Ухвала суду № 24937394, 03.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р.Справа № 2а-64/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя П'янова Я.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Сердюк О.О.

представника відповідача -Хорольська Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-64/12/2070

за позовом Харківської торгово-промислової палати

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська торгово-промислова палата, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000411540 від 01.08.11 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.12 р. по справі № 2а-64/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.12 р. по справі № 2а-64/12/2070 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000411540 від 01.08.11 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1775,75 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 443,94 грн. є акт № 989/15-210/02944763 від 17.06.11 р. невиїзної документальної перевірки Харківської ТПП з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за грудень 2010 р., в якому зафіксовані порушення платником податку вимог п. 7.2.6, п. 7.4.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ». За даними перевіряючих виявлені порушення пов'язані з безпідставним включенням сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»по нікчемним правочинам.

Висновки про нікчемність правочинів були зроблені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва №197/23-9/31991602 від 14.03.11 р. (а.с. 131-139) з тих підстав, що вказаний платник податків не надав контролюючому органу підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ.

Як вказано в судовому рішенні, суд дослідив укладений позивачем з ТОВ «Софтлайн Інтернешнл»договір, предметом якого є купівля-продаж програмного забезпечення OfficeStd 2010 RUS OLPA Gov в кількості 5 примірників на загальну суму 10654,5 грн. Виконання договору було оформлено рахунком № МАЧ02819 від 09.12.10 р., податковою накладною № 3298 від 13.12.10 р., видатковою накладною № СІ-0003226 від 20.12.10 р.

За висновками суду першої інстанції вказаний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 23, 25-27, 52-54), за формою та змістом правочин не суперечить закону, предметом правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 29, 56).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що вище перелічені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку свідчать про реальність господарських операцій, що були проведені в межах вказаного правочину, оскільки вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також суд першої інстанції вказав на те, що вищевказане не спростоване відповідачем, а витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а саме: платіжним дорученням № 1826 від 13.12.10 р. на суму 10654,5 грн. (а.с. 36), що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції встановив, що об'єктом купівлі-продажу у спірних правовідносинах є програмне забезпечення, що не передбачає приймання-передачу предметів у матеріальній формі. Факт набуття позивачем права на використання програмного забезпечення підтверджується наявною у матеріалах справи ліцензією на завантаження 5 копій зазначеного програмного продукту з мережі Інтернет (а.с. 34). Відтак, довід відповідача про відсутність доказів транспортування товару у спірних правовідносинах з підстав неподання до перевірки товарно-транспортних накладних визнано судом першої інстанції неспроможним. На підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надані до суду довідка про кількість комп'ютеризованих робочих місць у Харківській ТПП (а.с. 110), акти введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності (а.с. 111-115), інвентарні картки обліку об'єкта інтелектуальної власності № 1305, № 1305/01, № 1305/02, № 1305/03, № 1305/04 (а.с. 116-121).

Зважаючи на те, що висновки перевіряючих, які стали підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на недотриманні контрагентом позивача вимог податкового законодавства, а порушень з боку позивача при оподаткуванні цих операцій встановлено не було, суд першої інстанції зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Наведені обставини стали підставою для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.12 р. по справі № 2а-64/12/2070 прийнята з дотриманням приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне замінити первинного відповідача - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на Основ'янську МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, яка є її правонаступником, оскільки представником відповідача до суду апеляційної інстанції наданий витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про створення, шляхом злиття ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, юридичної особи -Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. Державна реєстрація Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена 14.03.12 р.

Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова, на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-64/12/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-64/12/2070 за позовом Харківської торгово-промислової палати до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Я.В. П'янова

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 09.04.2012 року.