99532,00 грн. та завищення ним від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 4701959,00 грн. за 2 квартал 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з акту перевірки від 10.11.2011 року №2207/23-30/33673595 до вказаних висновків відповідач дійшов, посилаючись на те, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ "АПО "Харківцукрозбут", ТОВ "Компанія "Істсервіс", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Техно-Паралель", а також до складу валових витрат зайво були включені відсотки по кредиту, витрати з оренди приміщення, транспортно-експедиційні витрати, витрати з обслуговування обладнання, а до від'ємного значення об'єкту оподаткування зайво були включені збитки попереднього податкового періоду не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У періоді з 01.07.2010 року до 01.04.2011 року правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств були передбачені статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України, зокрема, розділом ІІІ.

Отже, при вирішенні спору належить застосувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "АПО "Харківцукрозбут"(в якості постачальника) укладено договір поставки №57/10 від 01.07.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті відповідно до умов договору (а.с. 211-216 том 1).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору поставки зобов'язання постачальника по поставці товару виникають на підставі замовлення покупця. Замовлення передаються постачальникові по факсу, електронній пошті або за допомогою системи EDI. Поставка товару здійснюється постачальником до місця призначення.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем надані до суду відповідні видаткові та податкові накладні за липень, серпень 2010 року (а.с. 217-228 том 1, а.с. 29-72 том 3, а.с. 28-71 том 9).

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним доказам, відзначив, що вищезазначені видаткові накладі не містять таких обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла від постачальника товар.

Колегія суддів не може погодитись з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165, передбачено єдину підставу, коли податкова накладна вважається недійсною: у разі її заповнення не тією особою, що вказана у пункті 2 цього Порядку. Відповідно до п. 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Як слідує з матеріалів справи, надані позивачем податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити і дають можливість з'ясувати, кому вони видані, вартість товару та його номенклатуру, ПДВ тощо.

Суд першої інстанції також посилався на те, що позивачем не надано будь-яких доказів перевезення (транспортування) та використання отриманого від ТОВ "АПО "Харківцукрозбут" товару в його господарській діяльності.

Між тим, матеріали справи містять копію товарно - транспортної накладної, яка засвідчує перевезення товарно-матеріальних цінностей (а.с. 70, т. 9).

Отже, реальність отримання позивачем товару за господарськими операціями з ТОВ "АПО "Харківцукрозбут" підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, також матеріалами справи підтверджено пов'язаність понесених позивачем витрат за вказаними операціями з його господарською діяльністю.

З приводу висновку суду першої інстанції про те, що копії наказів на прийом на роботу та посадові інструкції співробітників TOB «Фора-Схід» не надають повноваження цим особам на отримання товару саме у TOB АПО «Харківцукорзбут» колегія суддів зазначає наступне.

Посадові інструкції дають повноваження приймати весь товар співробітникам, який постачається до магазинів.

Згідно частини 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99. яка зареєстрована в Мінюсті України 12 червня 1996 року за № 293/1318 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідно до Листа Мінфіну від 09 грудня 2003 року № 31-04200-30-5/7021 для цілей цієї Інструкції під централізовано-кільцевими перевезеннями розуміються перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо, здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

У відповідності до вказаної норми, позивач отримував товар від TOB «АПО Харківцукорзбут» без довіреності суворої звітності.

Також слід відзначити, що відповідно пункту 3.2 договору поставки, сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP «Інкотермс» в редакції 2000 року.

Пункт 3.8 договору поставки визначає, що поставка товару проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

Термін DDP означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита». Якщо термін EXW покладає на продавця мінімальний обсяг обов'язків, термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця.

Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Таким чином ненадання довіреностей на конкретні товари, не може бути підставою для нікчемності правочину і не підтвердження реальності поставки товару.

Використання отриманого товару в господарській діяльності TOB «Фора-Схід» підтверджується договором поставки від 01 липня 2010 року № 57/10 та копіями чеків реалізації придбаного товару (цукор-пісок) кінцевому споживачу через 10 магазинів позивача.

