Постанова № 24937270, 06.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 2а-13810/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя П'янова Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістарк»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-13810/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістарк»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Вістарк», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Орджонікідзевському районі м. Харкова № 001611520/0 від 05.07.10 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 7811,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3905,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11 р. по справі № 2а-13810/11/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.11 р. по справі № 2а-13810/11/2070 та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом вимог чинного матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Вістарк»зареєстроване як юридична особа. Згідно довідки від 07.03.07 р. знаходиться на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та має свідоцтво платника ПДВ № 100029638.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 1233/152-34862656 від 29.05.10 р. невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питання достовірності задекларованих залишків від'ємного значення ПДВ, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.04.09 р. по 31.03.10 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 7.7.1, п. 7.7.2, п. 7.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

За висновками перевіряючих, виявлені порушення пов'язані з тим, що позивачем занижений ПДВ за березень 2010 р. в сумі 7811,0 грн., занижена сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 7811,0 грн. в наслідок чого завищений залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2010 р. в сумі 7811,0 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що ним встановлено, що ТОВ «Вістарк» мало право на бюджетне відшкодування ПДВ, однак цим правом не скористалось, внаслідок чого була занижена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 7811,0 грн.

Згідно з даними податкової декларації з ПДВ за травень 2009 р. підприємством відображені позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення сум рядків 18 і 19) - 9387,0 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного (податковою періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) період (рядок 23.1+рядок 23.2+рядок23.3+рядок 23.4) - 17198,0 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23-рядок 20, позитивне значення) - 7811,00 грн., залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24- рядок 25) (значення цього ряді переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду) - 7811,0 грн.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції послався на положення п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», де зазначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

У декларації з ПДВ за квітень 2009 р. (від 20.05.09 р.) підприємством задекларовано від'ємне значення з ПДВ в розмірі 17198,0 грн., яка не декларувалася до бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ в наступному податковому періоді.

Тим самим, як зазначив суд першої інстанції, ТОВ «Вістарк»відобразив рішення у податковій декларації за травень 2009 р., яка була подана за наслідками звітного періоду, в якому виникало право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами п. 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів у розмірі 151488,0 грн.

Посилаючись на положення п. 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», де передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішенні про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку суми бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Таким чином платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 7.7.3 наведеної норми у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Крім того, така сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не може бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації) та перераховуватися на розрахунковий рахунок платника.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п. 7.7.2, п. 7.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ травень 2009 р. розмірі 7811,0 грн. і дана сума ПДВ не могла включатися до бюджетного відшкодування у березні 2010 р.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що згідно даних перевірки і це підтверджується податковою звітністю позивача наявне у квітні 2009 р. від'ємне значення ПДВ було заявлене до відшкодування шляхом погашення зобов'язань по ПДВ наступних звітних періодів. В травні 2009 р. у підприємства виникло позитивне значення ПДВ, що підлягало сплаті до бюджету, в сумі 9387,0 грн., в погашення якої було використане наявне від'ємне значення ПДВ за попередній період, за результатом розрахунку податкового зобов'язання за травень 2009 р. задекларований залишок від'ємного значення ПДВ в сумі 7811,0 грн.

За результатами обчислення податкових зобов'язань по ПДВ за червень 2009 р. у підприємства виникло позитивне значення податку в сумі 7817,0 грн., в погашення якого була використана сума залишку від'ємного значення ПДВ за попередній звітний період в сумі 7811,0 грн. і до сплати до бюджету був задекларований ПДВ в сумі 6,0 грн.

Таким чином, задекларована у квітні 2009 р. до відшкодування шляхом погашення податкових зобов'язань по ПДВ наступних звітних періодів сума 7811,0 грн. при подальшому визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту не фігурує, оскільки вже відшкодована платнику податку шляхом погашення його податкових зобов'язань наступних періодів.

В подальшому у підприємства були задекларовані позитивні значення ПДВ, що підлягали сплаті до бюджету і лише в лютому 2010 р. виникло від'ємне значення в сумі 841,0 грн., яке було використане в погашення податкового зобов'язання наступного звітного періоду -березня 2010 р.

Також колегія суддів зазначає, що жодна норма Закону України «Про ПДВ»не передбачає ситуацію, коли платник податків відмовляється від бюджетного відшкодування, оскільки при обрахуванні податкового зобов'язання, в т.ч. його від'ємного значення відповідно п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, позивач задекларував в податковій декларації по ПДВ за травень 2009 р. залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до податкового кредиту поточного звітного періоду і з урахуванням задекларованого податкового зобов'язанні була визначена до сплати сума ПДВ 6,0 грн.

Наведені факти свідчать про відсутність при декларуванні позивачем податкових зобов'язань заниження ПДВ за березень 2010 р. в сумі 7811,0 грн., заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 7811,0 грн., і як наслідок, завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2010 р. в сумі 7811,0 грн., а тому у відповідача не було законних підстав для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на те, що при прийнятті Харківським окружним адміністративним судом постанови від 14.12.11 р. по справі № 2а-13810/11/2070 не були враховані фактичні обставини та допущено вільне тлумачення норм податкового законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістарк»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-13810/11/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-13810/11/2070 -скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «Вістарк».

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Орджонікідзевському районі м. Харкова № 001611520/0 від 05.07.10 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 7811,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3905,5 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Я.В. П'янова