З матеріалів справи також слідує, що між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Компанія "Істсервіс" (в якості продавця) у 3 -4 кварталі 2010 року та у 1 кварталі 2011 року мали місце господарські операції по придбанню товару в асортименті, про що укладено договір купівлі-продажу №3007/5 від 30.07.2009 року (а.с. 156-158, т. 13).

Відповідно до розділу 4 вказаного договору поставка товару здійснюється продавцем за домовленістю з покупцем. Заявка на товар передається покупцем у письмовому вигляді, по телефону, або на факс.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем надані до суду відповідні видаткові та податкові накладні за період з липня 2010 року по лютий 2011 року (а.с. 30-35 том 2, а.с. 1-27 том 3, а.с. 1-27 том 9).

Вищезазначені видаткові накладі містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла від постачальника товар, а також скріплені печатками.

З наданих позивачем до суду копій наказів (розпоряджень) на прийняття на роботу співробітників ТОВ "Фора-Схід" та їх посадових інструкцій надання повноважень цим особам на отримання товару слідує, що вказані особи мають з позивачем трудові відносини та уповноважені на прийняття товарно-матеріальних цінностей (а.с. 135-218 том 14).

По взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Істсервіс", судом першої інстанції також зазначено, що позивачем не надано будь-яких доказів перевезення (транспортування) та використання отриманого від ТОВ "Компанія "Істсервіс" товару в його господарській діяльності.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними.

Також надані позивачем до суду копії актів списання матеріалів підтверджують використання придбаного у ТОВ "Компанія "Істсервіс"товару (а.с. 232-244 том 13).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Окремо слід відмітити, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року по справі № 2а-10204/11/2070 визнані протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Компанія Істсервіс» (код ЄДРПОУ 36988381), в результаті якої складено акт перевірки № 603/23- 05/36988381 від 09 березня 2011 року.

При цьому, Відповідач, складаючи Акт перевірки відносно TOB «Фора-Схід» посилається на акт перевірки № 603/23-05/36988381 від 09 березня 2011 року, як на підставу нікчемності укладених угод (14 аркуш Акту).

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_1 (в якості виконавця) укладено договір про надання послуг №2 від 01.10.2009 року, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з розробки, впровадження, супроводження програми лояльності, підтримки та аналізу споживчої поведінки покупців від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок замовника (а.с. 159-160 том 13).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору підтвердженням надання послуг за цим договором є акт виконаних робіт, який щомісячно складається сторонами в строк за результатами виконаних послуг.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані до суду відповідні акти виконаних послуг за 1-2 квартал 2011 року (а.с. 161-166 том 13), в яких зазначено, що виконавцем договору виконані наступні роботи: розробка програми, фінансова концепція програми, створення плану комунікацій, організація роботи та управління програмою, інтеграція програми в структуру компанії та її систему маркетингу.

З огляду на зазначене, вищезазначені акти виконаних послуг містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла від виконавця виконані роботи, а також обсягу виконаних робіт та одиницю виміру виконаних робіт.

Позивачем на підтвердження здійснення вказаної господарської операції також надано звіт про використання карток постійного покупця №44 від 04.04.2012 року (а.с. 119 том 14), що підтверджує використання карток постійного покупця у господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку наданим позивачем доказам посилався на відсутність звітів контрагента.

Між тим, умовами договору такі звіти не передбачені, що підтверджується, в тому числі, листом за підписом ФОП ОСОБА_1 від 08.06.2012 року за № 12/12.

Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання та обсяг виконаних робіт, а також доцільність виконання вказаних робіт та пов'язаність понесених позивачем витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 з його господарською діяльністю.

Також, між позивачем (в якості замовника) та ТОВ "Техно-Паралель"(в якості виконавця) укладено договір на регенерацію обладнання №РС962 від 01.04.2011 року (а.с. 62-64 том 12), відповідно до умов якого виконавець здійснює роботи з регенерації основних засобів, а замовник приймає та оплачує такі роботи. Регенерація обладнання -полягає в відновленні втрачених або деградованих вихідних властивостей обладнання шляхом здійснення відповідних заходів (фарбування, чистка, мийка, дрібний ремонт та інше), оновленні, заміщенні та вторинному розвитку функціональних структур та інших елементів, втрачених в процесі тривалої експлуатації.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачені об'єкти замовника за відповідними адресами, а пунктом 1.3 передбачено, що перелік обладнання з регенерації обладнання, узгоджуються сторонами в додатку №1 к договору (специфікації).

Специфікацією до вказаного договору, підписаною сторонами договору, передбачені адреса об'єкту, найменування основних засобів, кількість, ціна та загальна вартість робіт (а.с. 66-79 том 12).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані до суду відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт та податкова накладна за червень 2011 року (а.с. 28 том 3, а.с. 65 том 12).

Вказаним актом приймання-передачі виконаних робіт передбачені виконані роботи, а саме - регенерація торгового обладнання, та вартість цих робіт, при цьому, акт не містять таких обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла від виконавця роботи, а також обсягу виконаних робіт та одиницю виміру виконаних робіт.

Як свідчать надані позивачем копії договорів, накладних на придбання основних засобів та оборотно-сальдові відомості, обладнання, регенерація якого здійснювалась за вказаним договором знаходиться на балансі підприємства позивача та використовується останнім у господарській діяльності.

На підтвердження наявності потреби в отриманні вказаних послуг позивачем надано доповідну записку директору про необхідність проведення робіт, які фактично здійснювало TOB «Техно-Паралель».

При цьому Наказом Міністерства торгівлі СРСР від 03 жовтня 1980 року № 264 затверджено «Положення про систему технічного обслуговування та ремонту торгово- технологічного обладнання», яким затверджені нормативи технічного обслуговування та ремонту торгово-технологічного обладнання (ремонт кожні 6-12 місяців).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем підтверджено фактичне отримання та обсяг виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Паралель", а також пов'язаність понесених позивачем витрат по цим взаємовідносинам з його господарською діяльністю.

В матеріалах справи також містяться договори оренди нежитлового приміщення №0107/10-А2 від 01.07.2010 року, №0107/10-А1 від 01.07.2010 року, №0107/10-А3 від 01.07.2010 року, укладені між позивачем (в якості орендаря) та ТОВ "Фора"(в якості орендодавця), №0302/10-А від 03.02.2010 року, №107/2010-А від 10.07.2010 року, №229/2010-А від 22.09.2010 року, №906/2010-1А від 09.06.2010 року, №906/2010-2А від 09.06.2010 року, №157/2010-А від 15.07.2010 року, укладені між позивачем (в якості орендаря) та ТОВ "Фора Рітейл"(в якості орендодавця), договір оренди нерухомого майна від 07.09.2007 року, укладений між позивачем (в якості орендаря) та ТОВ СП "Фрегат"(в якості орендодавця), з відповідними актами приймання -передачі та актами приймання -передачі (повернення) нежитлових приміщень, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у тому числі, за вказаними договорами (а.с. 92-169 том 12, а.с. 174-219 том 13), договір №100 від 01.01.2009 року, укладений між позивачем та ТОВ "Нова експедиція", на транспортно-експедиційні послуги з відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними та вантажною квитанцією (а.с. 176-198 том 12, а.с. 167-172 том 13), суми витрат по яким позивачем віднесено до складу валових витрат у перевіряємому періоді.

Отже, позивачем надано належні докази використання зазначених послуг у господарській діяльності та підтверджено пов'язаність понесених позивачем витрат за вищезазначеними господарськими операціями з його господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Дуже смачно" (в якості постачальника) було укладено договір поставки №66/08 від 26.05.2008 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті разом з товаросупровідною документацією, відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (а.с. 146-155 том 13).

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору поставки зобов'язання постачальника по поставці товару виникають на підставі замовлення покупця, погодженого із постачальником. Замовлення можуть надаватись постачальникові у письмовій формі, під якою сторони розуміють передачу по факсу, електронній пошті, через торгівельного представника, або у іншій спосіб, прийнятний для покупця.

Пунктом 3.4. вказаного договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється засобами та за рахунок постачальника.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем надані до суду відповідні видаткові та податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних за липень-листопад 2010 року (а.с. 193-210 том 1, а.с. 73-250 том 3, а.с. 1-73 том 4, а.с. 72-187 том 9).

Вищезазначені видаткові накладі містять всі обов'язкові реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла від постачальника товар.

З наданий позивачем до суду копій наказів на прийняття на роботу співробітників ТОВ "Фора-Схід" та їх посадових інструкцій підтверджується надання повноважень цим особам на отримання товару (а.с. 135-218 том 14).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність отримання позивачем товару за господарськими операціями з ТОВ "Дуже смачно"та використання отриманого від ТОВ "Дуже смачно"товару у межах господарської діяльності позивача.

Також, між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Колумб і Ко"(в якості постачальника) укладено договір поставки №64/10 від 01.08.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті відповідно до умов договору (а.с. 229-234 том 1).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору поставки зобов'язання постачальника по поставці товару виникають на підставі замовлення покупця. Замовлення передаються постачальникові по факсу, електронній пошті або за допомогою системи EDI. Поставка товару здійснюється постачальником до місця призначення.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем надані до суду відповідні видаткові та податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних, акти недовозу за вересень 2010 року за лютий, квітень-червень 2011 року (а.с. 235-250 том 1, а.с. 1-14 том 2, а.с. 74-144 том 4, а.с. 145-250 том 4, а.с. 1-250 том 5, а.с. 1-250 том 6, а.с. 1-250 том 7, а.с. 1-241 том 8, а.с. 188-250 том 9, а.с. 1-250 том 10, а.с. 1-250 том 11, а.с. 1-34 том 12).

Вищезазначені видаткові накладі містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Надані позивачем до суду фіскальні чеки (а.с. 227-231 том 13) підтверджують використання позивачем отриманого від ТОВ "Колумб і Ко"товару у межах господарської діяльності.

Також, між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Гуд-Сервіз"(в якості постачальника) було укладено договір поставки №39/10 від 01.04.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті разом з товаросупровідною документацією, відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (а.с. 15-23 том 2).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору поставки зобов'язання постачальника по поставці товару виникають на підставі замовлення покупця. Замовлення передаються постачальникові по факсу, електронній пошті або за допомогою системи EDI. Поставка товару здійснюється постачальником до місця призначення.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем надані до суду відповідні видаткові та податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних за жовтень 2010 року (а.с. 24-29 том 2, а.с. 242-250 том 8, а.с. 35-61 том 12, а.с. 1-85 том 13).

Надані позивачем до суду фіскальні чеки (а.с. 227-231 том 13) підтверджують використання позивачем отриманого від ТОВ "Гуд-Сервіз" товару у межах господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність отримання позивачем товару за господарськими операціями з ТОВ "Гуд-Сервіз" та використання отриманого від ТОВ "Гуд-Сервіз" товару у межах господарської діяльності позивача.

По вищезазначеним господарським операціям з ТОВ "Дуже смачно", ПФ "Колумб і Ко", ТОВ "Гуд-сервіз" позивачем відповідні суми ПДВ були включені до складу податкового періоду в період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Паралель", ТОВ "Компанія "Істсервіс", ТОВ "АПО "Харківцукрозбут", ТОВ "Дуже смачно", ПФ "Колумб і Ко", ТОВ "Гуд-сервіз"за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови в цій частині про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-17100/11/2070- скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001622330.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001582330.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28 листопада 2011 року №0001642330.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 2а-17100/11/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.